Декомунізація на Львівщині йде «як мокре горить»
Причини: «радянський» менталітет, інертність та зашореність у громадах
Дев’ять громад Львівського району сьогодні пообіцяли позбутися всіх маркерів окупаційного режиму (тобто пам’ятників радянським солдатам тощо) до кінця червня. Про це йшлося на черговій нараді з питань декомунізації у Львівській ОВА, що відбулася під головуванням заступника голови ЛОР Юрія Холода.
«Йшлося про монументи радянським солдатам, колгоспницям та чужій нам „матері-батьківщині“, що насправді була мачухою», — повідомив Юрій Холод. За його словами, нарада відбулася з представниками Великолюбінської, Давидівської, Жовківської, Рава-Руської, Перемишлянської, Добросинсько-Магерівської, Куликівської, Пустомитівської та Щирецької громад. Почергово розглянули кожен обʼєкт радянського окупаційного режиму, який ще залишився на їх території, обговорили «дорожні карти» для кожного, аби розуміти ситуацію, десь підштовхнути, пояснити і сприяти у якнайшвидшому демонтажі чужих нам памʼятників. Усі громади пообіцяли позбутися обʼєктів комуністичної пропаганди впродовж червня.
З представниками решти громад Львівського району у ЛОДА планують зустрітися наступного тижня. Від початку року на Львівщині демонтували 46 радянських памʼятників. Координацією процесу займається робоча група з декомунізації при Львівській ОВА. Під час цієї роботи виявили ще кілька десятків пам’ятників, тому наразі у переліку близько 240 об'єктів. Лише у Львівському районі наразі є понад пів сотні памʼятників, які мають бути демонтовані до кінця 2023 року.
Чому декомунізація на Львівщині йде «як мокре горить», журналістка «ВЗ» розпитала у секретаря робочої групи з декомунізації при Львівській ОВА Анни Герич.
«У деяких громадах до цього ставляться, як не до першочергового завдання, — розповіла Анна Герич. — Дехто вважає, «а навіщо то знімати, один пам’ятник в селі є, то хай буде». Чи то пам’ятник якійсь жінці, на якій вже намалювали вишиванку, чи то монумент якимось селянам, на якому збоку написано: «Загинули від рук українських буржуазних націоналістів». Була в нас одна історія, що одна мешканка знайшла на такому пам’ятнику прізвище свого діда і напис, що він загинув від рук українських буржуазних націоналістів, а насправді він загинув на війні. Жінка обурилася.
Сьогодні на нараді представники громад пояснювали, чому вони досі не можуть демонтувати всі ці об'єкти. Деякі не знали, що робити, бо в них пам’ятник стоїть на полі почесних поховань на цвинтарі. Минулого тижня ми з робочою групою були в Самборі, то нам показали, що в них «альошка» стоїть між могилами на цвинтарі. Але там був заїзд для техніки, вони заїхали і його зняли одразу. Інші громади не мають доступу до пам’ятника на цвинтарі і не можуть його демонтувати. Була ситуація в Жовкві, коли техніка не могла заїхати між могилами до пам’ятника, то військовий-ветеран просто купив молот і розбив той пам’ятник вручну. Хлопець був на реабілітації після поранення і я розумію його емоції.
— У списку на демонтаж зараз 240 об'єктів, а від початку року демонтували тільки 46. То скільки часу треба буде, щоб повністю провести декомунізацію на Львівщині?
— Якщо добре взятися, як, наприклад, Новояворівська, Шегинівська, Мостиська, Бібрська громади, які за два тижні практично поскидали по 7−8 пам’ятників, то це реалістично зробити швидко. Зараз у Стрийському районі Жидачівська громада за два тижні скинула два чи три об'єкти. Львівський район має 23 громади, де є такі об'єкти. Деякі громади вже демонтували все що в них було. А деякі навіть не надали нам інвентаризації. З деякими громадами трохи важче комунікувати. Наприклад, ситуація по Рава-Руській громаді - вони мають декілька пам’ятників, але нічого не зробили. Або Перемишлянська громада має десять пам’ятників, це дуже багато, і вони також майже нічого не роблять. Торік вони зняли декілька пам’ятників — і все.
— У чому причина такого «ігнору»?
— У деякі громади довго заходить та «інформаційна хвиля». Друге — люди в селах живуть такою пострадянською ментальністю. Люди сильно зашорені. У деяких селах уся молодь виїхала. Є люди, які взагалі не розуміють багато чого. Наша робоча група готова допомагати громадам, шукати підприємства, які можуть надавати техніку. Будуть конкретні кроки по кожному пам’ятнику, де ми будемо призначати конкретний день демонтажу і домовлятися про техніку. Тому що на повалення пам’ятника закон не вимагає громадських обговорень, тільки на зміну топонімів. Про менталітет деяких людей говорить перший в Україні прецедент: мешканка одного населеного пункту, здається, Хирова, через суд повернула назву вулиці 9 травня. Раніше громада перейменувала вулицю 9 травня, а та жінка подала в суд, у неї був київський адвокат і вони добилися в суді, що вулицю назад перейменували на 9 травня.
