Передплата 2024 «Добре здоров’я»

«З тридцяти заходів, які проводилися у школі протягом року, Тимур відвідав один — до Міжнародного дня людей з інвалідністю»

Мама «сонячного хлопчика» говорить про цькування її сина у спеціальній школі для дітей з вадами слуху. У навчальному закладі булінг заперечують

Пані Галина розповіла, що їх із сином на свято останнього дзвоника не запросили.
Пані Галина розповіла, що їх із сином на свято останнього дзвоника не запросили.

«Чи вкладається у голові, що сьогодні в країні, яка обрала шлях цивілізованого руху, яка декларує дотримання прав і свобод людини, може йти прицільне цькування дитини з інвалідністю? — написала на своїй сторінці у Фейсбуці мама хлопчика, який навчається у КЗ ЛОР „Львівська спеціальна школа Марії Покрови“, Галина Амеліна. — У школі, якою керує священнослужитель греко-католицької єпархії отець Мостовий, відбулось свято останнього дзвоника. Усі діти, батьки, педагоги святкують і радіють, залучені у концерт, прийшли у нарядних вишиванках… Але є одна дитина, для якої нема місця у загальній радості. Мій син Тимур. Моя дитина, якій не повідомили про святкування. Не запросили і не чекали…».

«У нас кожна дитина на вагу золота»

Тим часом на сторінці Школи Ма­рії Покрови у Фейсбуці я прочитала про те, що Галина Амеліна була попередже­на про дату закінчення навчального року заздалегідь. «На дошці оголошень школи анонсувалося про дату і час проведення свята останнього дзвоника, — написали на сторінці школи у соцмережах. — Крім цього, дитина брала участь у репетиції напередодні. Галина Амеліна приїхала у цей день із запізненням, але її дитина все ж змогла взяти участь в урочистостях і ті­шилася святкуванням разом з усіма…».

Школа Марії Покрови є державним закладом освіти для дітей з порушен­ням слуху. Будинок зведено у 1841 році за проєктом Флоріана Ондерки для при­тулку глухонімих дітей, заснованого у 1830-му. Тимур займається у 6-му класі на індивідуальній формі навчання.

Журналістка «ВЗ» побувала у цій шко­лі, аби з’ясувати, чи справді тут цькують дитину з інвалідністю?

…У приймальні мене зустрічають ди­ректор — отець Любомир Мостовий (має педагогічну освіту) і заступник ди­ректора Олеся Мельник.

— 2016 року у Школі Марії Покрови від­крили освітньо-соціальний центр для ді­тей з особливими потребами, — каже Лю­бомир Мостовий. (На той час школою керував інший директор, а психологом там працювала Галина Амеліна, мама Тимура. — Авт.). — Це був експеримен­тальний проєкт Львівської обласної ради терміном на 5 років. Їм було надано чоти­ри великі приміщення.

— Цей освітньо-соціальний центр від­крили влітку, без відома педагогічного ко­лективу, — до розмови долучається Олеся Мельник. — Не було жодного обговорен­ня, нам постфактум довели до відома те, що такий освітній центр працюватиме у нашій школі. А з пані Галиною протягом тривалого часу були постійні конфлікти…

— У 2021 році цей центр закрили, — продовжує розмову отець Любомир Мостовий. — Дітей у групі було мало, на­томість був великий штат працівників і великий бюджет. Це і є корінь конфлікту… Пані Галина має злість за це дотепер.

— Тимур вчиться у нашій школі з 1-го класу, — каже Олеся Мельник. — Дуже по­зитивний хлопець! Проблем з ним немає жодних! Індивідуальна форма передба­чає навчання удома. У нас є кілька таких діток. Їм важко перебувати у класі.

— Мама нарікає, що Тимур протя­гом року був лише на одному шкіль­ному заході, звинувачує керівництво школи, що його навмисно не запро­шують…

— Це неправда! — каже Олеся Мельник. — У нас є відео, фотографії, де дитинка бере участь в усіх заходах. Педагог, яка веде дитину, повідомила мамі про свя­то останнього дзвоника… У школі була ювенальна поліція, ми їм про це теж роз­повіли. За день до свята була репетиція. Тимур брав участь у таночку. Також про­водився захід з рятувальниками, Тимур теж брав у ньому участь. Протягом року не було жодної скарги від мами, жодної заяви про те, що відбувається цькуван­ня її дитини. Я плакала гіркими сльозами через цей допис, бо ми направду докла­даємо максимум зусиль!

— Ви своєї вини не відчуваєте і ди­тину зі школи не виживаєте?

— Ні, звичайно! — каже отець Любомир. — Ми нікого зі школи не виживаємо. У нас кожна дитина на вагу золота, ми цінуємо кожну дитину. (Пані Олеся показала мені у телефоні фото Тимура із заходу із ряту­вальниками. Інші фото, з її слів, є на сайті школи. — Авт.).

Хтось поклав око на територію довкола школи…

А далі тема розмови різко змінилась… Чесно кажучи, не очікувала такого по­вороту. Отець Любомир розповідає, що територію довкола школи у 2020 році намагалися захопити, були спроби рей­дерства. З одного та іншого боку шко­ли — сучасні житлові будинки… Але після звернень до забудовника та чиновників земельну ділянку повернули (Любомир Мостовий звертався з відповідним лис­том до управління майном спільної влас­ності ЛОР). Зі слів директора, можливо, і надалі хтось зацікавлений у земельній ділянці у центрі Львова, ось і провокує скандал навколо школи?!

