«Захистиш домівку – захистиш Україну!»

Із 1 січня 2022 року відповідно до Закону “Про основи національного спротиву” в Україні приступили до створення ще одного роду ЗСУ – Сил територіальної оборони (ТрО). Ці формування покликані суттєво підвищити спроможність українців дати належну відсіч ворогові, зробити неприступним для нього кожний метр нашої території. Ось як про це висловився міністр оборони Олексій Резников: “Значною мірою, ТрО – це спосіб запобігти зовнішній агресії. Ворог знатиме, що в нього немає переваг раптового вторгнення. Що у разі перетину кордону під ним буквально горітиме земля. Він не зможе пройти жоден міст, його зустрінуть на кожному перехресті. А за цей час будуть розгорнуті основні сили української армії. Тому ворог сто разів подумає...”.

На Львівщині комплектуванням сил ТрО займається бойовий офіцер, за плечима якого досвід АТО-ООС і загалом 21 рік служби у війську – підполковник Валерій Курко. У минулий понеділок він приступив до виконання нових обов’язків. Своє перше інтерв’ю на новій посаді дав “Високому Замку”.

– У 2014-2015 роках ви були одним з тих, хто захи­щав від ворога Донецький ае­ропорт. Сьогодні підпорядко­вана вам територія захисту значно більша – Львівська об­ласть. Яке завдання стоїть пе­ред вами як керівником ре­гіонального підрозділу Сил територіальної оборони?

– Ви згадали про 2014-й... Улітку того року мені доручили сформувати, укомплектувати, матеріально забезпечити тре­тій батальйон 80-ї окремої де­сантно-штурмової бригади. Ми з цим упоралися – і у листопа­ді вирушили на схід. Нам по­ставили завдання, пов’язані із захистом Донецького аеропор­ту. Перший мій підрозділ вису­нувся туди у грудні. Батальйон брав участь у найбільш пекель­них боях, багато наших воїнів там полягло. Серед інших від ви­буху гранати під час чергового штурму аеропорту загинув мій солдат, уродженець села Демні, що неподалік Львова, Любомир Подфедько. Героїчна 244-денна оборона ДАПу завершилася ви­ходом звідти мого батальйону...

Мабуть, з огляду на цей бойо­вий досвід командування і дові­рило мені сформувати на рідній Львівщині бригаду Сил терито­ріальної оборони. Це не якась стихія, партизанщина, не добро­вольчі, аматорські формування, як дехто думає, а окремий вид Збройних сил України – з чіткою вертикаллю, зі своїми завдан­нями. Бригади ТрО, а їх в Укра­їні 25, сформовано у кожній об­ласті. У кожному зі 150 районів будуть батальйони тероборони. У мирний час загальна чисель­ність тероборонівців становити­ме приблизно 10 тисяч військо­вослужбовців. А якщо, не дай Боже, спалахне війна, ця цифра зросте у рази.

Військовослужбовці теробо­рони найперше захищатимуть критично важливі об’єкти інфра­структури, комунікації (підпри­ємства, газопроводи, водогони, лінії електропередач і зв’язку, дороги, мости). Якщо виник­не така потреба, протидіяти­муть диверсійно-розвідуваль­ним групам країни-агресора. У прикордонних з територією во­рога областях до підходу наших основних сил тероборонівці мо­жуть першими узяти на себе удар противника. У “час Х” сили ТрО допоможуть провести мо­білізацію, укомплектувати бойо­ві частини.

Командування ЗСУ може оголосити збори, зібрати ре­зервістів тероборони не тільки тоді, коли розпочалися актив­ні дії з боку агресора, а й тоді, коли є ймовірна загроза та­ких дій. Сили ТрО створюються для підготовки наших громадян до відсічі ворогові. У критичний момент тероборонівці чітко зна­тимуть свої підрозділи, своїх ко­мандирів, свої посади, ділянки, на яких виконуватимуть доведе­ні завдання. Їхня місія – не до­пустити ворога у зону власної відповідальності.

– Дехто може запитати: на­віщо на Львівщині створю­вати батальйон тероборо­ни – адже область не межує з країнами, які є потенційними агресорами?..

