Не задивляйся на кандидата – в ямку вскочиш
Проминаю один районний центр. Який саме, нема сенсу наголошувати, бо таку картину нині можна усюди побачити. А тут я наразі спромоглася порахувати: вздовж однієї вулиці з активним дорожнім рухом біліють на вуличних стовпах (не на кожному, через один!) портрети кандидата у депутати, закріплені у жорстких рамках.
Одне фото, друге, п’яте, десяте… Та скільки ж можна? Це що — «чорний» піар?.. Двадцять три однакові обличчя! Дивляться на зустрічний транспорт, аж в очах миготить.
Озирнулася: матінко рідна! Той самий погляд і на зворотному боці холдерів — тепер уже обличчям до тих, хто виїжджає з міста. Оце розмах! 46 портретів однієї і тієї ж людини при дорозі. Картинка з життя: жовтень-2012, вибори насуваються…
Який знавець передвиборчих технологій може нам, виборцям, пояснити: у чому сенс такого скупчення наочної агітації? Особливо, якщо встановлена вона вздовж наших, самі розумієте яких, доріг? Рясно та нав’язливо встановлена, щоб кожен помітив. Уявила собі нереальну картинку: на початку якоїсь ідеальної ділянки шосе — скромна табличка: ці два кілометри дороги, усі її 46 ямок, відремонтовано за рахунок кандидата такого-то, який вирішив витратити «агітаційні» гроші саме у такий спосіб. Запевняю: електорат, піпл, чи як нас там називають у виборчих штабах, на таку агітацію принаймні звернув би увагу. Але ж наша логіка і логіка фахівців від виборчої справи дуже різняться. Вони ж думають, що усі ті передвиборчі білборди, сітілайти, холдери, призматрони, касетони, беклайти, тендери, лайтбокси, стенди та дорожні розтяжки неодмінно впливають на наш вибір. Насправді ж, вони нас лише дратують. А часом і відверто смішать.
