«Хоче, щоб за кожне побачення з донькою я платив їй гроші, — 20 тисяч грн!»

Військовослужбовець Ігор Солонина з Новояворівська повернувся з фронту. І вже тут, в тилу, у нього розпочалась нова війна — за доньку. Колишня дружина пана Ігоря не дозволяє йому бачитися з їхньою донькою Яною. Дівчинці - 4,5 роки. Чоловік відчайдушно бореться за своє право — бути батьком!

«Будеш через суд добиватися дитини, відправимо тебе на фронт і ти там „здохнеш“…»

Офіційно пан Ігор був одружений зі своєю дружиною Наталею пʼять років. Відносини у подружжя почали псуватися, коли доньці виповнився рочок. Каже, через дрібну сварку у день народження дитини, дружина за порадою своєї сестри, вигнала чоловіка з дому. І заборонила бачитися з донькою… Через деякий час вони помирилися. Але подружнє життя вже не клеїлося… У 2020 році конфлікт між подружжям загострився.

У 2021 р батько звернувся до спеціальної комісії у Новояворівській міській раді, яка займається питаннями дітей, з проханням встановити графік побачень з донькою. Такий графік комісія призначила і батько мав можливість спілкуватися з дитиною. Та коли пара офіційно розлучилася (ініціатором розлучення була дружина), мати почала чинити перешкоди у таких зустрічах.

Ігор Солонина з відчаю звернувся у редакцію газети «ВЗ». Каже, в офіційних органах йому чинять перешкоди. Вважає, що державні органи опіки, які мали б йому допомогти відстоювати його права як батька, навпаки лобіюють інтереси матері.

— Я рік служив у львівській десантно-штурмовій бригаді, — каже Ігор Солонина. — Був у найгарячіших точках, починаючи зі звільнення Херсона, Запорізький напрямок, Кремінна (Луганська область), Бахмут (Донецька область). Коли повернувся додому, декілька місяців проходив реабілітацію. Сім'я мене у цей момент не підтримала, дружина подала на розлучення.

Ще у 2021 році я звернувся до спеціальної комісії у Новояворівській міській раді, і мені призначили графік побачень з дитиною (без присутності матері). Я довів членам комісії, що матір неналежно виконує свої обов’язки. Вона залишила дитину, яка була на грудному годуванні, на чужих людей і поїхала відпочивати на море. Тоді донька жила у мене декілька тижнів, я за нею доглядав. Пізніше ми зустрічалися з донькою за графіком, чудово проводили разом час.

Коли почалась війна, я поїхав на схід. А коли повернувся, матір почала чинити перешкоди — не дозволяла зустрічатися з донькою. Дзвоню до колишньої дружини, прошу дозволу на зустріч з дитиною, вона каже: «Дитина хвора!», або «Дитина зайнята, у неї інші плани». Пізніше посипалися погрози від родичів дружини: «Будеш через суд добиватися дитини, відправимо тебе на фронт і ти там „здохнеш“…».

Я вдруге звернувся до комісії Новояворівської міської ради, але зрозумів, що тепер члени комісії не на моєму боці… Матір сказала, «що я погано впливаю на дитину і можу спричинити їй шкоду». Я дізнався, що був дзвінок від заступника голови ЛОВА до керівниці у справах виконавчого комітету Новояворівської міської ради Олени Рис, мовляв, «рішення треба прийняти на користь матері, у них в родині є загиблий воїн, не будемо ускладнювати їм життя…». Загиблий воїн — це рідний брат моєї колишньої дружини. Схоже, вона маніпулює загибеллю свого брата… Тому служба у справах дітей жодних дій не вчиняла, щоби якось вплинути на матір.

У грудні минулого року я звернувся до суду. У той час до мене зателефонувала людина зі служби у справах дітей і сказала, що на них чиниться тиск. Рідна сестра моєї колишньої дружини була радницею голови ЛОВА Максима Козицького. Можливо, підключила усі свої зв’язки у владі.

До мене телефонував депутат районної адміністрації, якийсь їхній родич, запитував, чи я не пошкодую про свій вчинок, чи розумію, які будуть наслідки? Він дзвонив також до моїх товаришів, які працюють у місцевому самоврядуванні у Новояворівську, щоб вони вплинули на моє рішення щодо суду. Мої товариші йому пояснили: «Ця людина повернулася зі сходу, пройшла пекло… Це не та людина, яка відмовиться від доньки. Він піде до кінця!».