– Ніхто не знає, звідки може прийти біда, де саме во­рог вдасться до нападу або до збройної провокації. Ми колись не вірили, що ворог ударить по нас зі сходу... Важко уявити, що робиться нині у голові агресора. Він мріє про відновлення СРСР, марить відродженням Росій­ської імперії. А кордони цієї ім­перії сягали Польщі... Тому кож­на частинка України має бути готовою до опору агресорові.

– Доводилося чути, що члени тероборони весь ро­бочий тиждень займатимуть­ся своєю звичною справою вдома (працюватимуть на за­водах, у полі чи в офісах), а щосуботи виїжджатимуть в область чи в район на військо­ві вишколи? Чи так це?

– У мирний час служба у ре­зерві передбачає зборові захо­ди для бойового вишколу. Сили ТрО регулярно, щомісяця, про­ходитимуть заняття із тактичної, вогневої, інженерної підготовки, тактичної медицини. Розробле­но програми підготовки резер­вістів, адже багато хто з них слу­жив в армії дуже давно, втратив необхідні навички.

– Як іде процес формуван­ня батальйонів ТрО у сімох ра­йонах області?

– Їх уже створено – зі свої­ми місцями дислокації. Зараз відбувається активна фаза до­укомплектування цих баталь­йонів до штату мирного часу. Батальйони розташовані не обов’язково у районних цен­трах. Вони там, де це найбільш для нас оптимально. Органи державної влади і місцевого са­моврядування відчувають важ­ливість поставленого завдання, активно сприяють нам у фор­муванні батальйонів ТрО. Для прикладу, тісна співпраця у нас склалася з головою Золочів­ської райдержадміністрації Ва­силем Маркевичем. У мене була предметна розмова з голо­вою Львівської облради Іриною Гримак, заступниками голови Львівської ОДА. Вони чітко ка­жуть: ви нам озвучуйте свої про­блеми – а ми ухвалюємо кон­кретні рішення.

До слова, відповідно до зако­ну, голови РДА очолюватимуть національний спротив на підпо­рядкованій їм території, керува­тимуть батальйонами ТрО. А мої підлеглі будуть у них начальни­ками штабів. Особисто я буду керівником штабу в бригаді Сил територіальної оборони Львів­ської області, а очолюватиме цю бригаду голова ЛОДА Мак­сим Козицький.

– Чи не виникало у вас роз­чарування на новій ділян­ці роботи? Скажімо, такого, яке виникло минулого міся­ця в організаторів тероборо­ни на Тернопільщині. Жителі одного із сіл, які казали, що “дуже люблять свою армію”, все ж відмовилися приймати у себе батальйон ТрО...

– Дякувати Богу, у нас такого непорозуміння не виникало ніде. І не буде. Якщо й виникатимуть подібні проблеми – ми їх здола­ємо.

– Якою буде чисельність підпорядкованих вам підроз­ділів?

– У мирний час штат брига­ди ТрО нараховуватиме 118 вій­ськовослужбовців, у батальйо­нах – 45. Йдеться про так зване організаційне ядро. А якою буде загальна чисельність бригади, батальйонів – ця інформація “не для преси”. Скажу так: це буде повноцінна бригада, повноцінні батальйони.

– У яких фахівцях ви відчу­ваєте потребу?

– Ми набираємо у батальйо­ни людей всіх військово-облі­кових спеціальностей, які існу­ють у бойових бригадах. Штати сил ТрО не суттєво відрізня­ються від основних мотопіхот­них бригад ЗСУ. Найперше за­лучаємо до сил ТрО людей, які мають бойовий досвід. Є ба­гато добровольців. Користую­чись нагодою, через вашу га­зету закликаю наших краян поповнювати лави резервістів Львівщини. Звертатися треба у територіальні центри комплек­тування та соціальної підтримки за місцем своєї реєстрації, тоб­то у колишні військкомати. Для охочих обов’язковим є досвід служби у Збройних силах.

– А представниць слабкої статі набираєте?

– Є певний перелік посад, на яких можуть працювати жінки.

– Ходять розмови про вій­ськову підготовку старшо­класників...

