Усе буде хюгге!

Яку філософію сповідують данці – найщасливіша нація у світі?

Найщасливіші люди у світі живуть у Данії. Це підтверджують десятки соціологічних досліджень. У найновішому рейтингу щасливих країн, які уклала ООН (World Hapiness Report), Данія знову посіла перша місце. І це — попри відносно прохолодний клімат та високі податки. За якістю життя, станом здоров’я громадян (медицина, як і шкільна та університетська освіти, — безкоштовна), рівнем демократії, захистом громадських прав і свобод Данія вже багато років — один зі світових лідерів. “Секрет щастя — не у тугому гаманці і навіть не у відсутності хвороб”, — запевняють данці. Стверджують: щасливими їх робить хюгге — особлива філософія життя.

Уявіть, що за вікном — дощовий день, а ви сидите у м’якому кріслі під пледом і читаєте книжку. Уявіть, що сидите перед каміном з коханою людиною, а за стінами лютує заметіль. Те, що відчуваєте у такі миті, це і є хюгге. “Фішка” у тому, щоб прагнути душевного затишку не лише у вихідні чи у кінці робочого дня, а з понеділка по неділю, 24 години на добу.

“Хюгге — це відсутність стресових факторів, радість від присутності у житті речей, які заспокоюють, — пояснює у своїй книзі “Хюгге. Секрет данського щастя” директор Інституту дослід­ження щастя у Копенгагені, доктор Майк Вікінг. — В основі концепції хюгге лежать відчуття і атмосфера. Йдеться про те, щоб перебувати поруч з тими, кого любиш. У відчутті дому, відчутті того, що ти перебуваєш у безпеці, відгород­жений від зовнішнього світу, у місці, де тобі не потрібно бути пильним”.

“Саме слово “хюгге” перекладається як “добре самопочуття у кожен момент повсякденного життя”. Данці не чекають, що щастя прийде з Нового року, понеділка, виходу на пенсію чи з відпустки. Їм вдалося перемкнутися з “колись” (у майбутньому чи минулому) на “тепер”. Вони щодня створюють атмосферу сердечності й затишку — вдома й на роботі”, — каже психолог, психотерапевт Тереза Гевко.

Як пише Deutche Welle, згідно із соціологічними опитуваннями, семеро із десяти данців найбільш щасливими почуваються у рідних стінах. Свою “фортецю” обставляють з любов’ю, звертають увагу на найменші дрібниці.

Трудоголіки у Данії — рідкість. Робочий день у цій країні закінчується о п’ятій вечора. А у тих, хто виховує маленьких дітей, — о четвертій. Після роботи всі поспішають додому. Родина збирається за столом, вечеряє, обговорює новини за день. Завітати у дім можуть друзі і найближчі родичі, а от організовувати ділові зустрічі у цей час не прийнято.

“Данці не ховаються у своїй хаті як у шкаралупі. Їм не потрібно обгороджуватися високими мурами, бо на подвір’ї стоїть куплений на тіньові доходи джип, який будь-якої миті можуть відібрати. Для них вся країна — то хата. У центрі шкали цінностей данців — звичайна людина, її самопочуття, емоційний складник, а не матеріальний, як у нас. Завдання українця — забезпечити базові потреби (харчування, одяг, безпека). Поки не задовольнить цих, не зможе переслідувати інші цілі — налагодження добрих стосунків у родині та на роботі, самореалізація тощо, — пояснює психолог. — Данці не чекають, коли за них хтось щось зробить, — влаштовують толоки, разом підстригають газони у парку”...

Хюгге неможливо уявити без м’якого світла свічок. Кожен четвертий данець запалює їх щодня. На кожного жителя Данії припадає по шість кілограмів воску на рік! За даними Європейської асоціації виробників свічок, за цим показником Данія випереджає всі інші європейські країни.

Щоб покращити настрій, часто балують себе солодощами та іншою нездоровою їжею. Данець не відмовить собі у філіжанці міцної кави, горнятку гарячого шоколаду, великому стейку чи шматку торта — навіть якщо має невеликі проблеми з тиском чи кілька зайвих кілограмів. За рік середньостатистичний данець з’їдає 8,2 кг солодощів (на 4 кг більше, ніж жителі інших європейських країн).

Жителі Данії з повагою ставляться до тих, хто веде здоровий спосіб життя, і намагаються в усьому брати з них приклад. Але шпинат і броколі не вписуються у філософію хюгге. Якщо данцю кортить поласувати м’ясним рагу, не зважатиме на те, що зараз ніч і м’ясо буде довго травитись. Коли зуб на зуб на попадає, це вже не хюгге. Через те жителі Данії носять багатошаровий одяг і обов’язково — довжелезний шалик, який можна кілька разів обмотати довкола шиї.

“Коли у Данії була криза і не було пального у достатній кількості, люди пересіли на велосипеди. А потім зрозуміли: це — здоровий спосіб пересування, який, крім того, береже довкілля, — веде далі Тереза Гевко. — Данці трепетно ставляться до дітей. Коли подружжя розлучається, у дитини з’являються мачуха й вітчим — ще одна мама і ще один тато, які намагаються виховувати дитину як рідну. Та не боїться світу, довіряє йому, і такий самий досвід передає своїм дітям”.

“69% від зарплати данці віддають державі, але роблять це спокійно, бо бачать результат. У них немає будинків, які комунальники “забули” дофарбувати. Законослухняність у данців у крові, — каже психолог. — Жителі Данії — максимально толерантні, одними з перших дозволили гомосексуальні шлюби. Вирішили: якщо є такі пари, їм треба забезпечити рівні можливості з гетеросексуалами. Водночас данці до певної міри консерватори — не поспішають одружуватися з іноземцями”.

Схожі новини