«За минулий рік перерахував понад 300 тисяч грн!»

— Чому ваша колишня дружина не дозволяє вам бачитися з донькою?

— Вона хоче, щоб за кожне побачення з донькою я платив їй гроші — 20 тисяч грн! За графіком я маю право бачити доньку кожен вівторок, четвер, кожні другі вихідні - з ночівлею. Пишу колишній дружині, чи можу побачити дитину? І якщо до повідомлення не прикріплена транзакція (скріншот), то вона це повідомлення не читає і не відписує.

Щомісяця я скидав на дитину 5 тисяч грн (виконавча служба встановила суму 1350 грн). Плюс — купував їй одяг, ми разом їхали у магазин і донька обирала те, що їй подобається. За потреби оплачував лікування дитини. А також — садочок, танці, школа англійської мови, відпочинок, святкування дня народження. Тобто усі першочергові витрати брав на себе. Загалом за минулий рік перерахував понад 300 тисяч грн!

Мені 41 рік, — продовжує розмову пан Ігор. Видно як він переживає, у його очах з’являються сльози. — Я дуже давно мріяв про донечку. У першому шлюбі у мене не вийшло мати дитину. Коли дружина завагітніла, не пропустив жодного УЗД. Був на пологах. Перший після лікаря взяв донечку на руки. Як тільки вона народилася, я звільнився з роботи. Рік часу був з нею день у день. Годував, гуляв із нею, оберігав. Вивчали перші букви, слова, числа…

— А ви намагалися по-людськи з колишньою дружиною поговорити?

— Там не колишня дружина приймає рішення, а її сестра та мама, яка живе понад 10 років за кордоном. У сестри колишньої дружини — троє дітей. Вона не одружена. Моя колишня дружина Наталя, по суті, доглядає за її дітьми. Сестра забезпечує її фінансово.

— У вас з сестрою колишньої дружини був особистісний конфлікт?

— Ні. Але коли я запропонував Наталі переїхати з її батьківського будинку і жити окремо, став для її сестри та мами ворогом номер один. У цей момент сестра дружини була вагітна третьою дитиною. А я хотів, щоб моя дружина приділяла більше часу нашій доньці!

Єдине місце, де я міг бачити дитину, був дитячий садочок. Директорка садочка мені дозволила зустрічатися з дитиною, коли був вільний час і не було занять. Я гуляв з донькою у присутності вихователя, читав їй казочки. Дитина була дуже рада мене бачити! Але мама влаштувала у садочку скандал, що вона не дозволяє, аби я бачився з дитиною… Підвищеним тоном розмовляла з дитячим психологом. Налякала дітей… Психолог, до речі, спостерігала за Яною, і зробила висновок, що донька любить як маму, так і тата, і хоче більше часу проводити з батьками. Жодних відхилень у дитини не зауважено.

Ще один скандал колишня дружина і її сестра Іванна влаштували у міській раді, де була присутня директорка садка. Вони кричали різні бздури: «Як ви можете пускати тата до дитини. Він її там насилує, а ви це дозволяєте. Він психічно не врівноважений». У той час вона тримала доньку на руках, нецензурно лаялась. Є лист директорки садочка, яке це все описує.

Також колишню дружину обурило те, що директорка садочка на вимогу комісії Новояворівської міської ради, надала характеристику про те, як донька на мене реагує, коли я приходжу. Вона сказала, що «ця характеристика куплена, і написана так, як мені треба».

Після цього колишня дружина забрала документи з садочка, заблокувала планшет доньки. З січня місяця я з донькою не спілкуюся, нічого про неї не знаю… Наступних півтора місяця дитину тримали дома позбавивши можливості відвідувати садок і бачити батька. Не розумів де дитина і що з нею. Десятки смс, дзвінків без відповіді. В планшеті, який я подарував для спілкування, мати відключила геолокацію і заблокувала будь-які вхідні і вихідні виклики (Пан Ігор надіслав мені скріншоти цих повідомлень. — Авт.).

