Хочеш перекусити “з потяга” - покажи паспорт!

На площі перед Головним залізничним вокзалом змінилися правила харчування пасажирів, які прибувають потягами зі східних та південних регіонів. Годують лише тих, хто прибув до Львова евакуаційними потягами з Бахмута чи інших гарячих регіонів, де тривають обстріли. У деяких ятках, щоб отримати порцію гарячого супу, потрібно показати паспорт, щоб підтвердити, що потребуючий приїхав із зони бойових дій. Гарячим кавою, чаєм та компотом пригощають усіх пасажирів, які приїхали до міста чи від'їжджають з вокзалу.

... На площі Двірцевій людно. До деяких яток з гарячими обідами та канапками - довжелезні черги пасажирів, які приїхали зі Східної України. Зауважила серед волонтерів чоловіка пенсійного віку з США. Він запропонував мені скуштувати узвару. Українською розуміє лише кілька слів - “Дякую”, “кава, чай”, “цукор”. Раніше на вокзалі їжу роздавали волонтери з Великої Британії, Іспанії, Італії, Японії та Китаю. Робили канапки, розливали чай-каву.

Нині на вокзальній площі ажіотаж вже не той, що був у перші півтора місяця війни, кількість харчів суттєво зменшилася. Волонтери кажуть, приблизно на 60 відсотків. Ресторани, які годують людей на вокзалі з перших днів широкомасштабного вторгнення, досі оплачують борги за комунальні послуги, зокрема газ, воду, світло…

“У лютому наш ресторан цілодобово готував їжу для переселенців, які приїжджають потягами, і лише за газ ми заборгували тоді 60 тисяч гривень, - розповіла “ВЗ” власник одного з львівських ресторанів пан Віктор. - Загалом за комуналку ми тоді заборгували понад 200 тисяч гривень. Досі закриваємо боргові “хвости”, бо через волонтерство не могли повноцінно працювати”.

На вокзалі годують і переселенців, які мешкають у школах та дитсадках

Як пояснив “ВЗ” волонтер Львівської обласної організації Товариства Червоного Хреста України Андріян Мозола, видавати харчі за паспортами почали після того, як на вокзальну площу приходило чимало охочих поїсти на халяву. Зокрема, місцевих.

“Бували випадки, коли щоранку з Приміського вокзалу приїжджало чимало жителів Львівщини (на роботу в обласний центр) і влаштовували тут собі «сніданок», - сказав волонтер. - Приходили й інші люди харчуватися... Ми врахували ситуацію і почали видавати їжу за пропискою, потрібно показати документ. Змушені були вдатися до того, щоб економити харчі, які першочергово призначені для переселенців, і нашу працю. Вже чотири місяці війни працюємо на площі вокзалу зранку до вечора. На вокзальній площі працюють волонтери, які цілодобово роздають борщ. Недавно скасували нічну зміну харчування. Ми даємо перші і другі страви в денну зміну, а також дитяче харчування, каву і чай. Потреба у харчуванні є. Зараз на львівський вокзал прибувають потяги з біженцями із Запоріжжя, Одеси, Херсону”.

Підприємці-ресторатори, які працюють на площі Двірцевій, годують не лише пасажирів евакуаційних потягів. На обід туди приходять переселенці з дітьми, які мешкають у львівських дитсадках та школах. “Просять не лише їжу, чай чи каву, а й засоби гігієни”, - продовжує розмову Андріян.

“На початку війни ми готували дуже багато різної їжі, бо і попит був відповідний, - продовжує Андріян Мозола. - На початку війни через нашу вокзальну кухню прохолодило 50 тисяч людей на день. Черги були від входу головного вокзалу до Приміського... На обід лише один ресторан готував 50-літровий баняк макаронів, 30-60 літрів картоплі чи каші... На вечерю — 800 бутербродів. Зараз на бутерброди використовуємо в день 150-200 буханок хліба, від двох тисяч паперових стаканів для чаю-кави. За цілий день робимо і роздаємо 2-3 тисячі канапок. Темпи харчування відчутно знизилися. Але будемо і надалі годувати людей, потребуємо круп та інших продуктів. Плануємо збільшувати продовольчі запаси. Продукти швидко розходяться. Наприклад, кілограма цукру для гарячих напоїв вистачає на пів години. На день витрачаємо 5-7 кілограмів кави”.

Про поцілунок Анджеліни Джолі та бандерівське сало

Принагідно запитала волонтера, чи хвалили переселенці львівських кухарів за смаколики та гостинність. Андріян Мозола пригадав випадок з акторкою Анджеліною Джолі, яка спробувала в його ятці на вокзалі бограч та канапку. Акторці так засмакувала їжа, що поцілувала Андріяна у щічку.

Натомість не усім переселенцям можна було вгодити з харчами. “Дехто здивовано запитував нас, чому в меню нехмає бандерівського сала, - пригадує волонтер. - Підходили до ятки, питали, чи є кофе. Ми відповідали, що «кофе» ніколи не було. У нас є смачна львівська кава. Відтак перевчили сотні людей, що треба питати не кофе, а каву”.