– Згідно із Законом “Про основи національного спроти­ву”, Сили територіальної оборо­ни є одним із компонентів цьо­го спротиву. Рух опору – другий компонент. Військова підготов­ка громадян – третя складова. Всі українці мають бути готові до захисту своєї Батьківщини. Існує громадський військово-патріотичний рух “Джура”, який плекає юних захисників краї­ни. У наших школах виклада­ють предмет “Захист Вітчизни”, який покликаний готувати учнів до строкової військової служби, прищеплювати їм патріотизм, виховувати дисциплінованість, інші риси, потрібні для виконан­ня військового обов’язку.

Якось я попросив представ­ників правоохоронних органів дати мені статистику злочин­них нападів на приватну влас­ність. Поцікавився: скільки гос­подарів цієї власності змогли протидіяти цим розбоям і ви­йти переможцями? Цифра ви­явилася дуже незначною. Кажу це до того, що серед багатьох наших громадян панує хибна думка: я обов’язково дам від­січ, коли бандити будуть на мо­єму подвір’ї... Ці дії можуть вия­витися запізнілими! Тебе можуть захопити зненацька. Твоя са­мовпевненість, що є готовим, може підвести. А якщо підпи­шете контракт із Силами тери­торіальної оборони, у вас буде гарантована можливість профе­сійної підготовки до захисту сво­єї сім’ї, свого села, міста, своєї країни. До речі, під час прохо­дження таких тренувальних збо­рів резервістам платять як вій­ськовослужбовцям.

– Не виключено, що серед наших громадян знайдуть­ся боягузи, панікери, розпо­всюджувачі страхітливих чу­ток, ворожих фейків. І навіть ті, хто відверто співпрацює з ворогом. Як цей контингент привести до тями?

– Дуже прикро, що такі осо­би є серед нас, в області, відо­мій своїми патріотичними тра­диціями. Одним зі своїх завдань вважаю переконати цих людей у хибності їхніх думок, їхньої не­достойної поведінки. Таке за­вдання стоїть найперше перед органами місцевого самовряду­вання – вони мають довести до своїх громадян, що таке націо­нальний спротив і для чого він. Приводити до тями цей контин­гент мають усі, кому Україна до­рога. А із відвертими посібника­ми ворога повинні розбиратися компетентні органи.

Якщо, скажімо, у Львові, тьху-тьху, не розриваються сна­ряди, це не означає, що Львів у повній безпеці. Одним із напря­мів гібридної війни ворога є де­зінформаційні атаки. Не мож­на виключити, що серед нас свою підривну роботу викону­ють «бойцы невидимого фрон­та». Вони можуть підбурювати населення, тиражувати брехли­ві повідомлення. І треба бути го­товими дати цим “бойцам” на­лежну відсіч.

– Виходячи зі свого досвіду боїв за Донецький аеропорт, про що ви кажете людям, які записуються у ряди Територі­альної оборони? Якими сло­вами їх мотивуєте?

– У 2014 році моя настанова підлеглим воїнам звучала так: “Повернутися додому живими і неушкодженими”. Військовослужбовцям Тероборони я кажу: “Захистимо домівку – захистимо Україну”. Це один зі слоганів Сил територіальної оборони.

Ніхто не повинен сподіва­тися, що війна, якщо вона, не приведи Господи, розпочнеть­ся, його омине. Не обов’язково бути на першій лінії оборони, у бліндажі або у бойовій машині. І навіть не обов’язково носити військову форму. Війна, як пра­вило, чіпляє всіх – де б ти не був і чим би ти не займався. Для того, щоб якомога менше відчути удар цієї війни, до викликів і за­гроз повинен бути готовим ко­жен громадянин України. Не по­боюся цього слова – навіть діти. Бо і їх агресор може використа­ти у своїх корисливих цілях. Іс­торії воєн це доводять не раз. У 2014 році ми побачили це у Кри­му – коли “зелені чоловічки” ви­ставляли перед собою бабусь з іконами і дітей...

Тож ставаймо на захист Укра­їни! Участь у Силах територіаль­ної оборони – одна із таких мож­ливостей.

Читайте також: Давайте не командно-цвяховим методом користуватися, а власним досвідом з 2014 року