Опалювальний сезон: Галичина на варті, щоб не змерзла Україна

Кількість газу у підземних сховищах сягає близько 19 мільярдів кубів, а для проходження опалювального сезону в Україні з листопада по квітень необхідно від 8 до 10 мільярдів кубів в залежності від теплої або холодної погоди, а також можливої раптової нестачі вугілля на теплових електростанціях. Ця нестача вугілля у минулі роки надолужувалася шляхом використання відносно дешевого газу. Отже, газ і електроенергія до певної міри пов'язані між собою і в Україні, хоча і не так міцно, як у Німеччині або Англії, де використання газу електростанціями суттєво впливає на ціну електроенергії.

Чому питання наявності газу у підземних сховищах таке важливе? Бо крім сховищ та поточного видобування в Україні немає де взяти газ за поміркованої ціни. Поточна ціна газу на європейській біржі TTF становила 25 жовтня 1080 доларів за тисячу кубів, що у перекладі означає 28 гривень за куб + 2 гривні за доставку. Така ціна «кусається» навіть для власників маєтків у Конча-Заспі, не кажучи вже про пересічного українця.

Зазвичай, держави не купують газ на біржі TTF. Натомість існують довгострокові контракти на 10−20 років, які були укладені давно тому й у яких ціна зафіксована на значно нижчому рівні, ніж поточна ціна TTF. Зокрема, ціна у 8 гривень за куб, яку бере з населення «Нафтогаз України», відповідає ціні 305 доларів за тисячу кубів. Ціна у приблизно 300 доларів за тисячу кубів була ще нещодавно цілком досяжною для багатьох довгострокових контрактів у Європі.

Різке зростання цін на газ на ринку TTF нагадало про необхідність довгострокових контрактів на поставки газу. Але Україна не може укладати довгострокові контракти з єдиним російським експортером газу — державною компанією «Газпром», поки Росія не поверне загарбані Крим та Донбас і родовища газу. Тому що купувати газ у викрадачів — це визнання повної своєї безпорадності. Це не повинна робити і приватна особа, тим більше уряд України, в особі державної компанії «Нафтогаз України». Тому відсутність довгострокового контракту з Росією є зрозумілою, а от чому немає такого контракту з Норвегією не зовсім зрозуміло. Через відсутність довгострокового контракту «Нафтогаз України» залежний від різких коливань цін на європейському спотовому ринку. Крім того, «Нафтогаз» не скористався кілька років тому можливістю закупити американський скраплений газ на довгостроковій основі. Натомість чиновники вдалися до улюбленої теми використання службового становища для власного збагачення, як про це зауважив колишній член наглядової ради «Нафтогазу» Амос Хохштейн.

Отже, маємо те, що маємо, і вся надія на підземні сховища газу, які наразі знаходяться в нас — на Львівщині та Франківщині. Ці підземні сховища модернізовані і, на відміну від попередніх років, там зберігають свій газ не тільки українські компанії, а й понад сотня іноземних.

Щоб не змерзла Україна, цієї зими сховища Галичини стоять на варті.

Побоювання нестачі газу примушує уряд втрутитися в ситуацію, призначаючи різні ціни для різних категорій споживачів з метою запобігання нестачі газу для опалювання осель, дитячих садків та інших соціально чутливих об'єктів.

Для населення ціна в опалювальному сезоні становитиме 8 гривень (плюс 2 гривні за доставку).

З 1 листопада по 31 березня теоретично можна забезпечити 28,7 мільярда кубів. По сто сорок мільйонів кубів на день можна піднімати зі сховищ і ще 50 мільйонів кубів на день видобуває українська газовидобувна промисловість. Цього достатньо, щоби і населення і промисловість комфортно пройшли опалювальний сезон — без імпортних поставок газу навіть за надзвичайно несприятливих умов погоди. Але у такому режимі сховища можуть працювати далеко не всі дні зими.