«Не дозволю вам заходити у дитячу установу, військова форма ЗСУ лякатиме дітей»…

Друзі повідомили мені, що в другій декаді березня документи дитини потай подали в Новояворівський садок номер 1 «Ялиночка». Звернувшись до директора садка Либи Олександри Ярославівни з проханням відвідувати дитину, отримав шокуючу відповідь: «Не дозволю вам заходити в дитячу установу, військова форма ЗСУ лякатиме дітей»…

Олександра ЛИБА, директорка Новояворівського закладу дошкільної освіти 1 НМР

— Мені дуже прикро, що мене, чужу людину, втягнули в сімейні проблеми. Пан Солонина подав завідомо неправдиву інформацію стосовно того, що я забороняю йому приходити в садочок до дитини у військовій формі, бо це лякає дітей. Це наклеп! У нашому садочку 30% - це діти військовослужбовців. І щодня приходять у військовій формі їхні батьки — і чоловіки, і жінки. Ніякого опору я не чинила щодо військової форми. Для чого він це робить? Очевидно, щоб викликати резонанс. Щоб привернути увагу такими маніпулятивними способами… Він попросив дозволу бачитися зі своєю донькою під час перебування її в садочку. Проте перед тим пані Наталія, колишня дружина п.Ігоря, мені принесла документ з міської ради, а саме рішення виконкому, де є чітко визначені години побачень батька з донькою — з 18.00 до 20.00. Це не години перебування дитини в садочку. Як директор, як я маю вчинити?

Я по-людськи з ним вчинила: дозволила йому бачитися з дитиною під час прогулянок. Триває навчальний процес згідно з річним планом (щоденні різні заняття, підготовка до свят, режимні процеси), ми не можемо батькам усіх 230-ти вихованців дозволяти бути присутніми щоденно під час навчальних занять та перебувати в приміщенні групи, де створений відповідний мікроклімат та рівні умови для усіх вихованців закладу. Я не дозволяю під час занять батькам приходити у садок у довільному порядку, коли заманеться. А на прогулянці я батькові дозволила бути присутнім, виключно з людських міркувань та співчуття, попри те, що не мала права цього робити. Бо є рішення Виконавчого комітету. На цьому наша розмова була завершена. Я як мама пішла на зустріч батькові…

— Ви будете дозволяти батькові бачитися з дитиною під час прогулянки поки їхнє питання ще не вирішилося?

— Він навіть сьогодні був у садочку (1 квітня. — Авт.). Ми йому дозволили під час прогулянки бачитися з дитиною. Він гуляв з дитиною, все було добре. Батько прийшов, але не вважав за потрібне вибачитися щодо подання неправдивої інформації з його боку.

Продовжую розмову з паном Ігорем.

— Після того, як ви вдруге звернулися до комісії Новояворівської міської ради, нічого не змінилося?

— Дружина постійно щось вигадувала, аби не дати мені дитину. Казала, наприклад: «немає чистого одягу», або «у Яни болить животик»… Я їй написав море повідомлень, на які не відповіла.

Попри те, що дружина не виконувала попереднього рішення комісії, вони виносять нове рішення — на користь матері, аргументуючи це тим, що я військовослужбовець, який повернувся зі сходу, а значить… неадекватний. У висновку пишуть: «Зважаючи на те, що мама впевнена, що тато погано впливає на дитину, рекомендуємо, щоб батько бачив дитину у присутності матері. Без ночівлі, щоб не травмувати дитину». При цьому роблять висновок лише з її слів, немає жодних фактів, які б свідчили, що я можу «травмувати дитину!

Поки я був на сході, скасували Конституцію України, чи якщо я військовий, то значить поза законом?

Найбільше чоловік боїться, що доньку можуть вивезти до Польщі, де живуть родичі колишньої дружини, і тоді він втратить будь-який шанс побачити кровинку…

P.S. Пан Ігор розповів, що все ж знайшов доньку. Вона була на заняттях з англійської. Коли Яна побачила батька неймовірно зраділа, розцілувала… Зі слів батька, це був один з найщасливіших його днів у житті.

«Хочу йому побажати, щоб він звернувся в лікарню, нехай його полікують»

Поспілкувалась я з мамою дитини.

