70 років УПА бореться за своє визнання...
Прочитавши заголовок цього коментаря, дехто може подивуватися: “А хіба історія, народ не визнали УПА, не пошанували її героїв?”. Так, УПА має народне визнання, але не всенародне... Вчора, на Покрову, у день 70-річного ювілею УПА, державні синьо-жовті прапори прикрашали фасади будинків здебільшого у містах і селах Галичини, та й поодинокі оселі патріотично налаштованих громадян на Великій Україні...
З перших днів здобуття державної незалежності України йде боротьба національно-патріотичних сил за відновлення історичної справедливості, зокрема за визнання на державному рівні УПА воюючою стороною у Другій світовій війні. Ця тема набуває актуальності у засобах масової інформації, як правило, двічі на рік — перед 9 травня, на День Перемоги, і 14 жовтня, коли 1942 року на Волині народилася УПА...
У ніч проти цієї суботи не оминула цієї драстичної теми і “Велика політика” з Євгеном Кисельовим. Кандидату історичних наук Володимиру В’ятровичу, доктору політології Владиславу Гриневичу опонував доктор історичних наук, освітянський міністр Дмитро Табачник. Дмитро Володимирович знову почав крутити стару заграну платівку про колобораціонізм УПА, про прислужництво фашистам. Мені здається, що доктор історичних наук добре обізнаний з фактами і чудово розуміє, в яких умовах діяла УПА, за що боролися і гинули тисячі патріотів України. Знає і розуміє, але змушений триматися генеральної лінії Партії регіонів, значна частина якої (відповідно до настроїв і переконань значної частини свого електрорату) перебуває у полоні радянських стереотипів і міфів.
Хотів би дещо нагадати Дмитру Володимировичу. Він не раз казав, що довіряє серйозній академічній науці. Так ось у травні 1997 р. президент України Леонід Кучма (у той час пан Табачник був його радником) доручив Кабміну створити робочу групу для вивчення проблематики УПА. Робоча група довірила цю справу Інституту історії України Національної Академії Наук. Науковці оприлюднили свій “проміжний звіт” у серпні 2000 року. У цьому документі чорним по білому написано: “УПА, як і Радянська армія, була воюючою стороною у протистоянні Об’єднаних Націй і блоку фашистських держав. Немає фактів, які б свідчили про участь УПА як збройного формування у війні з Об’єднаними Націями на боці Німеччини”. І ще: “ОУН була єдиною політичною силою, яка в роки Другої світової війни боролася за державну незалежність України”.
Було кілька спроб відновити історичну справедливість. 24 листопада 2009 року група депутатів від БЮТу, зокрема і Степан Курпіль, внесли у Верховну Раду проект закону “Про визнання УПА воюючою стороною у Другій світовій війні”. Але тоді у помаранчевій більшості єдності не було...
Немає сумніву, що історична справедливість рано чи пізно восторжествує. Наблизити її зможе перемога опозиційних сил на парламентських виборах 28 жовтня.
