З любов’ю – до Любляни!

Їдучи на відпочинок у столицю Словенії — Любляну, дізналася, що в цій країні майже немає злочинності, зокрема кишенькових крадіїв, а міліціонери та даішники не беруть “подяк”.

“Невже? Такого бути не може!” — подумає кожен українець. Керівник туристичної групи пан Василь заінтригував розповіддю по дорозі на Любляну. Чоловік на власні очі бачив, як іноземка порушила правила паркування, а потім намагалася дати працівникові місцевої ДАІ 10 євро. Але той не хотів брати. Жінка вперто тицяла йому гроші, і чоловік у формі почав від неї... втікати. Туристи з України, які побачили унікальну картину, реготали на всю вулицю, навіть зняли відео на мобільний телефон.

Відсутність злочинності — не єдина перевага столиці Словенії. Місто славиться унікальною архітектурою, традиціями, дуже схожими на українські (у Словенії теж люблять багато святкувати), смачною кухнею.

...Зі Львова до Любляни — 1060 кілометрів. При в’їзді місто вражає сучасними будівлями-офісами у стилі модерну, широкими і чистими вулицями, схожими на проспекти. Місто справляє враження комфортного. Громадський транспорт охайний, корків на дорогах немає, всюди велосипедні доріжки, є також чимало пунктів обміну валют. Чим далі від периферії, тим більше відчувається історичний колорит Любляни, будівлі — у стилі бароко. Довкола річки Любляниці, яка омиває місто, розкинулися визначні пам’ятки архітектури, церкви. Вздовж річки — затишні кафе, літні майданчики, де грає жива музика, квітують клумби, працюють овочевий та фруктовий ринки. Любляниця — одна з атракцій для туристів. Катання на кораблику по річці коштує 8 євро. Туристам показують не лише краєвиди столиці, а й везуть кораблем далеко за межі міста, де можна потонути у пейзажах Альпійських гір, подихати свіжим повітрям. Одним із символів Любляни є гори, а також дракон. Він символізує силу та мужність, зображений на верхній частині вежі замку та на гербі Любляни.

Туристи, особливо чоловіки, торкаються дракона — символа Любляни, загадують бажання.

Екскурсовод пані Жужанна зустрічає нас на майдані Конгресу. Це площа-парк, де доріжки викладені у формі зірки. На одній з центральних площ вирує міське життя. Там встановили сцену, де відгриміли концерти на підтримку “Євробаскету”. Вразили колоритні фанати, які, зібравшись на літніх майданчиках, спостерігали за подіями “Євробаскету” на екранах. З нагоди спортивної події у деяких кафе зробили фанатське меню. Наприклад, каву з круасаном можна було придбати за 2,5 євро, а пиво з порцією нарізаної ковбаси — 8 євро. Найбільш галасливі — хорвати. Але словенці реагують на їхні вигуки з усмішкою, бо це — дружні сусіди.

Особливої уваги заслуговує словенська архітектура. У Любляні будинки в італійському стилі. У місті працювали переважно італійці, зокрема венеціанський архітектор Паладіо, а також австрійські майстри. Любляну називають маленьким Віднем. Хоча візуально до Відня Любляні ой як далеко... Перша назва Любляни — Емона. Місто було під владою Габсбургів. За словами Жужанни, після Першої світової війни сформовано королівство сербів, хорватів та словенців. Столицею цього королівства був Белград. Країна входила до складу Югославії.

За повір’ям, турист, який дострибне до взуття, матиме удачу.

Візитна картка Любляни — замок. Добратися до нього можна пішки або фунікулером (4 євро — в один бік). За шість євро можна купити проїзд фунікулером в обидва боки плюс отримати перепустку у музей, розташований в замку. Оскільки замок на горі, туристи зможуть не лише сфотографувати Любляну з висоти пташиного польоту, а й помилуватися мальовничими Альпами. Люблянський замок видно з будь-якої точки центру міста. У самому центрі увагу туристів привертають дерев’яні скульптури Адама і Єви, які нагадують… обдертих бомжів. Згідно з авторською концепцією, перших людей на землі вигнали з раю, тому у них такий жалюгідний вигляд. Кажуть, автором ідеї був місцевий скульптор Яков Бернер, який, подейкують, мав проблеми з психікою. Свої “шедеври” творив на день народження. Бо вважав, що тоді голова позбавлена навантаження і може краще думати над дизайном.

Та це ще не всі цікавинки Любляни. На одній з вулиць — інсталяція місцевого художника. Між будинками на мотузках висять кількасот пар старого взуття. Сам дивак-художник ходить влітку босоніж. Щороку вивішує на вулиці різні речі — футболки, бюстгальтери.

Прямуємо до ратуші, будинку у стилі бароко. Ратуша у Любляні невеличка, зате комфортна. У дворику — стародавні фрески, столітня криниця. Виявляється, мер Любляни ходить по місту без охорони. Приміщення ратуші відкрите для туристів. Перед нею — фонтан трьох рік та собор Святого Миколая.

Крім екскурсій по Любляні, можна поїхати на озеро Блед, що за 40 кілометрів від столиці. Туди з центру курсує рейсовий автобус, квиток коштує 6,3 євро. Також можна добратися на таксі — 48 євро. Я теж вирушила на гірське озеро з чистою водою, щоб краще вивчити колорит Словенії. Посеред озера — єдиний у Словенії острів, на якому розташована церква Вознесіння Діви Марії. На 130-метровій скелі над озером зведено замок.

Жужанна розповідає, що словенці люблять багато подорожувати, особливо відпочивати влітку на морі. Найчастіше відвідують Хорватію та Італію. Наприклад, до Адріатичного моря можна добратися за годину 20 хвилин. Відпочинок для місцевих мешканців — стиль життя. Для цього кілька місяців відкладають гроші. Середня зарплата у столиці Любляни — 900 євро, мінімальна — 600. Пенсія — 400-600 євро. Найбільше заробляють лікарі, юристи, інженери, економісти. Оренда житла обходиться у 500 євро.

Словенці дбають про здоровий спосіб життя. У Любляні є чимало фітнес-центрів, басейнів. Вартість місячного абонемента — 30 євро. “Ми — спортивний народ, — хвалиться Жужанна. — Чимало люблянців щоранку бігають по вулицях, ходять в гори, займаються пілатесом. Це у нас в крові”.

Після екскурсії потрібно перекусити. Обід у ресторані Любляни обійдеться щонайменше у 12 євро. На перше пропонують грибний суп у “хлібній тарілці” — 4,5 євро. На десерт — штрудель або гібаніцу (пиріг з яблуками) — 4 євро. На жаль, в деяких ресторанах Любляни не дотягують з гостинністю та сервісом. На відміну від Італії, де офіціанти привітні і професійно “затягують” клієнта, у Любляні наша туристична група побачила розгубленого офіціанта, який нервово брав замовлення, мовляв, клієнтів багато, не встигає... Коли приніс замовлення, сказав нам “Вкусного апетита!”. У магазинах можна придбати традиційні смаколики Словенії — медовуху (6 євро) та фруктову горілку — 25 євро.

P. S. Редакція дякує за організацію поїздки туристичному оператору Rich—tour. www. rich—tour.com, rich—[email protected].

Фото автора Любляна, Словенія