Китай готується до війни з... Росією

Провладна китайська газета Wenweipo опублікувала статтю «Шість воєн, у яких Китай має взяти участь протягом наступних 50 років». Ці війни мають «повернути території, які імператорський Китай колись утратив». Ось як описує газета майбутні територіальні завоювання Піднебесної.

Війна перша— об’єд­нання з Тайванем (2020-2025). (Тайвань — теж китайці, які втекли сто років тому від комуністів на острів і під захистом США збудували окрему державу). КНР має виробити стратегію об’єднання з Тайванем протягом 10 років. Потім Китай має надіслати ультиматум Тайваню, вимагаючи вибрати між мирним об’єднанням чи війною. Слід чекати, що Тайвань вибере непокірну позицію, і війна буде єдиним рішенням. КНР зможе виграти війну легко або важко. Усе залежатиме від рівня втручання США і Японії... Якщо США і Японія будуть лише спостерігати, то Китай легко переможе, і Пекін контролюватиме Тайвань через три місяці. Якщо Японія і Америка втрутяться... війна закінчиться протягом півроку.

Війна друга:повернення островів Спратлі (2025-2030). США будуть, як і раніше, потай допомагати В’єтнаму і Філіппінам. Ці дві країни, які оточують Південне китайське море, можуть кинути виклик Китаю. Найкращий вихід — атакувати В’єтнам. Перемога над ним злякає інших. Якщо В’єтнам програє, то острови Спратлі перейдуть Китаю.

Війна третя:повернення Південного Тибету (2035-2040). Якщо Китай спробує завоювати Південний Тибет, це призведе до певних втрат. Найкраща стратегія для КНР — підбурювати до розпаду Індії. У розділеної Індії не буде можливості впоратися з Китаєм. Друга частина стратегії — експорт передових озброєнь Пакистану для завоювання ним Південного Кашміру. Коли Індія і Пакистан будуть зайняті одне одним, Китай має здійснити блискавичну атаку на Південний Тибет.

Війна четверта:повернення островів Сенкаку і Рюкю (2040-2045). Японія позбавила нас багатств і ресурсів у Східному китайському морі та незаконно окупує наші острови протягом багатьох років. Мине час, і вони заплатять. США можуть втрутитися, але будуть ослаблені, Європа мовчатиме, а Росія сидітиме і спостерігатиме. Війна займе півроку. Східне китайське море стане внутрішнім озером Китаю.

Війна п’ята:об’єднання Зовнішньої Монголії (2045-2050). Якщо Китай зустріне тут опір, слід бути готовим до війни. Корисна модель — ультиматум. Дати Зовнішній Монголії кілька років, а у разі відмови вдатися до сили. Після повного завершення об’єднання слід розмістити там серйозні військові сили, аби контролювати Росію.

Війна шоста:повернення земель у Росії (2055-2060). Китай ніколи не забував про втрачені на користь Росії володіння. Слід докласти зусиль, аби Росія розпалася. Росія зайняла 1,6 млн. кв. км китайських земель, що дорівнює одній шостій території нинішнього Китаю. Росія — найлютіший ворог Китаю. Китай має бути добре підготовлений щодо можливості ядерного удару по Росії. Коли КНР позбавить Росію можливості удару у відповідь, Росія зрозуміє, що не може змагатися з Китаєм. Їм залишиться лише віддати окуповані землі.

Пропаганда для внутрішнього вжитку?

«Останню війну у В’єтнамі Китай програв. Китайська армія (найбільша у світі — 2,25 млн. осіб) не має не лише переможного досвіду, а взагалі жодного. Генерали говорять ультра-патріотичні речі, але це — для самих китайців. Така риторика не має нічого спільного з кроками, які практикує Пекін. Лідер КНР Сі Цзіпінь каже: «Китай створює новий Великий шовковий шлях (колись ним товари з Піднебесної йшли в Європу). Це альтернатива Митному союзу Росії, що веде до геоекономічного протистояння Пекіна і Москви за Центральну Азію — Казахстан, Туркменистан, Узбекистан, Таджикистан, Киргизстан. Китайські проекти динамічні та підкреслено економічні. Вони орієнтовані не так на територію, як на використання її ресурсів. Пекін має для цього гроші. Москва не конкурентна відносно Пекіна. Уся Центральна Азія протягом століть була під культурним впливом китайської цивілізації. Вплив на той регіон — не вибрик теперішніх китайських комуністів, а вікова традиція. Але вплив цей — через «м’яку силу». Експансія КНР на азійську частину колишнього СРСР відбудеться без жодного пострілу. Пекін ніколи не поспішає, не робить істерики. Це відрізняє пекінську еліту від московської», — вважає заввідділу Далекого Сходу Інституту сходознавства Віктор Кіктенко.

Територіальні надбання Китаю (з 1991 року):

1991 — Росія віддає острів Даманський

1996 — Киргизстан передає 12 кв. км

1997 — Велика Британія повертає Гонконг

1999 — Таджикистан поступається територією біля річки Маркансу

1999 — Казахстан передає 407 кв. км

1999 — Португалія повертає Макао

2002 — Таджикистан віддає землі в районі Східного Паміру

2005 — Росія передає острови Тарабарів, Виноградний, Ромашкін, Великий Уссурійський

2013 — Таджикистан передає Мургабський район.