Деяких місцевих депутатів не обиратимуть, а... призначатимуть

Україна в очікуванні чергового приступу політичної активності. Вона зумовлена ухваленням принципово нового закону про місцеві вибори. За своєю вагою вони не менш важливі, ніж парламентські: хто “завоює владу” на місцях, той і задаватиме тон у регіональній політиці, “триматиме у тонусі” центр. Для влади це — тест на власну ефективність, шанс укріпити свої позиції, для опонентів — можливість скористатися її помилками, прорахунками, узяти реванш. А для новачків — нагода створити політичний плацдарм, щоб згодом заявити про себе на парламентських перегонах. Тож партії уже повним ходом мобілізують свої виборчі штаби, визначаються з кандидатами, пишуть привабливі програми, шукають фінанси. І активно піаряться. Часу на розкачку немає — вибори відбудуться 25 жовтня...

Охочих написати правила для обрання місцевих депутатів, міських, селищних, сільських голів і старост у Верховній Раді набралося три нардепівські команди. Перевагу віддали законопроекту, що його підготували представники президентської фракції Вадим Денисенко, Сергій Алексеєв, “радикали” Юрій Чижмарь, Ігор Попов (колишній голова Комітету виборців) і представниця “Народного фронту” Олена Лєдовських. Їхнє напрацювання, яке і взяли в роботу, виграло рейтингове голосування у дітища колишнього чернівецького мера Миколи Федорука. А також у проекту, що його підготувала велика група нардепів з “особливою думкою”, — Андрій Парубій, Олександр Черненко (колишній голова Комітету виборців), Мустафа Найєм, Світлана Заліщук, Сергій Лещенко...

Порівняно з попереднім новий закон про місцеві вибори містить низку радикальних змін. Якщо у селах і селищах з населенням до 90 тисяч “слуг народу” та їхніх очільників і далі обиратимуть за старою, мажоритарною системою, то з депутатами міських, районних, обласних рад визначатимуться за пропорційною системою. Запроваджуються так звані відкриті партійні списки, про які говорять років десять. За словами спікера парламенту Володимира Гройсмана, завдяки законодавчим новаціям у місцеві ради пройдуть ті кандидати від партії, “які отримають найбільшу підтримку виборців, а не ті, кого партія поставила на перші місця у списку”. Однак експерти не такі оптимістичні, як пан Гройсман, вони кажуть про маніпуляції політиків.

Ще одна виборча новинка — кандидатів у міські голови висуватимуть партії. У містах, де проживає більше 90 тисяч, переможцем мерських змагань стане той, хто набере 50% +1 голос. В іншому випадку буде другий тур за участі пари найбільш рейтингових кандидатів.

Ухвалення двотурової схеми виборів голів великих міст, яку ухвалили народні депутати, може означати, що не знайшли спільної мови колишні політичні союзники — президент Петро Порошенко і мер Києва Віталій Кличко. Перший для переможного походу на місцевих виборах хотів утворити спільну команду своєї “Солідарності” (яка фактично не має на місцях первинних осередків) і “УДАРу” (з його розгалуженою інфраструктурою). Але Кличко з його амбіціями не погодився, відмовившись бути у тіні Порошенка. Це начебто розлютило президента, і той через свою фракцію протиснув норму про двотурові вибори мера, яких так остерігається Кличко. Кажуть, проти двотурових перегонів виступав і міський голова Львова, лідер “Самопомочі” Андрій Садовий. Подейкують, після цього два мери зі своїми партіями вирішили дати бій президентській партії на місцевих виборах. Неспроста Кличка і Садового останнім часом так часто бачать разом. На своїх зустрічах вони говорять явно не про бокс і не про футбол...

На місцевих виборах не буде виборчих блоків. Знято обмеження щодо балотування — у чернетці закону пропонувалося заборонити висуватися тим партіям, які зареєструвалися пізніше, ніж за 365 днів до виборів або перейменувалися півроку тому. Критики запропонованої норми угледіли в цьому бажання президента позбутися політичних суперників, зокрема партії Ігоря Коломойського “УКРОП”, яка “розкочегарюється” після відсторонення цього бізнесмена від державного керма... Врешті-решт у коаліції знайшли компроміс, і спірне положення про віковий ценз партій з тексту закону вилучили. Участь у місцевих виборах братимуть всі партії, які зареєструються на момент публікації закону (очевидно, його після підпису глави держави оприлюднять наступного тижня).

