Передплата 2024 «Добрий господар»

«Повномасштабний наступ може бути приурочено до 100-річчя СРСР...»

Перед зрослими загрозами українське суспільство і влада мають демонструвати згуртованість, наголошує експерт

Цього тижня світ пережив одну з найбільших військово-політичних криз після закінчення Другої світової і стояв на порозі нової мілітарної катастрофи. У “магічний” день 22.02.2022, попри протести цивілізованого співтовариства, неоімперська Росія визнала “незалежними республіками” окуповану нею ж частину Донецької та Луганської областей і ввела на цю українську територію свої ж, начебто “миротворчі” війська. Хоча Путін постійно твердив “нас там нєт”, ця армада перебувала в ОРДЛО упродовж останніх восьми років – а тепер її легалізували і наростили ще більше.

Не виключено, Кремль підштов­хне маріонеткові режими до “до­бровільного” входження у РФ, вко­рениться на Донбасі і продовжить свою загарбницьку політику щодо інших регіо­нів України. Ми готові оборонятися, За­хід допомагає нам зброєю і відповідає агресору обіцяними санкціями. А чого чекати від Росії далі, як нам ефективно противитися ворого­ві? – це та інші запи­тання кореспондент “Високого Замку” ставив керівнико­ві Центру військо­во-правових дослі­джень Олександру Мусієнку.

Олександр Мусієнко
Олександр Мусієнко

Росія і далі провокуватиме

– Всупереч міжнародним нормам, підписавши указ про визнання так зва­них ДНР, ЛНР, президент Росії вчи­нив черговий акт агресії проти Украї­ни, – каже експерт. – З того, що саме і як говорив Путін у своєму звернен­ні до росіян – а це була суцільна лють – було зрозуміло: він ненавидить Україну і українців, не визнає концепції україн­ської державності. У російському само­держцеві аж кипіло бажання знищити нас. Якби він міг, розпочав би негайно втілювати свій план зі знищення Украї­ни. Дякувати Богові, не все так склада­ється, як хотілося би Путіну. Думаю, він відклав ідею свого “бліцкригу”, швид­кого проведення великої війни. Але, швидше за все, не відмовився від цьо­го задуму.

Путін спробує реалізувати план дес­табілізації ситуації на сході, намагати­меться спровокувати там черговий кон­флікт, його ескалацію. Це створює для нас нові виклики. Всім відомо, як може діяти Росія: обстріляти свою ж військо­ву техніку, своїх солдатів або цивіль­них громадян – і звинуватити у всьому Україну, використати це як привід для подальших бойових дій.

Йдеться про один із ймовірних сце­наріїв, який може нам загрожувати. Все залежить від української армії, від го­товності українського народу до спро­тиву, від підтримки наших західних партнерів вводити жорсткі санкції про­ти російського керівництва, його близь­кого оточення, фінансових, технологіч­них секторів російської економіки.

У планах Путіна зробити ситуацію в Україні хиткою. І щоб такою була по­стійно. Взяти певну паузу для підготов­ки чогось масштабнішого. Поки трива­тиме ця пауза, Росія продовжуватиме тиснути на нас, шантажуватиме, про­вокуватиме. Все може розтягнутися у часі. Це дає нам шанси посилитися, на­ростити свій потенціал, провести необ­хідні оперативно-мобілізаційні заходи для зміцнення обороноздатності краї­ни.

На мою думку, велика, повномасш­табна наступальна операція ворога може статися у ніч із 21 на 22 грудня цього року...

– Маєте на увазі те, що буде при­урочена до сотої річниці створення СРСР, відродженням якого так ма­рить Путін?

– Саме так. Путін любить символіч­ні дати. До цього російська пропаганда “накачувала” своїх громадян, що 22 лю­того 2022 року – сприятливий “день Ч”, коли можна здійснити свій план щодо так званих ДНР, ЛНР. Дні 21-22 люто­го були наразі найбільш загрозливими для нас у цьому році, бо у цю ніч Росія могла вчинити широкомасштабне втор­гнення в Україну. Росія не пішла на це – чинники стримування наразі працюють. Але це не означає, що у майбутньому вона не може вдатися до таких прово­кацій, такої напруги.