І не всі 19 мільярдів кубів, накопичених у сховищах, є доступними для використання урядом України у разі потреби. Останні три мільярди не можна підняти, бо потрібно підтримувати тиск. Ще 3,8 мільярда кубів належить нерезидентам, які в разі холодної зими можуть відібрати газ для своїх потреб за кордоном. Отже, якщо не вдаватися до імпорту, то у розпорядженні уряду 12,2 мільярда кубів у сховищах і ще 7,5 мільярда, що дасть газовидобувна промисловість протягом опалювального сезону. Тобто близько 20 мільярдів кубів на всі потреби України.

Юрій Вітренко, теперішній очільник «Нафтогазу України», наголосив у недавньому виступі, що економія газу населенням є одним з факторів успішного проходження опалювального сезону. Зазвичай, такі заяви з боку посадовців означають, що слід підняти ціни, аби змусити населення економити. Але з точки зору населення, ціна у 10 гривень за куб (8 гривень вартість газу + 2 гривні доставка) вже є достатньо високою щодо зарплати у переважної більшості українців.

Якщо Юрій Вітренко дійсно хоче досягти економії газу, він може запропонувати різні стимули. Наприклад, достеменно відомий обсяг газу, який кожне домогосподарство спожило торік. Слід запропонувати премію за кожний зекономлений кубічний метр газу щодо тогорічного обсягу споживання. Якщо, приміром, минулого року ви спожили 1200 кубів газу, а цього року використаєте тільки 1000 кубів, то за зекономлені 200 кубів «Нафтогаз» заплатить по 8 гривень за куб. Тобто оплачуєте 1000 кубів по 8 гривень, що становить 8000 гривень, і «Нафтогаз» повертає ще 1600 гривень за зекономлений газ. Отже, оплачуєте тільки 6400 гривень. Це означає, що реально заплатили за спожитий куб не 8 гривень, а 6 гривень і 40 копійок.

Таке заохочення вигідне і «Нафтогазу». Бо зекономлений газ «Нафтогаз України» легко зможе продати промисловим покупцям по 20 гривень за куб. А це означає, що «Нафтогаз» теж заробив, попри те, що виплатив по 8 гривень за куб премії.

Вигідно і промисловцю, бо за теперішніх умов і по 20 гривень він не знайде вільного газу в постачальників, адже ціна на TTF становить 28 гривень.

Це також би слугувало поліпшенню суспільної моралі. Адже, коли існують три різні ціни на той самий товар, то завжди знайдуться хитромудрі чиновники або бізнесмени, які покладуть собі до кишені чималу суму, продавши газ за більшою з існуючих цін, а показавши на папері найменшу ціну.

У нас таке відбувалося з газом майже упродовж всього періоду незалежності Української держави. Тому західні кредитори і вимагали єдиної ціни, щоби припинити махінації.

Надзвичайна ситуація з газом, яка сталася через різке зростання ціни на спотовому ринку Європи, і відсутність довгострокового контракту, знову повернула нас у ситуацію з різними цінами для населення, державних, комунальних установ та промисловості. Проте запропонована тут схема стимуляції домогосподарств до економії може бути абсолютно прозорою, а зекономлені населенням куби газу продаватися на «Прозорро». Щоправда, більшістю газзбутів, що продають газ населенню, володіє пан Фірташ, якого така пропозиція навряд чи зацікавить, і це ускладнює впровадження подібного заохочення. Тому що ця «схема» зменшує споживання газу в Україні і тим збагачує суспільство у цілому, а не окремі кишені.

До речі, таке ж заохочення може запропонувати і «Енергоатом» тим домогосподарствам, що будуть економити електроенергію.

Наразі уряд примушує державне підприємство «Енергоатом» постачати електроенергію по 15 копійок за кіловат-годину, за яку з населення беруть потім 1 гривню 68 копійок. Різниця між 1,68 гривні та 0,15 гривні йде на оплату доставки електроенергії споживачеві. Тобто послуги доставки товару перебільшують вартість товару у 10 разів.