Пані Наталія каже:

— Йому ніхто не забороняє бачитися з дитиною. Він має таку можливість, але її не використовує. Він не хоче з нею бачитися. Графіку побачень він не дотримується. Не забезпечує дитину.

— Батько казав, що звертався до вас неодноразово, писав вам…

— Він до мене жодного разу не телефонував, щоб побачитися з дитиною. І не писав… Подавати в суд, щоб дитину у час війни не випускали з країни — це абсурд. Можливо, у будь-який момент доведеться виїжджати. Хоча я не планувала цього. Хочу йому побажати, щоб він звернувся в лікарню, нехай його полікують.

— Чому ви розлучилися?

— Він — аб’юзер. Я його друга дружина. Коли ми жили з ним, він зі мною та з дитиною жорстоко поводився. Це була постійна агресія. Він і на мене піднімав руку неодноразово, і на дитину… Цілими днями спав, грав в ігри і курив у кімнаті… (Пан Ігор пояснив мені у коментарі, що це неправда. Окрім того, щоб таке говорити — потрібні докази. — Авт.).

— Батько каже, що перерахував на дитину 300 тисяч грн.

— Які 300 тисяч, про що ви говорите? Сміх та й годі… Єдине, на що він може бити, — те, що військовослужбовець. І це ще питання, де він служив насправді.

— Ви можете з ним зустрітися і нормально поговорити, щоб ваш конфлікт не впливав на дитину, не травмував її?

— Ми бачилися у суді, він навіть привіт мені не сказав. Якось ми пішли на майданчик, то він викликав поліцію — ніби-то я йому забороняю бачити дитину. Дитина перелякалася…

— Ігор каже, що на усі ваші рішення має вплив ваша рідна сестра…

— У моєї сестри є свої діти. На моє рішення абсолютно ніхто не впливає.

— Ви доглядаєте за дітьми сестри?

— Ми живемо у будинку батьків. У моєї сестри діти в принципі вже дорослі, тому немає потреби за ними доглядати.

— Коли ви були одружені, ваш чоловік пропонував вам жити окремо, але вашій сестрі це не сподобалося…

— Він багато чого може говорити… Неодноразово я шукала квартиру, він казав «то йому не така квартира», «то ціна не підходить».

— Тобто ви не хочете, щоб батько бачився з донькою?

— Чого, хочу! Але у моїй присутності. Він тато, нехай забезпечує. Я йому неодноразово про це писала… Холодна осінь, він пхає дитину в басейн зі словами «йди скупайся, хоча мені твоя мама до кінця життя цього не пробачить». Він нормальний?

Після цього пані Наталя сказала, що більше немає часу зі мною розмовляти.

«Можемо змінити години, але для цього потрібні вагомі причини. Тому залишили заяву батька без розгляду»

Олена Рис, керуюча у справах виконавчого комітету Новояворівської міської ради

— Проблема у тому, що батьки не можуть між собою знайти спільну мову. Найгірше — страждає дитина.

— Було засідання комісії міської ради. Призначений графік побачень батька з дитиною. Але він не виконується.

— Комісія не порушила прав жодного з батьків. Будь-які порушення можемо зафіксувати лише у робочий час (Тобто графік побачень батька з дитиною не співпадає з робочим графіком чиновників. — Авт.).

— Змініть години, щоб разом з батьком прийти на зустріч з дитиною і тоді ви все побачите на власні очі.

— Батько попросив години вдень, коли дитина в садочку. У дитини — режим. Так теж не виходить. Не проблема у службі, батько може звернутися у поліцію і поліція теж може реагувати на такі речі. У поліції є відділ — Ювенальна превенція, який займається справами дітей.

Я сім років працювала у службі у справах дітей Яворівського району. Завжди є дві спірні сторони. Завжди хтось буде незадоволений… Я завжди керувалась законом та інтересами дитини! Мені боляче, що ця дитина, яку люблять тато і мама, не може виховуватися обома батьками.

— Що ви, як посадовець, можете у цій ситуації зробити?

— Рекомендація — судове рішення. Якщо вже не виконується судове рішення, тоді це вже інші санкції. Їхня справа розглядається у суді. Суд не може заборонити бачитися батькові з дитиною.