22 грудня – дата створення Радян­ського Союзу. Неврівноважений психо­логічний стан Путіна, його маніакальні фантазії, його консультації із шаманами засвідчують, в якій серйозній менталь­ній кризі перебуває глава російської держави. Весь цивілізований світ поба­чив агресивне нутро Росії, зрозумів, що її треба зупиняти. Нині на планеті біль­ше немає держав, які поводилися б так нахабно, як Російська Федерація.

Від Заходу слід очікувати посилення санкцій проти агресора

– Чи адекватними щодо ситуації були під час нового загострення дії української влади? Всі сподівалися, що протягом якоїсь години-півтора після виступу Путіна своє слово ска­же президент України. Стривожені громадяни чекали його появи на те­леекранах до другої ночі...

– Це був комунікаційний провал. У такі відповідальні моменти потрібно, щоб влада активно спілкувалася зі сво­їми співвітчизниками, щоб був діалог із суспільством. Люди мали почути, що саме керівництво держави збирається робити.

З усього відчувається, що люди на­лаштовані на боротьбу. Громадська думка звучить потужно: єднатися і да­вати відсіч агресору. Тож влада має де­монструвати кроки, які консолідують суспільство і вселяють упевненість. Вона повинна пояснювати кожен свій крок і свою поведінку. Це – урок на май­бутнє.

Важливо ухвалювати рішення, спря­мовані на посилення власної обороноздатності, стримування Росії. Це можна зробити шляхом розірвання диплома­тичних відносин із РФ, підсилення сек­тору оборони і безпеки, можливе за­провадження режиму воєнного стану на території Донецької і Луганської об­ластей. Робити це слід невідкладно, не зволікати. Нам зараз потрібне силь­не лідерство, яке має демонструвати українська влада.

Щодо західних санкцій, то у своєму тиску на Росію наші партнери поступо­во додаватимуть обертів. Бачимо рі­шучу позицію Німеччини, яка відмов­ляється продовжувати сертифікацію “Північного потоку-2” – таким чином у Берліні ставлять хрест на цьому про­єкті. Ми почули про британські санк­ції проти п’ятьох російських банків, олі­гархів, наближених до Путіна, – братів Ротенбергів, Тимченка. Звучать й інші прізвища.

Україні слід проводити серйозну ро­боту на міжнародній арені, аби згурту­вати наших партнерів для розширення і поглиблення санкцій. І робити це слід якомога швидше.

Крім того, наполягав би, аби Укра­їна ініціювала засідання Генеральної Асамблеї ООН, де відповідно до її влас­ної резолюції від 14 грудня 1974 року з визначенням поняття “агресія”, Росій­ську Федерацію було би проголошено і визнано державою, яка вчиняє цю агре­сію, втручається у внутрішні справи не­залежної Української держави. Треба, щоб таке визнання потягнуло за собою міжнародно-правові наслідки, притяг­нення агресора до відповідальності.

Потрібен закон про колаборантів, які підіграють ворогові

– На деякі вітчизняні канали у нас останнім часом запрошують людей із сумнівною репутацією, які свої­ми судженнями підігрують кремлів­ській пропаганді. В ефірі 21 лютого одна така особа, яка колись прислу­говувала Ківалову, Януковичу, по­годилася (!) з аргументами Путіна у його виступі. Договорилася до того, що це ми, українці, багато у чому за­винили, і їй за це соромно. Зокрема, ця особа дорікнула нам за україніза­цію. Чи не пора парламенту ухвалю­вати закон про колаборантів?

– Те, що ця особа говорила, – відвер­та нісенітниця! Не розумію, як можна виправдовувати поведінку і висловлю­вання лідера сусідньої держави чи чле­нів Радбезу РФ, які з ненавистю кажуть про те, що ми не маємо права на свою державу і повинні бути знищені.

Звичайно, у нас можуть бути претен­зії до вищого керівництва, до депутатів. Але йдеться суто про наші внутрішні пи­тання – і вирішувати їх ми маємо самі!

