Передплата 2024 «Добра кухня»

Геннадій Москаль: «Усі вулиці Червоноармійські стануть вулицями Червоних ліхтарів, а Чапаєва – вулицями Петьки й Анки...»

Як на Закарпатті декомунізацію вулиць проводили

Закарпаття у політичному плані випадає із контексту Західної України. Щоб у цьому переконатися, достатньо подивитися на результати виборів різних рівнів в області за останні 15 років. Свіжий приклад — повне ігнорування керівництвом місцевих громад області закону України про декомунізацію. Відтак у ситуацію втрутився голова ОДА. І процес пішов. Вийшло і корисно, і весело…

До 22 лютого, згідно з відповідним законом, міські, селищні і сільські голови мали подати пропозиції для перейменування скверів, вулиць, провулків, площ та інших об’єктів топоніміки, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного минулого.

- Якщо до 22 лютого «прокомуністичні» вулиці Закарпаття не перейменують на місцях, я особисто перейменую їх так, що людям соромно буде там жити, — попереджав пан Москаль місцевих чиновників у звичній специфічній формі. — Церемонитися не буду... Декомунізацію буде проведено у дуже стислі терміни.

До 22 лютого всі місцеві органи влади палець об палець не вдарили, аби виконувати закон про декомунізацію. Тоді Москаль, як і обіцяв, взявся за цю справу. Першим і найпопулярнішим перейменуванням на Закарпатті мала стати зміна назви вулиці Леніна у селі Калини Тячівського району на честь лідера легендарного гурту «Бітлз» Джона Леннона. Таке рішення Москаль прийняв спонтанно, перебуваючи з робочим візитом на Тячівщині. Звучання і написання схожі, а різниця принципова. Тому, за задумом Москаля, люди мали б легко сприйняти і звикнути до такої зміни. Але місцева громада села виступила проти такого екзотичного для Калин перейменування. Після дискусій на сільській сесії депутати все ж перейменували вулицю вождя пролетаріату, але не на Леннона, а на Слов’янську.

Після цього Геннадій Москаль у своєму жартівливому стилі анонсував, що, де і як перейменовуватиме:

«Деяким «прокомуністичним» вулицям, провулкам, скверам і площам повернуть історичні назви, низку топонімів буде названо на честь загиблих на сході України героїв, а інших ленінів, крупських, фрунзе я перейменую на свій розсуд. Усі вулиці Червоноармійські стануть вулицями Червоних ліхтарів, вулиці Чапаєва — вулицями Петьки й Анки, вулиця Корчагіна — вулицею Закарпатських корчагінців (це ті, що вино в корчагах возять), вулиця Будьонного — вулицею Анонімних алкоголіків, вулиця Дзержинського — вулицею Козячої бороди і тому подіб­не».

Голова Закарпатської ОДА також заявив, що тим громадянам, які отримають адреси з новими оригінальними назвами, доведеться або змиритися, або ініціювати сесії місцевих рад та врешті-решт перейменовувати вулиці по-нормальному. Він також наголосив, що перейменування вулиць не тягне за собою жодних фінансових витрат, за винятком виготовлення табличок з новими назвами. Жителям немає потреби в терміновому порядку переоформлювати паспорти з реєстрацією, водійські права або інші документи. Це можна робити поступово, без ажіотажу.

У процесі декомунізації стало зрозуміло, що на Закарпатті прижилося чимало антиукраїнських назв вулиць, походження яких мало хто розумів, зрештою, і мало хто цікавився. Серед них — чимало «кадебешних», тобто на честь одіозних осіб, які десятки років проводили репресії на Закарпатті. Наприклад, у гірському Міжгірському районі одну з вулиць названо на честь молодшого лейтенанта Михайла Голікова, який народився в місті Міллерово Ростовської області 1923 року. Із 1944-го працював в органах держбезпеки Ворошиловградської області, потім прибув на Закарпаття, де особисто брав участь у ліквідації підпілля УПА. У ніч на 1 червня 1946 року чекіст Голіков загинув від рук бійців УПА в селі Присліпі Міжгірського району. Ще одна вулиця на Міжгірщині названа на честь старшого лейтенанта Михайла Журавльова, який народився 1919 року в селі Звєрево Пектубаївського району Марійської АРСР. Із 1943 року працював в органах держбезпеки СРСР. 29 березня 1949-го брав участь у ліквідації осередку ОУН у селі Новоселиці, де й був смертельно поранений. Інший «герой» Закарпаття — молодший лейтенант Василь Прокопенко, який народився 1923 року в Лосинівському районі Чернігівської області. У 1946 р. прийнятий на службу в органи держбезпеки СРСР, у 1950-му скерований на роботу в Міжгірський відділ МДБ. Був учасником оперативної групи з ліквідації осередку українських націоналістів. Загинув 6 вересня 1951 року в селі Колочаві Міжгірського району під час ліквідації групи ОУН Штаєра.

Згідно з розпорядженням Москаля, ці три вулиці отримали нові назви. Вулиця Голікова перейменована на честь Романа Шухевича, Журавльова тепер Андрея Шептицького, Прокопенка — Героїв УПА.

Крім того, 19 вулиць у різних куточках області отримали назви від прізвищ загиблих у ході АТО земляків. Ті населені пункти Закарпаття, які, на щастя, не зазнали втрат на сході України, були перейменовані на честь відомих закарпатських вчених та культурних діячів. Голова ОДА врахував інтереси найбільшої закарпатської нацменшини у так званому угорському Берегівському районі Закарпаття. Вулицю Горького у селі Мужієво (населене переважно угорською громадою) Берегівського району перейменовано на вулицю Ендре Аді (видатний угорський поет ХІХ-ХХ ст.). Вулицю Калініна у селі Вари Берегівського району — на вулицю Ференца Ракоці (керівник національно-визвольної війни угорського народу XVIII ст.). Вулицю Мічуріна в селі Вари Берегівського району — на вулицю Ілони Зріні (активна учасниця національно-визвольної війни угорського народу XVIII ст.).

Приколіст Москаль використав перейменування вулиць і для своєрідного тролингу свого головного опонента в області Віктора Балоги. 1 квітня, у День дурня, на офіційному сайті голови ОДА з’явилося повідомлення про перейменування вулиці Балогівської у селі Завидовому Мукачівського району (мала батьківщина Балоги. - Авт.) на вулицю «За «БезБарвне Закарпаття» (від назви фірми родини Балог «Барва». - Авт.). «Зміну» назви вулиці Москаль приправив і коментарем: «Балога вважав, що прийшов у владу назавжди. Нинішнє перейменування — це не тільки розвінчування культу цієї особистості, яка потрапила під люстрацію за співпрацю зі злочинним режимом Януковича, а й відновлення історичної справедливості».

Декомунізація на Закарпатті торкнулася кожного з 13 районів краю. Виявляється, в області було 32 вулиці названо на честь Валентини Терешкової. Усі вони вже перейменовані. Найбільше перейменувань - на знак пам’яті загиблих в АТО закарпатців, місцевих митців та історичних особистостей.

Схожі новини