«Мур» у головах нікуди не подівся...

У суботу, 9 листопада, виповниться 30 років із дня падіння Берлінського муру. На Бернауер-штрассе, яка колись прилягала до стіни, керівники ФРН, канцлерка Меркель і президент Штайнмаєр, вшанують пам’ять тих східних німців, які загинули, намагаючись втекти на Захід… Попри те, що Берлінський мур давно розвалили, «єдності й порозуміння між німцями досі немає», визнає Меркель. Через 30 років після падіння Берлінського муру виборці, що живуть у землях колишньої НДР, охоче голосують за відвертих пропутінців, посткомуністів із партії «Ліві» й антиєвропейських популістів із «Альтернативи для Німеччини»… Муру з бетону, який кількадесят років розділяв східних і західних німців, давно немає. Але «мур» у їхніх головах нікуди не подівся.

Саме 9 листопада хотіли спочатку зробити Днем ні­мецької єдності. Але від цієї ідеї відмовилися: вчасно згада­ли, що 9 листопада — роковини так званої Кришталевої ночі. 1938 року влада нацистської Німеччи­ни організувала того дня по всій країні напади на синагоги, єврей­ські заклади й крамниці… Отже, День німецької єдності відзна­чають 3 жовтня (цього дня 1990 року колишню НДР було вклю­чено у склад ФРН). Виступаючи цьогоріч 3 жовтня на святкових урочистостях у федеральній зем­лі Шлєзвіг-Гольштайн, німецька канцлерка Ангела Меркель зая­вила: «На рівні держави німець­ке об’єднання завершилося. Але єдності й порозуміння між німця­ми як не було 3 жовтня 1990 року, так і досі немає». Хоча «за час піс­ля об’єднання вдалося зробити багато», наголосила канцлерка, «чимало жителів східної Німеччи­ни не мають позитивного досві­ду, пов’язаного з об’єднанням». Як визнала Меркель, на зміну «тягареві поділу» прийшла «ноша об’єднання». Мовляв, для бага­тьох земляків канцлерки зі схо­ду Німеччини його включення до ФРН було великим потрясінням, і жителі заходу країни мали би на це зважати…

Через 30 років після падін­ня Берлінського муру працівни­ки тієї самої статі, того ж фаху та з подібним досвідом роботи одержують за неї на сході ФРН на 16,9% менше грошей, ніж на заході. Через 30 років після па­діння Берлінського муру землі колишньої НДР і надалі суттєво поступаються західним землям за продуктивністю праці. За да­ними Федерального статуправ­ління, у більшості регіонів ні­мецького сходу цей показник — не більше 60 тисяч євро на од­ного працівника, водночас у 90% регіонів німецького заходу про­дуктивність праці цей рівень пе­ревищує.

І нарешті, через 30 років піс­ля падіння Берлінського муру ви­борці, що живуть у західних і схід­них землях Німеччини, мають дуже різні політичні уподобання. Цього року на травневих виборах до Європейського парламенту антиєвропейська й пропутінська «Альтернатива для Німеччини» (АдН) мала у східних землях ве­ликий успіх — від 17,7% голосів у Мекленбурзі-Передній Помера­нії до 25,3% у Саксонії. Резуль­тати «АдН» на заході Німеччини були набагато скромнішими — від 6,5% у Гамбурзі до 10% у Баден-Вюртемберзі. Свій тріумфальний марш теренами колишньої НДР прокремлівські популісти з «АдН» продовжили й на осінніх виборах у ляндтаги (земельні парламен­ти). У Саксонії за «Альтернати­ву» проголосували 27,5% вибор­ців, у Бранденбурзі — 22,5%, у Тюрінгії — 24%. Успіху на виборах до парламентів цих трьох східних земель добилася також партія «Ліві» (як і «АдН», виступає за не­гайне зняття з Росії санкцій ЄС, накладених за анексію україн­ського Криму й окупацію частини українського Донбасу). У Саксо­нії і Бранденбурзі «Ліві» одержа­ли понад 10% голосів, а у Тюрінгії — аж майже 30%, і зайняли пер­ше місце. Урядом цієї землі ке­рує «лівий» Бодо Рамелов, і 70% жителів Тюрінгії його діяльністю й політичною позицією повністю задоволені.

Найгірше, що на пророро­сійську орієнтацію більшості ви­борців східних земель почали зважати й політики традиційних німецьких партій. На земель­них виборах у Саксонії найбіль­ше голосів, 32%, набрав Хрис­тиянсько-демократичний союз (ХДС). Саксонія — поруч із «лі­вою» Тюрінгією, чому ж тоді така різниця у політичних упо­добаннях? Успіх партії Меркель у Саксонії пояснюється тим, що глава земельного уряду, пред­ставник ХДС Міхаель Кречмер, зайняв перед виборами від­верто прокремлівську позицію. Улітку Кречмер у складі офіцій­ної делегації ФРН відвідав Між­народний економічний форум у Санкт-Петербурзі, який у Крем­лі гучно називають «російським Давосом». «Мусимо зняти з Росії санкції, — заявив Кречмер перед відльотом. — Сподіваюся, Німеч­чина й Росія стануть ближчими. Санкції є великою проблемою для саксонської і східнонімецької економіки». За словами Кречме­ра, у землях східної Німеччини до контактів із РФ ставляться по-особливому, бо пам’ятають «про добрі відносини НДР і СРСР». А Економічний форум у Санкт-Петербурзі, на думку Кречмера, є… долонею, яку Путін простяг­нув Заходові, і не варто цей жест доброї волі ігнорувати…

Довідка «ВЗ»

Берлінський мур, що відокремлював державу радянського блоку, НДР, від Західного Берліна, почали будувати у ніч із 12 на 13 серпня 1961 року. Приймаючи рішення про спорудження «ан­тифашистського захисного валу», влада НДР прагнула покласти край втечам її громадян на Захід. Протяжність Берлінського муру становила 156 кілометрів. Намагаючись подолати стіну й потра­пити у Західний Берлін, загинули, за різними даними, від 136 до 239 східних німців. 4 листопада 1989 року на Алєксандр-пляц у центрі Берліна відбулася масштабна демонстрація: тисячі жите­лів колишньої НДР вимагали свободи й демократії. Масові про­тести тривали, і 9 листопада високопосадовець НДР Гюнтер Ша­бовскі повідомив: берлінцям дозволено відвідати родичів, які мешкають у Західному Берліні. Падіння Берлінського муру стало символом падіння комунізму у Центральній і Східній Європі й за­початкувало процес об’єднання двох німецьких держав.