Романтичний автостоп не затьмарив і гоп-стоп...

Гадаєте, немає шансів пізнати іноземну країну та відпочити на морському узбережжі, якщо в гаманці…120 доларів та 300 гривень? Помиляєтеся! Мандрівник, 19-річний офіціант Денис Афанасьєв, вирушив до Грузії, маючи в кишені саме таку суму грошей. Хлопець подорожував автостопом через окупований Крим, перетнув російський кордон. За компанію взяв подругу Марину. У Грузії його спіткали пригоди, які пам’ятатиме все життя — крадіжка грошей та документів, бюрократія в українському посольстві, проблеми на кордоні, коли повертався додому... Про переваги та недоліки екстремальної подорожі автостопом і враження від Грузії, Денис розповів журналісту «ВЗ».

На мандрівку автостопом хлопця надихнув білорус Роман Свєчніков, який три роки тому таким чином об’їздив весь світ. Роман покинув навчання, взяв необхідне туристичне спорядження - і гайда мандрувати автостопом! Пізнати Грузію Денис вирішив спонтанно. «Просто подивився на карту і подумав: «А чому б і ні?», - каже. — Це була моя перша поїздка за кордон. Вибрав варіант автостопу, бо це швидко, дешево і цікаво. Це, наче хобі. Вирушив зі Львова до Києва, потім до Одеси, Херсону, Криму та до Росії. Хотіли сісти на паром, щоб добратися до Туреччини, а потім до Грузії. Та подорож паромом не по-кишені — орієнтовно 150 доларів. Можна було поїхати до Грузії через Абхазію. Але це небезпечно і незаконно. Поїхали через російські Краснодар, П’ятигорськ, Владикавказ… Їхали не лише на фурах, а й каретах швидкої допомоги, автомобілях міліції, крутих машинах. У Грузії таксист підвозив нас безкоштовно. По дорозі один водій пригощав нас ракією».

Перша зупинка мандрівників — Одеса. Денис пригадує, що одесити гостро реагували на туристів, які дозволяли собі вночі голосно щось вигукувати. У хід йшла не лише лайка, а й пляшки з вікон… «Прогулювалися з друзями по місту, - каже Денис. — Хтось відстав від компанії, ми крикнули «Ходи сюди!». І тут на нас з вікна хтось кинув пляшку…».

У Краснодарі на березі водойми Денис зі своєю подругою розклали намет. Відпочити було нереально - через гамір. «До нашого намету кілька разів підходив гопник, просив цигарку, - пригадує Денис. — Дав йому, щоб відчепився. Не міг заснути. Щоб було безпечніше, дістав із «загашника» ніж. Це ж Росія, я тут вперше. Припускаю, що він хотів у нас щось вкрасти. Вранці приїхала російська поліція, забрала гопників».

Мандрівник здивований непоганими дорогами в Росії, натомість у Криму — погані автошляхи. Через росіян, що їздять відпочивати до Криму, на виїзді з півострова корки. Продукти у Криму подорожчали втричі, їх стало у рази менше. Чимало кримчан, з якими спілкувалися мандрівники, “завербовані” Путіним. Кажуть, що тепер у них “матушка Россия, и будет нам счастье”. Спілкувалися з росіянами про ситуацію в зоні АТО. Деякі демонстрували «обізнаність», мовляв, на сході України немає російських військ, українці воюють… самі з собою.

Коли добралися до грузинського кордону, були приємно вражені роботою прикордонників. Не було питань, як на російському кордоні «Куда и зачем едешь?». «Нам мило усміхнулися грузини, поставили у паспортах штамп, сказали «Welcome!» — згадує Денис. — Грузія — красива країна з неймовірними горами, смачною їжею, добрими людьми. У Грузії мешкали у наметах та у помешканнях місцевих жителів. Житло замовляли через спеціальний сайт для мандрівників автостопом. Власники давали нам житло безкоштовно. Іноді навіть їжу мали задурно. Переважно харчувалися у кафе. За 13 ларі там можна смачно і ситно поїсти (1 долар = 2 ларі). На трасі купували назукі (солодкі булочки) за два ларі».

Незабутні враження Денис Афанасьєв отримав у грузинських селах. Йому здалося, що він в Індії, де вулицями «дефілюють» священні корови. У грузинських селах вуличками ходять не лише корови, а вся свійська живність. Навіть свині самі знаходять дорогу додому…

Пригоди мандрівників почалися біля міста Батумі. Денис з подругою хотіли відвідати там унікальний ботанічний сад, де ростуть рідкісні дерева з усього світу. Мандрівники вирішили переночувати в наметах на дикому пляжі. Денис мав погане передчуття — «А раптом щось трапиться, як у Краснодарі? Треба бути обережними з цінними речами». Марина заспокоїла: що може трапитися на дикому пляжі та ще й у Грузії? «Ми видерлися на терасу закинутого ресторану, з якого був красивий вид на море, - пригадує Денис. — Вранці прокинувся. Побачив, що пропала моя сумка, де зберігалися гроші, документи, фотоапарат… Добре, хоча б сумку подруги не поцупили. Що робити в чужій країні без грошей, документів? Як добратися додому без закордонного паспорта?».

Мандрівники звернулися за допомогою до грузинської поліції. Наряд приїхав швидко. Поліцейські оформили протокол, передали справу криміналістам. Туристів доставили до райвідділу поліції на прийом до начальника. Денис пригадує, керівник райвідділу поліції співчував українцям, запитував, навіщо було йти на дикий пляж. Видав довідку про зникнення документів (з нею треба йти у посольство за тимчасовим документом на повернення в Україну, щоб не було проблем при перетині кордонів). Та грузинська поліція поставила умову. Мовляв, некоректно писати в протоколі про крадіжку речей, бо тоді справа “висітиме”. Порадили написати, що туристи загубили документи. Денис та Марина погодилися.

«Поліцейські дали нам 20 ларі, два літра вина та дві пачки цигарок, - хвалиться Денис Афанасьєв. — Поїхали у Тбілісі в українське посольство. Робота відомства — просто «жесть»! Показали працівникам довідку від міліції про зникнення документів. Нам відповіли, що потрібно перекласти цей документ українською або російською мовою, завірити в нотаріуса. Я був у шоку: невже в посольстві немає штатного перекладача, і чому вони не розуміють документ, написаний грузинською? Також у мене попросили копії втрачених документів. Довелося шукати нотаріуса, заплатити за його послуги 13 ларі. Привезли документ у посольство о 16-й годині (установа працює до 18-ї). Нам повідомили, що посла вже немає на роботі — приходьте завтра. Наступного дня здали документи, але в посольстві вимагали мою фотографію. Чому нам одразу про це не сказали? Згодом ми принесли фото. Нам сказали, що за оформлення документа треба заплатити 57 ларі. Добре, що подруга мала гроші».

Повернення до України було проблемним. На російському кордоні Дениса затримували значно довше, ніж інших туристів, витискали усі «соки». Запитували, хто видав тимчасовий документ на повернення в Україну?.. «Було питання: чому їдеш через Росію? — пригадує хлопець. — Пояснив російському прикордоннику, що в документі чорним по білому пише — транзит через Росію. Не менше проблем було і на українському кордоні. Попри те, подорож у Грузію автостопом залишила море позитивних вражень. Там люблять туристів. Поліцейські дали нам свої контакти, запрошували в гості. Обов’язково туди поїду. Планую подорожувати до Азії, зокрема, в Індію».