У Дельфах давно не роблять передбачень...

Колись Дельфи потопали у золоті. До храму Аполлона стікалися паломники зі всього світу. Приходили, звісно, не з порожніми руками... З VIІ до VІ ст. до н.е. Дельфи “гриміли” на весь світ. Та від колишнього лоску найбагатшого міста Еллади не лишилося й сліду. Частину скарбів розтягли мародери, ласі до легкої наживи, частину — поховав час. Залишилися безцінні руїни. Кожен камінь тут дихає історією. А ЮНЕСКО захищає не тільки архітектурні пам’ятки заповідної території, а й флору та фауну.

До того, як тут постав храм Аполлона, охороняв містичну місцину змій Піфон (принаймні так розповідають екскурсоводи). Аполлон прийшов, махнув кілька разів мечем, і змій спустив дух. Тоді молодий бог акуратно згріб попіл ворога в урну та наказав провести на його честь Піфійські ігри. Спочатку змагалися між собою поети та музиканти, а потім — і спортсменів почали залучати (для них збудували стадіон). Змагання проводилися раз на вісім років. Потім — раз на чотири.

А от на свою честь амбітний Аполлон звелів звести храм. Аполлон перетворився на дельфіна (звідси й походить назва міста — Дельфи) і шубовснув у море. Першими на шляху йому трапилися критяни. Не довго їх треба було вмовляти — вимучені хитавицею моряки погодилися стати служителями його культу.

Сфінкс з Наксоса має добродушний вигляд: хоч тіло у нього і левине, та личко — жіноче.

З цим місцем пов’язана також інша легенда. Зевс послав з двох країв світу орлів, аби ті дізналися, де центр землі. Стрілися гінці у Дельфах. А щоб якось позначити це місце, головний із богів лишив “мітку” — 1,5-метровий Пуп Землі. Правда, археологи витягли з-під землі кілька таких пупів. Той, що “обшитий” мармуровими мереживними квітами (Омфал, IV ст. до н.е.), оригінал, виставили у музеї. А простіший, без узорів, залишили просто неба. Кажуть, якщо торкнутися Пупа Землі і загадати бажання, воно неодмінно збудеться (деякі місцеві стверджують, що робити це можуть тільки жінки. У музеї провернути фокус не вдасться — за відвідувачами пильно стежать його працівники. А от просто неба така витівка зійде з рук...

Залізши на цей постамент, піфії “виходили на контакт” з Аполлоном.

Вхід до гробниці Аполлона охороняв сфінкс з Наксоса. Мав голову жінки, а тіло — крилатого лева. Поруч з храмом стояла гігантська статуя бога, вилита з чистого золота. Всередині, ближче до внутрішньої стіни, росло лаврове дерево (священне дерево Аполлона), било священне джерело і красувався Пуп Землі з білого мармуру (той, що тепер у музеї). Під ним — саркофаг з попелом змія Піфона. Посередині храму розташовувався майданчик з тріщиною у підлозі, з якої просочувалися випари отруйного газу. Тут же стояла золота тринога (трон Аполлона), на яку видряпувалися піфії. Давати передбачення могли лише тітоньки, яким вже виповнилося 50 років.

Скупавшись у Кастальському джерелі (воно досі б’є зі скелі), піфії вбиралися у золоті одежі, розпускали волосся, надягали на голову вінки з лаврового листя, пили воду з джерела, жували листя лавра, сідали на триногу, вдихали отруйні випари і, “вийшовши на контакт” зі самим Аполлоном, заходилися давати передбачення. Оскільки піфії впадали у наркотичний транс, важко було зрозуміти, що вони бурмочуть собі під ніс. Жерці записували уривки фраз і подавали їх людям у більш зрозумілій формі.

Спочатку прогнози робили раз на рік, навесні. Та потім “сеанси” вирішили проводити кожного місяця, сьомого числа. Попит на передбачення зростав шаленими темпами. Людей цікавило те ж, що й завжди — “хто народиться, хлопчик чи дівчинка?”, “чи варто вкладати гроші у проект?”, “чи не зраджує чоловік/дружина?” Передбачення могли отримати лише багаті, знані люди. Найчастіше тут можна було побачити політиків і полководців. Вони переймалися більш глобальними проблемами. Наприклад, чи варто йти війною на персів? Це запитання задав і цар Крез, який правив у VI ст. до н.е. могутньою Лікією та вважався одним з найбагатших правителів того часу. Оракул так йому розтлумачив відповідь піфії: “Йди, і ти зруйнуєш велику імперію!” Крез пішов, війну програв, імперію зруйнував. Правда, не чужу, а свою...

Дельфійські передбачення можна було трактувати двояко. Якщо котрийсь з “клієнтів” кидався з кулаками на жерців, що ті його обдурили, служителі спокійно відповідали: “Значить, чимось прогнівили богів і ті змінили своє рішення”. Або: “Ми так і казали. Просто ви погано слухали”. У випадку з імператором Нероном така хитрість не пройшла. Обурений імператор забрав з храму компенсацію “за моральну шкоду” — три сотні бронзових, мідних і золотих статуй.

Науковці довго ламали голови над тим, що змушувало піфій впадати в екстаз. Під храмом Аполлона не знайшли жодних тріщин, з яких би йшов газ. Кілька років тому американські геологи висунули свою версію: легкі вуглеводні гази і головний їх складник — етилен — присутні. Етилен вкупі з киснем тривалий час застосовували у медицині (з допомогою цією суміші вводили пацієнтів у наркоз). У менших концентраціях ця хімічна сполука може викликати затьмарення розуму. Саме це і відбувалося з піфіями. Однак туристам боятися нічого. Етилен уже не виходить на поверхню. Під час одного із землетрусів краї землі, де була тріщина, зійшлися докупи...

Руїни давніх Дельф розташовані за 10 км від узбережжя Коринфської затоки. Кажуть, на цій ділянці “похована” не одна історична пам’ятка. Розкопки тут не припиняються.

Автор дякує за організацію поїздки Журналістському фонду Національної спілки журналістів України, Державному управлінню туризму Греції.