Як світ має відповісти на ядерний шантаж путіна?

Угоду про нерозповсюдження ядерної зброї від 1970 року визнають п’ять країн: США, росія, Китай, Велика Британія та Франція. Решта держав визнаються такими, що не мають ядерної зброї. За станом на 2022 рік ще чотири держави — Індія, Пакистан, Ізраїль та Північна Корея вважаються такими, що володіють ядерною зброєю де-факто.

Але ядерні країни, окрім США та росії, мають відносно невелику кількість ядерних боєголовок, бо вважають ядерну зброю стримувальним фактором щодо нападу інших держав. Тобто зброєю відплати, або зброєю другого удару. Оскільки країни, які не мають ядерної зброї, вважали, що це є зброя другого удару, вони і підтримали угоду 1970 року. Бо вважали, що ядерні держави ніколи не застосують зброю проти того, хто не має змоги відповісти. Хоч вважається, що це зброя другого удару, в угоді це прямо не виписано. Відтак настав час виправити цей недолік і вписати в угоду визначення ядерної зброї як зброї другого удару.

Ініціаторами цієї поправки до угоди мають стати такі ядерні держави, як Китай та Індія. Вони володіють відповідно 350 та 165 ядерними боєголовками, і це значно менше ніж 10 відсотків від тої кількості, яку мають росія чи США. Тобто для них, за визначенням, це справді зброя стримування інших від застосування ядерної зброї.

путін погрожує застосувати ядерну зброю першим. Якщо світ не відреагує на таку зухвалість, він вже ніколи не буде безпечним і відносно без’ядерним. Китай та Індія є тими торговими партнерами росії, від яких залежить наразі її економічне виживання. Якщо ці дві країни попередять, що у разі застосування ядерної зброї першою вони припиняють усі торгово-економічні зв’язки з росією, то путін не наважиться на застосування ядерної зброї через неминучий економічний колапс і пов’язаний з цим розпад країни за етнічними або географічними ознаками.

Дві ядерні європейські країни — Франція та Велика Британія — разом володіють лише трохи більшим арсеналом, ніж 500 ядерних боєголовок. Вони також зацікавлені вважати ядерну зброю зброєю другого удару. Саме тому мають зосередити свої зусилля на стимулюванні Китаю та Індії.

На жаль, президент Франції агітує за припинення війни на умовах відводу російських військ «як мінімум до позицій, що існували до 24 лютого 2022 року». Якщо відкинути словесні викрутаси, він агітує за збереження і визнання де-факто окупації Криму та Донбасу.
Така слабка позиція президента найбільшої ядерної країни Європи, який має повноваження щодо застосування 290 ядерних боєголовок, спонукає і верховного представника Євросоюзу з міжнародних питань Жозепа Борреля закликати до поступок росії після ядерних погроз путіна.

Президент Франції Макрон вчинив би набагато краще, якби закликав Китай та Індію, а також Велику Британію, Пакистан та Ізраїль негайно виступити з заявою про кваліфікацію ядерної зброї як зброї другого удару і закликати решту держав світу підтримати цю ініціативу. Порушників такої кваліфікації ядерної зброї слід визнати ворогами людства і припинити з ними усі торговельно-економічні зв’язки.

Тільки позиція США не настільки проста, як у решти держав світу. Це пов’язано з тим, що коли росія вживе заходів для очевидного застосування ядерної зброї проти США або їхніх союзників по НАТО, то США мають розгорнути свої ядерні потужності у відповідь. І якщо подальша дипломатія не сприятиме миру та аналіз намірів росії призведе до оцінки її дій як таких, що вона неминуче застосує ядерну зброю, США немає сенсу чекати на перший удар росії, а слід діяти з метою зменшення жахливих наслідків світової ядерної війни. Це, на жаль, можна здійснити тільки жахливими діями на випередження. Але і без чіткої позиції США щодо однозначних зобов’язань не застосовувати ядерну зброю першими, консенсус решти держав світу, і у першу чергу ядерних держав, буде достатнім стримувальним фактором для запобігання застосуванню ядерної зброї в Україні або інших державах Європи, не охоплених «парасолькою» НАТО.

Оголошення російською владою тимчасово окупованих українських територій російськими — це остання спроба посіяти розбрат між позиціями США та європейських країн. У тому сенсі, що європейці більше налякаються застосування росією ядерної зброї.

Європейців можна зрозуміти: росія швидше наважиться атакувати Європейський Союз, який не розпоряджається жодною ядерною боєголовкою, ніж територію США, які мають таку ж кількість ядерної зброї, як і росія, але значно кращої якості. Зокрема, носії підводного базування ядерної тріади росії можуть бути знищені протягом доби, після чого усі російські міста, включно з москвою, опиняться у зоні вогневого ураження ракетами США.

Але Європейський Союз має розглядати цю загрозу, не керуючись страхом без’ядерної держави, а розумінням того, що російська економіка існує не у вакуумі, а залежна від продажу своєї сировини за кордон. Відмова головних торговельних партнерів росії, якими, крім Європи, є Китай та Індія, протягом кількох тижнів призведе до колапсу російської економіки, масового безробіття і заворушень. На це російський уряд піти не може. Йому потрібні Китай та Індія, щоби російська економіка могла існувати в умовах західних санкцій.

Тому всі зусилля зовнішньої політики Європейського Союзу мають бути зосереджені на досягненні порозуміння з Китаєм та Індією щодо припинення всіх економічних зв’язків цих країн з росією у разі застосування останньою ядерної зброї.

Як Україні реагувати на ядерні погрози росії?

Продовжувати контрнаступ, не припиняти цих зусиль ні на один день, поки дозволяє погода. Бо зимові умови самі собою сповільнять наступальний поступ ЗСУ.

Україна є частиною європейської та світової економіки, і покращення стану економіки у Європі та світі сприятиме зростанню й української економіки.