Слід серйозно посилити інформа­ційну політику, заходи протидії ворожій пропаганді, а також тим горе-співвіт­чизникам, які намагаються виправда­ти агресора. Закон про колаборантів конче потрібен. Половинчастими міра­ми, засобами толерування, прикрит­тям демократією, плюралізмом думок, повагою до прав людини не прикриєш­ся. Коли стоїть питання виживання дер­жави, контрзаходи проти ворогів і їхніх спільників має бути запроваджено.

Не розумію, чому декотрі наші ме­діа створили такий собі клуб політич­них пенсіонерів з числа людей минуло­го, яким нічого не світить на виборах, але які ходять на ефіри, транслюють чужі наративи і в такий спосіб “розкру­чуються”.

– Як українцям витримати цей не­гативний інформаційний пресинг, зберегти душевну рівновагу, бути стійкими?

– Із захопленням спостерігаю за тим, як на очах відбувається єднання української нації. За тим, скільки людей готові чинити спротив ворогові, захи­щати свою землю, своїх близьких – чи то у лавах Збройних сил, чи у територі­альній обороні, чи як волонтери. Треба підтримувати українську армію! Кожен на своєму місці повинен робити усе для поліпшення життя у нашій державі. Ма­ючи такий величезний потенціал, таку силу єднання, переконаний: нам це вдасться. У Росії такого немає. У цьому компоненті у нас над нею серйозна пе­ревага, і її треба розвивати.

А тим часом

  • Верховна Рада запропонувала Раді національної безпеки і оборони запрова­дити на 10 років санкції проти депутатів Держдуми Російської Федерації, політи­ків та чиновників Росії, причетних до ви­знання ОРДЛО. У санкційному списку – 351 особа.
  • Президент США Джо Байден запро­вадив жорсткі економічні санкції про­ти двох російських державних банків, пов’язаних із фінансуванням оборонно­го сектору Росії і 42-ох їхніх дочірніх ком­паній, держборгу Росії та п’яти представ­ників російської еліти, наближеної до Путіна. Ці банки і компанії більше не змо­жуть вести бізнес у Сполучених Штатах і будуть відрізані від фінансової систе­ми США. За даними видання “Дзеркало тижня”, у такий спосіб заморожено акти­ви та проєкти Росії на десятки мільярдів доларів.
  • Євросоюз запровадив персональ­ні санкції проти 351 депутата Держдуми, які проголосували за визнання так зва­них ДНР, ЛНР. Санкції накладено і на 27 російських компаній та фізичних осіб (се­ред них – кремлівські чиновники і пропа­гандисти. Серед них – міністр оборони РФ Сергій Шойгу, керівник адміністрації президента РФ Антон Вайно, велика гру­па військових, а також віцеспікер Держ­думи Пьотр Толстой, речниця МЗС Росії Марія Захарова, керівник телеканалу RT Маргарита Сімоньян, телеведучий Вла­дімір Соловйов).
  • Канада наклала санкції на операції із суверенним боргом РФ, два провідні банки Росії, на всіх депутатів Держдуми, які підтримали агресію Росії проти Укра­їни.
  • Економічні санкції проти Росії засто­сували Австралія, Японія. Фінляндія пообіцяла посилити фінансову й іншу до­помогу Україні. І збирається переглянути участь “Росатому” у будівництва атомної електростанції у місті Пюхайокі.
  • Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерриш заявив, що розміщені без до­зволу України російські військові на те­риторії Донецької та Луганської не є ми­ротворцями.
  • Верховна Рада затвердила у пер­шому читанні законопроєкт про вільне володіння громадянами України вогне­пальною зброєю.

Схожі новини

Читайте також

29.05.2024

Однорука війна

Всі військові планувальники розуміють, що виграти цю війну Україна має на півдні, бо там вона набагато сильніша за росію з погляду логістики. Це розуміє і російський генштаб і тому усіма засобами намагається утримувати більшість українських військ на сході. Цій меті відповідають і російські операції на півночі, тобто у Харківській та Сумській областях. Мета цих операцій не створення «санітарної зони», як про це говорить кремль. І не прорив української оборони, як можуть подумати воєнні оглядачі