Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

Саморобні ліхтарики, енергоефективна пічка на дровах, в яку вприскують воду…

Коли бракує світла і тепла, кмітливці вдаються до нестандартних ходів

Ось із таких простих деталей складається альтернативне джерело світла бухгалтерки Галини. Фото автора
Ось із таких простих деталей складається альтернативне джерело світла бухгалтерки Галини. Фото автора

Біда всього навчить. Таку житейську мудрість освоюють нині на практиці багато наших громадян, які через відомі обставини нерідко і надовго залишаються без електрики й тепла. Як мовиться, у скруті, але не у безвиході. У пригоді стає досвід, офіційні поради, підказки Інтернету й друзів. А часто — власна кмітливість та інтуїція.

У цьому, типовому для райцентрів, приватному будинку колишнього будівельника Павла, зараз холодніше, ніж рік тому — бо через тривале вимкнення електрики не працює котел індивідуального опалення. Домашні, повертаючись з роботи, гріються під пледами, перинами. Не знімають легких вовняних рукавиць. Туляться до кота, що проситься на руки. Кладуть у ліжко грілки і пластикові пляшки з гарячою водою. Збираються разом на кухні і за довгими розмовами при свічках ловлять тепло, яке іде від розігрітої на газовій конфорці цегли. Примітивно, не економно, небезпечно? — так. Але, кажуть, нема на те ради. Добре, що у кімнаті не підводить вентиляція, яка не дає зібратися чаду.

Якщо буде зовсім складно, переберуться у село до маминої хати. Мама зараз на заробітках в Іспанії, але кахельні печі в її помешканні надійні. Та й до лісу, щоб піти за патиками — рукою подати.

У Сергія, який постійно живе у селі, котел на дровах. Але без електрики він теж не буде ганяти гарячу воду по трубах. Бажані вольти-ампери Сергій отримує від заздалегідь заряджених автомобільних акумуляторів. Коли вони виснажуються, заводить дизельний, придбаний ще у «добрі часи» генератор, який споживає 800 грамів солярки на годину. Від виробленого ним струму живиться не тільки котел, а й холодильники, мікрохвильовка. Є світло у всіх кімнатах, у хліві, працює телевізор, «вай-фай», що дає змогу дистанційно навчатися за комп’ютером доньці-студентці. Від домашньої «електростанції» заряджують телефони й павербанки. Приходять зі своїми ґаджетами і сусіди.

Сергій думає, як би то на майбутнє придбати і поставити на городі сонячну батарею — і в такий спосіб бодай частково позбутися енергетичних проблем. А поки це питання не вирішено, пам’ятає про запасний тепловий варіант — старі кахельні печі. Їх, за наполяганням тещі, не розвалили, коли робили євроремонт. У разі чого, розпалять там.

Пан Микола як домашню енергоустановку використовує двигун від мотоблока для селянських робіт. Придбав його за 12 тис. грн — тоді як найдешевший і такий дефіцитний тепер генератор обійшовся б щонайменше у 20 тисяч грн. Солярку цей мотоблок споживає «по-божому» — всього 200 грамів на годину. Коли є світло у хаті, на гуркіт «мінітракторця» під вікном не зважають…

Львівський пенсіонер Володимир Іванович проблем з теплом не має. Його стареньке помешкання, збудоване ще «за бабці Австрії», обігрівають газом такі ж давні п'єци з білого кахлю. З початком енергокризи пан Володимир частково перейшов на опалення дровами. Кілька їх оберемків зять привіз із сільської «фазенди». Десь в Інтернеті ґазда вичитав, що спалювати їх можна ефективніше, якщо у розпалену пічку — у певних пропорціях, у певний час — вприскувати… воду. Утворена газова суміш підвищує коефіцієнт горіння. З допомогою цього пристосування, каже господар (але ділитися секретом не хоче), на обігрів кімнати дров у нього іде удвічі менше, ніж раніше.

І під кінець — кілька слів про саморобне світло знайомої бухгалтерки Галини. За порадою одного шофера, вона змайструвала простенький мініліхтарик. У сірникову коробку кладе дві «пальчикові» батарейки. З одного боку під'єднує до них вусики-клеми 3-вольтного світлодіода. З іншого боку замикає батарейки 50-копійчаною монетою. Для зручності коробку можна скріпити скотчем. Тільки всієї роботи! При отриманому яскравому світлі, переконався сам, можна читати. Можна й готувати їжу, присвітити собі у темній комірці, під'їзді, підвалі. А якщо встановити три такі пристосування у кімнаті, видно у ній буде майже, як удень.
Пані Галя запевнила мене, що цим «самопальним» ліхтариком можна світити і пів року. Хочеться вірити, що цей її та інших краян досвід на так довго нам не знадобиться.

Схожі новини