Бандерівська Богородиця

Український іконопис вражає самобутніми образами. Не­повторною серед них постає Матір Божа у… вишиванці. До неї за волю України мо­лилися вояки УПА й разом із найціннішим ховали ікону з таким зображенням у криївці. Тож і зажила вона слави як «Бандерівська Богородиця». Одна з таких унікальних ікон нині зберігається на Рівнен­щині.

Духовний скарб лежав у криївці

Власником «Бандерівської Богородиці» є відомий мисте­цтвознавець та колекціонер Микола Бендюк. Каже, релік­вію йому потайки принесли ще в радянські часи.

— Десь у 60-ті роки біля села Плоского Острозького району люди в лісі натрапили на по­встанську криївку — балган, — розповідає науковець. — Там і знайшли ікону, на якій Богоматір з Немовлям художник зобразив у вишиванках. Образ був напи­саний на полотні олійними фар­бами, проте зберігся погано. І люди, які його знайшли, виріши­ли переховати святиню на гори­щі. Пролежала ікона у сховку не одне десятиліття, й десь напри­кінці 80-х років один чоловік зва­жився й приніс її мені.

Микола Бендюк почав цікави­тися історією створення святині.

— Цей образ датований по­чатком ХХ століття. Ймовірно, він належить пензлю львівсько­го художника Осипа Куриласа. Саме його Богородиця у виши­ванці була відомою у той час, коли у Львові йшла хвиля на­ціонального піднесення (Осип Курилас був легіонером Україн­ських січових стрільців. — Авт.). Мені відомо про чотири від­творення такого образу. Автор трішки змінював риси обличчя, орнамент. Але загалом вони були дуже подібні.

Друковані листівки розліталися великими накладами

Ікона вмить стала популяр­ною. Її розтиражували у формі листівок формату А-3. Люди із захватом їх купували. А інші ху­дожники-іконописці копіювали ідею Осипа Куриласа й створю­вали такі образи в церковних іконостасах.

Та влада мінялася. Знищува­лися одні тиражі листівок — ви­ходили друком інші. Остання партія побачила світ у 30-х ро­ках. А от писані ікони Куриласа почали переховувати.

— Як «Бандерівська Бого­родиця» могла потрапити на Рівненщину? — запитую мисте­цтвознавця.

— Вояки УПА в роки Другої світової війни проходили вишкіл у Львові. Найімовірніше, хтось з них і привіз ікону сюди, — пояс­нює Микола Бендюк. — До речі, мій дядько теж був в ОУН.

Родинна реліквія

Микола Бендюк вдихнув у «Бандерівську Богородицю» друге життя. Після реставрації вона стала родинною релікві­єю. Відомий сучасний художник Юрій Нікітін написав на замов­лення Миколи Миколайовича у подібному стилі Спаса — і ви­йшла вінчальна пара. З нею бра­ла шлюб донька пана Миколи. Під цією іконою були охрещені онуки Бендюка. Інші ж три від­творення «Бандерівської Бого­родиці» зберігаються у музеях.

— Чи справді цей образ, знайдений у криївці біля Ост­рога, належить Осипу Курила­су? — запитую мистецтвознавця.

— На сьогодні встановити це стовідсотково складно, бо нижня частина ікони втрачена і дізна­тись, чи був на ній підпис авто­ра, вже неможливо. Але, аналі­зуючи стилістичні особливості живопису і порівнюючи з іншими творами митця, можна говорити про Осипа Куриласа як вірогід­ного на 90 відсотків автора ікони. Якщо це не так, то інший май­стер копіював дуже професійно, — пояснює Микола Бендюк.

Фото з сімейного архіву Миколи Бендюка.

Рівненська область.