Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

Пашинський – перша жертва політичної розправи?

Щодо нього застосували найбільш жорсткий запобіжний захід – як до найнебезпечнішого злочинця

Народний депутат чотирьох скликань, ексголова парламентського комітету з питань національної безпеки і оборони, а на початку російсько-української війни — т.в.о. глави Адміністрації президента Сергій Пашинський став першою жертвою політичних репресій за правління Володимира Зеленського. І, не виключено, — розмінною монетою у таємних іграх нинішньої української влади та Кремля, його агентів в Україні. Такої думки дотримуються не тільки соратники цього політика, він сам, а й аналітики, правники, правозахисники, журналісти.

53-річного Сергія Па­шинського суддя Пе­черського райсуду Києва Олеся Батрін відправи­ла на два місяці у Лук’янівське СІЗО без права внесення гро­шової застави. Такий жорсткий запобіжний захід застосовують виключно до особливо небез­печних убивць, насильників, те­рористів, правопорушників, які збираються сховатися від слід­ства, тиснуть на свідків чи слід­ство. Під жоден з цих пунктів Па­шинський не підпадає.

Заарештувати Пашинсько­го клопотало Державне бюро розслідувань. У ДБР раптом підняли закрите два роки тому Генпрокуратурою криміналь­не провадження щодо політи­ка. З’явилося воно після до­рожнього інциденту ввечері 31 грудня 2016 року. Того дня Па­шинський повертався на авто з роботи додому. За кермом була його дружина Руслана. На нео­світленій заміській трасі маши­на Пашинських ледь не вріза­лася у фургон без габаритних вогнів і увімкнених фар, який у темряві штовхали двоє нетвере­зих. Руслана зробила зауважен­ня цим людям, адже могла ста­тися трагедія. У відповідь один із чоловіків обматюкав жінку-водія, пригрозив їй розправою. Сергій Пашинський вийшов з авто, вимагав від грубіяна ви­бачитися, однак той, погрожу­ючи, пішов на нього з пляшкою. Пашинський попередив, що має зброю, зробив попереджуваль­ний постріл у повітря. Тоді моло­дик ударив Пашинського пляш­кою по голові. Падаючи, політик встиг вистрелити нападнико­ві у ногу. Після цього викликав «швидку» і поліцію. Згодом хо­див на усі допити, слідчі експе­рименти, проходив тест на де­текторі брехні…

Генпрокуратура двічі закри­вала цю кримінальну справу, вважала, що Пашинський діяв у рамках самооборони. Нападни­ка на нього — Хімікуса не визна­ли потерпілим. До слова, на ра­хунку цієї особи не один візит у поліцію: не раз бив жінок, у тому числі вибив зуби власній дружи­ні, викрадав автомобіль…

І ось через два з гаком роки «справу Пашинського» реані­мували — хоча нових обставин у ній не з’явилося. Суд був без­пощадним. Такою наша Фемі­да не була навіть щодо відомо­го терориста Джумаєва, який вбивав, катував українських во­їнів. Із зали суду Джумаєва від­пустили додому «під особисте зобов’язання». За цією логікою, Пашинський вчинив значно страшніший злочин, ніж росій­ський бойовик…

Свою причетність до арешту «майданного» політика не при­ховує колишній заступник го­лови Адміністрації президента часів Януковича Андрій Порт­нов. Після перемоги на вибо­рах Зеленського він повернувся в Україну і пообіцяв помститися «майданним» кривдникам, че­рез яких змушений був емігру­вати.

Портнов свого часу був з Па­шинським в одній фракції «Бать­ківщина». Але згодом різко змі­нив свої світоглядні погляди, у 2010-му пішов на службу до Януковича. А Пашинський був серед тих, хто організовував мирний спротив режиму дикта­тора. На початку російської оку­пації Донбасу саме він підписав перший бойовий наказ дава­ти відсіч агресору, постійно бу­вав на фронті. Кремль записав Пашинського (разом із колиш­нім головою СБУ Грицаком, екс­секретарями РНБОУ Парубієм і Турчиновим, міністром вну­трішніх справ Аваковим, началь­ником Генштабу Муженком) у список «головних ворогів Ро­сії». Нещодавно один з рупорів Кремля, одіозний депутат ро­сійської Держдуми Сергій Мар­ков заявив, що названі вище люди «найбільш відповідаль­ні за терор 2014 року». За сло­вами Маркова, щодо цих людей «повинно бути проведено роз­слідування, вони повинні отри­мати реальні, дуже великі тер­міни ув’язнення». І ще одна цитата відомого українофоба: «Поки вони не сидять у тюрмі, ні про яке возз’єднання Донбасу з Україною не може бути мови!».

Про політичний аспект у «справі Пашинського» каже одна з провідних вітчизняних журналістів Соня Кошкіна. «По­садка Пашинського цілком вкла­дається у нову зовнішньополі­тичну логіку України. Логіка ця називається „мир будь-якою ці­ною“. І має на меті не тільки вій­ськову, а й ідеологічну складову. У рамках якої показати нашим північним сусідам, що офіцій­ний Київ начебто розкаюєть­ся за „гріхи Майдану“, шкодує про початок АТО. Грубо кажучи, потрібні „офірні цапи“. Пашин­ський на цю роль підходить іде­ально».

За Пашинським полювали давно. У квітні 2015 року україн­ські спецслужби зірвали спро­бу російських агентів викрасти і доправити «за поребрик» для «справедливого суду» його і Ан­дрія Парубія. Те, чого не зробили у Путіна, зробили у Зеленського.

Випадково чи ні, Пашинсько­го запроторили за ґрати у день народження Путіна. Кажуть, президент РФ любить знакові подарунки.

Коли Сергію Пашинському у судовій залі одягали на руки кай­данки, в Офісі президента Укра­їни підсихало чорнило на указі про призначення суддею Обо­лонського районного суду Інни Бєлоконної. Якщо хто не знає, пані Інна — колишня дружина Андрія Портнова. Того, який «пе­далював» справу Пашинського. Того, хто є близьким другом Яну­ковича і глави Офісу президента України Андрія Богдана.

А тим часом…

Андрій Портнов на своїй сто­рінці у Facebook написав: «Петро Порошенко, сподіваюся, Вам зрозуміло рішення суду по Па­шинському. Ми будемо продо­вжувати формувати навколо Вас кримінальну повістку і по­яснювати людям структуру кож­ного Вашого злочину. Будемо робити все, щоб у влади не за­лишилося іншого виходу і Ви стали наступним клієнтом слід­чого ізолятора».

Схожі новини