«Чим Фейгін відрізняється від Шишкіна, а Арестович від Андруховича? Хіба що Арестович розмовляє російською, а Андрухович — українською»

Під час літературного фестивалю у Норвегії український письменник Юрій Андрухович подискутував з російським письменником Михайлом Шишкіним про війну в Україні. Про подію стало відомо з програми норвезького фестивалю Bjørnsonfestivalen. Українці у соцмережі неоднозначно сприйняли і оцінили цю зустріч…

Більшість критикує Юрія Андруховича за те, що під час війни він веде дискусію з росіянином. Хтось навіть написав: «Було б добре, якби Андрухович вийшов у дискусійну залу, дав ляпаса Шишкіну і пішов».

Модератор дискусії польський письменник Вітольд Шабловський на своїй сторінці у соцмережі коротко окреслив суть розмови між Андруховичем та Шишкіним.

«В Україні вибухнула буря через наші дебати у норвезькому Молді. Все через зустріч Андруховича з російським письменником Михайлом Шишкіним. Багато людей вважає, що з письменниками з росії не потрібно розмовляти. Михайло Шишкін говорив, що просить вибачення в українців за те, що путін робить від імені росії. Бо дії росії настільки страшні, що тут жодні вибачення не будуть працювати. Андрухович говорив про те, що народжується нова Україна. І що з кожним днем перемога стає все ближчою. Обидва погодились, що війна — це кінець режиму путіна», — написав польський письменник.

Якось усе це виглядає дивно, бо на телебаченні українські журналісти беруть коментарі у російських політологів. Ба більше! Часто цитують військового злочинця Гіркіна! І ні у кого це не викликає роздратування, ніхто не пише негативних постів.

Михайло Шишкін з 1995 року живе у Швейцарії. У 2013 році відмовився представляти росію на міжнародному книжковому ярмарку США «BookExpo America 2013» з політичних міркувань. Письменник критикував незаконну анексію Криму росією у своїх есе, опублікованих у європейських газетах.

Чи доречно дискутувати у час війни з діячами російської культури, так званими хорошими росіянами, журналістка «ВЗ» запитала українського публіциста, телеведучого Віталія Портнікова.

— Михайло Шишкін — один з найбільших європейських письменників сучасності, пише німецькою і російською мовами. Його можна назвати одним з найвидатніших швейцарських письменників. Він має величезний авторитет у цій країні. Його послідовна антивоєнна політика впливає і на громадську думку Швейцарії. У росії Михайла Шишкіна російським письменником не вважають, вважають зрадником. Люди навіть захищають дисертацію на тему «Творчість Шишкіна — взірець інформаційної війни Заходу проти росії». Михайло Шишкін є такою важливою постаттю з точки зору європейської суспільної думки для засудження війни, як свого часу Іван Бунін чи Зінаїда Гіппіус були важливими авторитетами для засудження більшовицького перевороту. Треба задати собі питання: хто важливіший — російський письменник, який засуджує більшовицький переворот і окупацію України, чи український письменник, який пише чистою українською мовою вірші про комуністичну партію і сталіна? Я виступаю за те, щоб розділяти людей не за паспортами, а за позицією. Ці люди, які у москві чи петербурзі виступали проти диктатури путіна тоді, коли путін і лукашенко були найпопулярнішими політиками в Україні, заслуговують принаймні на повагу від нас у той час, як ті люди, які виступали прихильниками путіна і лукашенка, голосували за проросійські партії в Україні і зараз отримують притулок у Європі.

Не маю наміру осуджувати своїх співвітчизників за їхні політичні погляди. Жодні політичні погляди не можуть каратися ракетами і знищенням домівок. Але нагадую, що були люди з російськими паспортами, які були більш поряднішими, ніж дехто з українськими паспортами. Дивує, що українська громадська думка досі не може усвідомити такої простої речі.

Україні важливо, щоб росія змінилася. Якщо росія не зміниться, Україну чекають десятиріччя війн і конфліктів. Потрібно робите усе можливе, щоб підривати авторитет шовінізму і диктатури у самій росії, а також демонструвати європейцям, що навіть представники самої російської культури у такий складний час підтримують нас, а не путіна і його армію. Це дорога до отримання нами підтримки і зброї, а нам ця зброя і підтримка можуть бути потрібними на довгі роки.

Не можна розмовляти з тими діячами російської культури, які підтримують путіна або ж мовчать. Натомість ті, хто є нашими однодумцями щодо режиму у росії, можуть бути співрозмовниками українських письменників і літераторів. Я буду розмовляти з тими російськими діячами, які борються з путінським режимом. Чому у наші телеефіри ми запрошуємо російського журналіста і політичного діяча Андрія Піонтковського, Марка Фейгіна чи ще когось іншого, а Андрухович не може розмовляти зі Шишкіним? Де логіка? Де ця червона лінія? Мільйони українців дивляться ефіри Фейгіна з Арестовичем, і ніхто не запитує, як радник голови Офісу президента України вже 200 днів розмовляє з російським блогером? Чим Фейгін відрізняється від Шишкіна, а Арестович від Андруховича? Хіба що Арестович розмовляє російською, а Андрухович — українською!