Ще одне обіцяне ноу-хау — у виборців буде можливість відкликати горе-депутата. Вказати йому на двері можуть за зверненням громади на з’їзді цієї політичної сили. Якщо ж депутат висувався в одномандатному окрузі, то “позбутися” його можна буде “за народною ініціативою” — шляхом збору підписів. Турнути з посади можна буде також голову місцевої ради. Втім, і тут фахівці виборчого права кажуть, що йдеться про політичний обман — процедура настільки складна, що відсторонити штрафника стане неможливо...

Місцеві вибори відбудуться на всій Україні, крім окупованого Криму і районів Донбасу, де неможливо дотриматися їх проведення за стандартами ОБСЄ. Не всюди пройдуть вони і на звільнених територіях — через великий ризик зриву виборчого процесу з боку диверсантів. З міркувань безпеки громадян коаліційні політики рекомендують відкласти до кращих часів місцеві вибори у тих же Маріуполі, Лисичанську, Красноармійську.

Ну і як без екзотики! Виходячи з європейських традицій, які передбачають гендерну рівність, депутати постановили, що у виборчих списках партій має бути “не менше 30% представників однієї статі”. Ірина Геращенко з цього приводу дотепно пожартувала: “Якщо у місцевих радах буде 30% чоловіків — це теж нормально...”.

Думки з приводу:

Андрій ПАРУБІЙ, перший заступник Голови Верховної Ради: «Закон про місцеві вибори не ідеальний. Але це однозначно величезний крок уперед до нової, справді цивілізованої виборчої системи. Найголовніше у новому законі — неможливість формування послідовності виборчого списку у партійних кабінетах. Послідовність визначатимуть виборці. І це б’є по політичній корупції».

Андрій МАГЕРА, заступник голови ЦВК: «Кумедно вийшло. Депутати коаліції “За європейський вибір України” тішаться, як малі діти, що протягнули у Верховній Раді закон про місцеві вибори, який фактично застосовувався на виборах до... законодавчих зборів Санкт-Петербурга 2011 року (російські експерти тоді писали про масовий підкуп виборців на територіальних округах у Пітері). Але навіть той російський закон кращий; там, принаймні, немає імперативного мандата, що є неприйнятним для сучасного конституціоналізму.Для наших депутатів нема прогресивного досвіду Польщі, Латвії чи Фінляндії. Їм миліший досвід Росії. Невже наш народ після Революції гідності заслужив отримати від Верховної Ради “подарунок” у вигляді секондхендового, імпортованого з Росії закону про вибори?! Стидоба та й годі...».

Назар БОЙКО, керівник моніторингово-аналітичної групи “Цифра”: «Після першого читання законопроект про місцеві вибори суттєво поправили, зокрема у частині виборчої системи. Змінили норму про те, що у бюлетені дозволяється внести по два кандидати від однієї партії, що могло призвести до технічної плутанини при підрахунку голосів. Партії могли цим положенням маніпулювати..

І все ж дивні речі у законі залишилися. Так, у другому читанні врахували побажання “Батьківщини” і закріпили у партійних списках гарантовані (у разі проходження 5%-го бар’єра) депутатські місця за кандидатами, яких на провідні місця розмістила ця політична сила. Отже, цих депутатів визначатимуть не виборці, а партійні вожаки. Депутатів не обиратимуть, а призначатимуть. В експертних колах кажуть, що це є своєрідним політичним хабаром “Батьківщині” за її згоду голосувати за цей законопроект у другому читанні. Якщо ми вже говоримо про відкриті партійні списки, які передбачали конкуренцію між усіма, то затверджена норма суперечить цьому поняттю.

Найбільший недолік цього закону — він створює можливість “недопредставництва” територіальних громад у радах, особливо у районних і обласних. Деякі партії заявляли, що “закріплятимуть” своїх представників за громадами. Але навіщо тоді проводити вибори?

Великі труднощі будуть і з відкликанням депутатів — якщо у виборців виникне така потреба. Це відкликання обставлене складними процедурами. Навіть якщо виборці зберуть потрібну кількість голосів за відкликання, партія на свій розсуд вирішуватиме, відкликати цього депутата чи ні. Запропонований механізм не є обов’язковим для партій. Як і у випадку з відкритими списками, маємо справу з підміною понять».

Фото з архіву “ВЗ”