«Енергоатому» вигідно доплачувати населенню 1 гривню за кожну зекономлену кіловат-годину, якщо йому дозволять продавати ці зекономлені у такий спосіб обсяги електроенергії на ринку.

Вловлюєте красу гешефту? «Енергоатом» готовий купувати назад за 1 гривню кожну продану ним кіловат-годину, яку його змусили продавати за 15 копійок! І ще непогано на цьому заробить, бо зможе продати цю електроенергію за 2 гривні на українському ринку електроенергії.

Якби хтось з кінопродюсерів наважився зняти дві кінокомедії: «Особливості українського ринку газу» та «Особливості українського ринку електроенергії», то ці кінокомедії мали би усі шанси здобути «Оскара». Принаймні, за найкращий сценарій та тривалість сміху (крізь сльози) глядачів.

Найближчий опалювальний сезон покаже чи здатний уряд економно розпорядитися накопиченим у підземних сховищах газом та запланованим збільшенням виробництва електроенергії атомними електростанціями шляхом збільшення водночас працюючих енергоблоків.

Захопивши у 2014 році Крим, Росія відрізала Україну від найбільших українських покладів газу, а захопивши частину Донбасу ще й встановила контроль над найбільшим джерелом постачання вугілля на теплові електростанції.

Цим Росія хотіла залишити Україну без тепла і світла та у такий спосіб поставити уряд України перед необхідністю закупівлі енергоресурсів з Росії за цінами, що диктуватиме Росія. Тобто зробити Україну залежною від милості Росії.

На щастя, у розпорядженні українського уряду залишилися 15 атомних енергоблоків державного підприємства «Енергоатом» плюс державні гідроелектростанції. А також державне газовидобувне підприємство «Укргазвидобування», що видобуває на рік 15 мільярдів кубів газу.

Це та основа енергетичних ресурсів, на якій тримається незалежність України від Росії.

Покладатися на приватних українських виробників газу, і особливо електроенергії, уряд не може, бо від них скоріше шкода для енергетичної незалежності України, ніж користь. А для здоров'я бюджету держави точно шкода, бо собівартість виробництва теплової електроенергії у 5 разів вища за генерацію електроенергії атомними електростанціями. Не кажучи вже про субсидії з бюджету держави на сонячні та вітряні електростанції. Якщо держава оцінює кіловат-годину атомних електростанцій у 0,15 гривні, то зелена енергетика обходиться бюджету у тридцять разів дорожче — 5 гривень за кіловат-годину.

Крім того, нестача вугілля на складах теплових електростанцій створює недоречний попит на газ у сховищах, бо у разі відсутності вугілля його можна замінити газом.

Тому тільки збільшення виробництва електроенергії на державному «Енергоатомі», видобування газу на державному «Укргазвидобуванні» і оптимізована робота державних газосховищ «Укртрансгазу» є запорукою проходження цього опалювального сезону без віялових відключень енергосистеми і зупинки підприємств для безперебійного забезпечення населення теплом та світлом.

Успіх у безперебійному проходженні зимового сезону має і велике значення для зовнішньої політики України. Бо подивившись на самодостатність української енергетики, експрем'єр Росії Медвєдєв, замість лайливих слів міг би сказати: «Якщо українці дають собі раду з енергоносіями, не зважаючи на захоплений Крим з його газовими родовищами і російський контроль над вугіллям Донбасу, то, може, це загарбання було помилкою? Може, краще визнати їх рівними партнерами у переговорах і домовитися в інтересах народів і економік обох країн?».

І, можливо, не одному тільки Медвєдєву спадуть на думку такі міркування? Тоді це буде великим кроком уперед до припинення війни і ворожнечі.

Читайте також: Газовий шантаж Росії: ЄС може поступитися