Ахілесова... вода
Термальні джерела у грецькому Платістомо позбавляють десятка захворювань, омолоджують і загартовують
За 35 км від міста Ламія, за 5 км від міста Макракомі, за 2,5 год. їзди від Афін на горі. Орфріс на висоті 420 м б’ють два джерела термальної води. За легендою, саме у цьому місці народився та жив невразливий міфічний герой Ахілес. Греки цінують кожну краплю цілющої води — скупавшись у ній, можна позбутися ревматизму, захворювань суглобів, шкірних та гінекологічних болячок. Приймають її і внутрішньо як лікувальну мікстуру — при хворобах печінки і жовчовивідних каналів, недугах травної і сечовидільної систем.
Нею ж знімають стрес, масажують проблемні ділянки шкіри, загартовують організм, виводять з нього токсини. От тільки “мокнути” у цій водичці можна не довше 30 хвилин — розслабляє настільки, що ноги стають ватяними, починає хилити на сон... Коштує сеанс 10 євро.
Перед тим, як залізти у басейн з термальними “водоспадами”, відвідувачів просять прийняти душ та вбрати одноразову шапочку для купання. На стіні висить величезний годинник. Кожен мусить сам контролювати час прийому лікувальних “ванн”. Оздоровитися сюди приходять місцеві жителі, переважно старшого та похилого віку. Хоча більшість “пацієнтів” — греки, що приїхали у Платістомо з інших міст, та іноземці, які придбали путівку на два або три тижні.
Температура води — +33°С. Уздовж бортиків басейну розставлені “масажери” — вода вилітає з труб під сильним тиском. Намагаюся всістися на гідромасажний стілець, з-під якого б’є справжній гейзер. Вода підхоплює і відносить убік. Доводиться триматися за поручні. Бульбашки води приємно лоскочуть шкіру. Більш приємного способу боротьби з целюлітом ще не вигадали! Підпливаю до мармурового “чана”. Не встигла й оком змигнути, як затягнуло у вир. Вода лоскоче п’яти, обплутує “павутиною” литки... Аби не викинуло “за борт”, хапаюся за край басейну. Пальці безперестанку ковзають по плитці. Мабуть, цікаво виглядає збоку моя боротьба зі “стихією”. Грек, що пропливає повз, іронічно посміхається: “Переверніться на спину. Це — масажер для спини, а ви — живіт масажуєте”. Щоб не бентежити досвідченого курортника, “відчалюю” у бік велетенських “кранів” — ці “штуки” масажують шию та комірцеву зону. Не вистачає зросту — доводиться стати навшпиньки, аби вода “гладила” шию, а не товкла потилицю... Збоку — ще один “змішувач”, “мне” відвідувачам попереки. Обережно підходжу до нього, та струмінь води настільки потужний, що відносить на добрі два метри вбік. Пора завершувати “спа-процедури”, поки синців не набила...
На виході мене “чекають” білі м’які капці та теплий махровий халат. По тілу розливається приємне тепло. Шкіра на дотик — як оксамит, втому — як рукою зняло!
Автор завдячує в організації поїздки Журналістському фонду Національної спілки журналістів України.
