На місцевих виборах прогнозують партійний диктат

Парламентарії пішли на літні канікули, залишивши нам з вами для аналізу результати своїх неоднозначних “трудів”. Одна з таких головоломок — новий закон про місцеві вибори. Є у ньому речі, які можна назвати проривом у виборчому законодавстві, які народ підтримує, а є такі, в яких, як мовиться, без ста грамів не розберешся. З’ясовувати їх ми взялися з людиною, яка на питанні виборів з’їла зуби, — колишнім головою Комітету виборців України, а нині — народним депутатом Олександром Черненком.

- У владі ухвалений закон про місцеві вибори називають революційним. Чим він такий прогресивний для виборця?

- Я утримався б від таких голосних епітетів... Так, у ньому йдеться про кардинально іншу виборчу систему. Але багато експертів кажуть (і я з ними погоджуюся), що окремі зміни — не в кращий бік.

Серед позитивів — те, чого ми давно вимагали: запровадження двотурових виборів мерів у містах з населенням понад 90 тисяч. Ще один плюс: депутатів районних, обласних рад визначатимуть за пропорційною системою виборчих списків. Однак прописаний у законі пункт про закріплення депутатів за окремими округами мені дуже нагадує колишню мажоритарку з її негативами. Тобто потенційні ризики зберігаються — щодо підкупу голосів, застосування адмінресурсу, інших питань. Зараз важко спрогнозувати, як цей закон спрацює.

Найбільший негатив у цьому законі — норма, яка з’явилася перед другим читанням за наполяганням кількох фракцій: про відкликання депутатів. У виборців може виникнути бажання замінити “слугу народу”, який не виправдав їхніх надій, однак усе вирішуватиме партія. Якщо вона захоче, то відкличе скомпрометованого висуванця. А якщо не захоче — то скільки б виборці не збирали підписів з цією вимогою, у них нічого не вийде. Йдеться про диктат партій, їхнього центрального керівництва над всіма депутатами. Як на мене, це положення - не демократичне і не конституційне.

- У головах звичайних виборців справжня “каша” щодо способу голосування і визначення його результатів. Чи не є надто складною система відкритих списків? Чи справді вони будуть відкритими? Аналітики кажуть про маніпуляцію поняттями...

- Виборці отримають один бюлетень для виборів депутатів районної ради, один — для виборів в обласну раду, один - у міську і один — для виборів міського голови. Досі, коли діяла змішана система виборів, при виборах у кожну раду видавали по два бюлетені — для голосування за партійними списками і для обрання мажоритарників. Тепер же в одному бюлетені буде вказано назву партій, які балотуються у цю раду, в дужках буде зазначено перший номер виборчого списку цієї партії, а через рисочку — кандидат від цієї партії, якого, у разі обрання, закріплять за конкретним округом. У бюлетені потрібно буде ставити лише одну “галочку”, вона зараховуватиметься і за партію, і за конкретного кандидата з цієї політичної сили по округу.

Рахуватимуть голоси двічі: перший раз — щоб визначити, яка з партій подолала виборчий бар’єр у 5%, який відсоток голосів вона набрала загалом. Таким чином встановлять, скільки мандатів у раді отримає ця партія. Хто саме отримає ці мандати, встановлять під час другого підрахунку. У кого з партійних депутатів виявиться більший відсоток набраних голосів — той і стає на чолі депутатського списку, у кого трохи менше — стає на друге місце. Таким чином заповнюють всі квоти мандатів, які заслужила та чи інша партія. Цей, трохи дивний для мене підрахунок проводитимуть навчені фахівці територіальних виборчих комісій.

- Ви були розробником альтернативного законопроекту про місцеві вибори, який не отримав підтримки. Чим вигідно відрізнялося це напрацювання від ухваленого закону?

- Ми пропонували обмежити політичну рекламу, встановити прозоріше фінансування виборчої кампанії, передбачити звітування партій і їхніх кандидатів про витрачені кошти не після виборів, а перед самим голосуванням — щоб виборець міг це побачити. А головна відмінність нашого законопроекту - інші відкриті списки. Ми пропонували, щоб кожна партія пропонувала на округ не одного свого кандидата, а кількох. Тоді виборець міг сам визначати рейтинг того чи іншого кандидата. А те, що нам пропонують, — це не зовсім відкриті списки.

- Норма про 30% кандидатів кожної статі у виборчих списках — не популізм?

- Такою є загальноєвропейська практика. Однак навряд чи її у нас дотримуватимуться, оскільки жодних санкцій за порушення цієї квоти не передбачено. Цей пункт, радше, декларативний.