— Яка роль у таких справах усіх цих численних комісій, які створюються у міській раді?

— Донести до батьків їхню не правоту, а проблему. Розібратися у чому корінь зла. У більшості випадків це спрацьовує. Якщо конфліктні обоє батьків, повірте, жодна комісія і навіть суд нічим не допоможе. Навіть якщо суд призначить години, мама знайде тисячу причин, аби дитину не давати батькові.

Я спілкувалась з дитиною, чудова дівчинка! Коли ми питали маму про зустрічі батька з дитиною, вона казала, що не заперечує. А по факту вона каже, батько приїжджав, а дитина себе, наприклад, погано почувала, у неї була температура. Як це довести? Педіатра викликати?

— Коли буде рішення суду, тоді відповідні органи зможуть зафіксувати, чи дійсно батько зустрічався з дитиною?

— Так, тому що поліція працює 24 години на добу.

— Чому ви все-таки не зміните ці години, щоб у робочий час вийти на місце і за потреби скласти відповідний протокол?

— То батько тільки для цього хотів змінити години зустрічей з донькою? Він цього не озвучував. Я цього не зрозуміла на комісії… Що він хотів змінити години, щоб довести, що вона не дає дитину. Але нелогічно змінювати години, коли дитина ходить у садочок. Можемо змінити години, але для цього потрібні вагомі причини. Тому залишили заяву батька без розгляду.

Коли є конфлікт між батьками, щоб ми не робили, який би графік не встановлювали, маємо такий результат, бо є небажання батьків співпрацювати одне з одним. Я не знаю у кому причина, мабуть, в обидвох. Що вони не можуть знайти спільної мови заради щастя своєї дитинки. Коли мама не дає дитини, я кажу, у нас стільки батьків знати не хоче свою дитину, пішли з хати, і все — пропали. А тут навпаки — батько хоче брати участь у вихованні. Це ж плюс!

«Живемо в країні тотальної дискримінації, де права чоловіків нічого не варті»

Олександр Швець, керівник ГО «Батько має право» каже:

— Живемо в країні тотальної дискримінації, де права чоловіків нічого не варті. З радянських часів культивувався образ матері. Так ніби-то діти народжуються тільки матерями… Була сформована така система, яка перекочувала до незалежної України. Після розлучення дитина має жити з матір'ю, незалежно від обставин. Є рішення Верховного суду, у якому йдеться про те, якщо матір не наркоманка і не алкоголічка, завжди визначати місце проживання дитини з матір'ю. Ця система дійшла до такого абсурду, що суди вищих інстанцій визначали місце проживання українських дітей і на окупованих територіях (долучали до справи свідчення «лнр»).

Нерідко батьки звертаються з позовами до Європейського суду, пройшовши усі судові інстанції в Україні. Але в Україні відсутня ефективна процедура з виконання рішень з участі у вихованні. Навіть після такої кількості рішень Європейського суду, держава нічого не зробила.

Визначати участь у вихованні можна також і за рішенням органу опіки і піклування. Це рішення можна отримати за місяць. Але батько отримав таке рішення, приходить до дитини, опіка має прийти з ним, перевірити, чи воно виконується. Якщо не виконується, мають скласти протокол про невиконання рішення опіки, і скерувати цей протокол до суду. За невиконання рішень опіки — до 5 тисяч грн штрафу.

Як це відбувається на практиці? Батько приходить до дитини на побачення, звісно, опіка з ним не йде. Якщо їх за «вуха притягнути», щоб склали протокол, відмовляються складати протоколи. Як це жінка — винна? Хоча права батьків — рівні! В поодиноких випадках в Україні, через надзусилля, такі протоколи складаються, але їх ще треба вручити.

Знаю одну справу в Ужгороді, донька втекла до батька від мати-кривдниці. У неї є рішення суддів щодо вчинення насильства щодо своїх співмешканців. Вона агресивна. Однієї ночі її донька прокинулася від криків співмешканця, і побачила як мати ріже його ножем… Є судові експертизи, які встановили ці факти, — дитина піддавалася такому насильству. Ужгородський апеляційний суд сказав, що немає жодної небезпеки для дитини. Тому, будь ласка, віддайте дитину матері. Зараз ця справа слухається у Верховному суді.