Керівництво школи провело для мене екскурсію по навчальному закладу. Тут навчаються 75 дітей, усі - з особливими освітніми потребами. А ще школа від по­чатку повномасштабної війни приймає дітей-переселенців.

У вічі впадають просторі коридори у на­вчальному закладі та товстезні стіни… У школі сучасна спортивна зала, обладнані кабінети для навчання дітей з вадами слу­ху, а також лабораторія — для перевірки слуху. Є у школі капличка. Першим дирек­тором цієї школи теж був священник. Я по­цікавилася у керівництва, скільки коштів на місяць держава виділяє на дитину?

Вчитель-дефектолог та сурдопедагог Ганна Стасюк показує обладнання, за допомогою якого у школі перевіряють слух.
Вчитель-дефектолог та сурдопедагог Ганна Стасюк показує обладнання, за допомогою якого у школі перевіряють слух.

— Це треба у бухгалтерії дізнатися, — каже пані Олеся. — У нас п’ятиразове хар­чування, коштів достатньо. Грошей бра­кує хіба що на ремонти. Тому шукаємо благодійників (спонсорів). Торік ми освоїли понад 2 млн грн коштів, які нам надали меценати. Добрих людей є багато!

Спускаємося в укриття (у разі повітря­ної тривоги тут перебувають діти). Керів­ники навчального закладу розповідають, що планують облаштувати у школі пекар­ню. Ті діти, які не мають можливості всту­пати у вищі навчальні заклади, зможуть отримати фах у школі.

Далі мені показують «світлу» та «тем­ну» кімнати, куди дитина може прийти, щоб відпочити та поспілкуватись з пси­хологом. Або, як кажуть діти, «розповісти секрет». Є у школі музей. У ньому багато історичних фотографій. На столику помі­тила літери, з їхньою допомогою діти з вадами слуху вчаться розмовляти жесто­вою мовою. У школі вчителі приділяють багато уваги розвитку мови у дитини, а жест використовують як допоміжний.

Пані Олеся показує літери, з допомогою яких діти з вадами слуху вчать мову жестів. Фото автора
Пані Олеся показує літери, з допомогою яких діти з вадами слуху вчать мову жестів. Фото автора

Вчитель-дефектолог та сурдопе­дагог Ганна Стасюк показує обладнан­ня, за допомогою якого у школі перевіря­ють слух.

— Можемо визначити, чи має дитина проблеми зі слухом на четвертий день від народження, — каже пані Ганна. — Що є причиною втрати слуху? Близько 50% ви­падків — спадковість, решта — набуті ви­падки. Бувають родові травми. Та головне — вчасно виявити вади слуху, щоб у три мі­сяці дитина вже була слухопротезована.

«Син дуже любить дітей, а його ізолюють від усіх»

З Галиною Амеліною — мамою «соняч­ного хлопчика» — я поспілкувалася теле­фоном. Пані Галина — психолог. Розпо­віла, що зараз працює над створенням нового центру для особливих дітей, що на вул. Китайській.

— Говорити можна багато, але треба мати факти, — каже пані Галина. — Коли Тимур побачив, що усі святкують, а він ні, дуже засмутився… Педагог підійшла і одразу забрала Тимура. Я її запитала, чому мене ніхто не попередив про свя­то? З тридцяти заходів, які проводили­ся у школі протягом року, Тимур відвідав лише один — у грудні, до Міжнародно­го дня людей з інвалідністю. На захід з пожежниками нас теж не запросили, але ми якраз приїхали, то Тимур зміг долучи­тися… Син дуже любить дітей, а його ізо­люють від усіх.

— І про свято останнього дзвоника вам теж нічого не сказали? — уточнюю.

— У дитини, яка навчається за індиві­дуальною формою, є основний педагог — куратор. (Мама розповіла, що у шкіль­ний чат її теж ніхто не додав. — Авт.). Він зобов’язаний прямо комунікувати з батьками дитини. Пояснювати, як ми­нув день, над чим потрібно працювати. Це його посадові обов’язки! У неділю я зателефонувала до пані Світлани, бо усі школи по-різному закінчують навчальний рік. Вона сказала, що закінчуємо навчан­ня у середу. Сказати про закінчення на­вчання, це не повідомити про лінійку, про вишиванку, про годину, коли почнеть­ся захід. Жодного слова про те, що буде свято, вона не сказала.

Був День вишиванки — мою дитину ніхто не залучив. У гори ходили — не за­кликали. У музей науки ходили — не за­кликали. Бульбашкові шоу з волонтера­ми, різні атракції - не закликали. І навіть у приміщенні школи на День матері нам сказали: «Для вас місця немає…». І дити­на сиділа у класі з педагогом.

— Чи плануєте й надалі навчатися у цій школі?

— Звісно, що ми і надалі будемо вчи­тися у цій школі, бо у нас немає інших ва­ріантів. Дитина — жестомовна. Але для мене головне, щоб дитина почувалася комфортно.

— Чи будете звертатися з заявою до поліції?

— Так, я обрала правовий шлях!

Коментар для «ВЗ»

Олег ПАСКА, директор департа­менту освіти та науки ЛОВА

— Ми створили комісію у складі восьми представників (зокрема, по двоє осіб з Інституту післядипломної педагогічної освіти, з департамен­ту освіти, з колективу, є представни­ки засновника — Львівської обласної ради). Комісія ще працює. Висновки мають з’явитися найближчим часом.

Схожі новини