Макрон прагне стати лідером ЄС

Президенту Франції усі карти в руки: Британії у Євросоюзі вже немає, а у Німеччині – нерішучий Шольц

Президентські вибори у Франції обійшлися без сенсації: до 2027 року в Єлисейському палаці господарюватиме Емануель Макрон. За чинного президента у другому турі проголосували 58,54% виборців, які прийшли на дільниці, а за його суперницю, лідерку “Націоналістичного об’єднання” Марін Ле Пен, – 41,46%. На переможний паризький мітинг своїх прихильників Макрон і його дружина Бриджит вийшли під супровід “Оди до радості” – кантати з 9-ї симфонії Людвіга ван Бетговена, яка є гімном Європейського Союзу. Символічно, адже, на відміну від ізоляціоністки Ле Пен, Макрон презентував на виборах “європейський проєкт”.

П’ять років тому Ма­крон у другому турі та­кож переміг Ле Пен, що­правда, тоді лідер руху En Marche! (“Уперед!”) набрав на 8% голосів більше.

Чому на цих виборах підтримка Макро­на дещо впала?

Одна з при­чин – досить низька за мірка­ми Франції явка, що становила трохи менше 72% виборців. Очевидно, у другому турі про­голосували усі симпатики Ле Пен, водночас на дільниці при­йшли далеко не всі виборці, які категорично не хотіли за неї голосувати. Зокрема, це сто­сується прихильників бронзо­вого призера першого туру, лідера лівого руху “Нескоре­на Франція” Жана-Люка Ме­ланшона. Той закликав фран­цузів, які за нього голосували, не дати Ле Пен у другому турі “жодного голосу”. Може, так і було. Ось тільки Макрона час­тина виборців Меланшона та­кож не підтримала.

Між першим і другим ту­рами лідерка “Національного об’єднання” так і не змогла від­караскатися від своїх зв’язків із путіним (свого часу Ле Пен брала у рф гроші на виборчу кампанію). Під час розв’язаної росією війни проти України такі зв’язки стали для суперни­ці Макрона фатальними... До того ж чинний президент, який є типовою “політичною тва­риною”, зумів перетягнути на свій бік частину виборців, досі налаштованих щодо рф дово­лі поблажливо. Заяви Макрона про “українців і росіян як “брат­ні народи” й про те, що він не готовий назвати різню на Ки­ївщині геноцидом, українців справедливо обурили. Але Ма­крону допомогли: заспокоїли не так проросійських, як антиамериканських виборців. Таких у Франції не бракує... Водно­час Макрон виявив рішучість, заявивши про передачу Украї­ні французьких самохідних га­убиць. Це, своєю чергою, спо­добалося виборцям із виразно антипутінською позицією.

За словами Макрона, його симпатики обрали “гуманіс­тичний, європейський, рес­публіканський, соціальний та екологічний проєкт”. Макрон пообіцяв, що французи ста­нуть “великою нацією еко­логії” – першою розвиненою державою, яка повністю від­мовиться від викопного пали­ва – вугілля, нафти й газу. Но­вий-старий президент також визнав, що його “відповідаль­ність” – знайти “відповідь” для тих французів, що голосува­ли за Ле Пен. От тільки як Ма­крон це робитиме? Незрозу­міло. Лідерка “Національного об’єднання”, зокрема, висту­пала за певні пріоритети для громадян Франції, наприклад, при працевлаштуванні. Такі на­міри суперечать праву Євро­союзу, що передбачає вільне переміщення робочої сили. А Макрон говорить про своє пре­зидентство насамперед як “єв­ропейський проєкт”, ба більше, прагне стати лідером ЄС. (Ве­ликої Британії в Євросоюзі вже немає, а у Німеччині – слабкий і нерішучий канцлер Шольц, тож Макрону усі карти в руки).

Після перемоги в другому турі президент Франції Еману­ель Макрон уже не мусить ро­бити певні “реверанси” у бік путіна. Той привітав Макрона з перемогою, але чи означає це продовження “особливих” від­носин між Парижем і москвою? Навряд. Якщо Макрон хоче “за­стовбити” за собою місце го­ловного політика ЄС, то мав би зараз якнайбільше долучити­ся до завершення війни в Укра­їні. А це ЄС може зробити тіль­ки в один спосіб – посилити підтримку України, в тому числі військову. Будемо сподіватися на те, що Макрон це зрозуміє.

Читайте також: Боягузтво Шольца опустило його рейтинг

Схожі новини