Не штука розвалити коаліцію...

Про необхідність дострокових виборів парламенту говорили давно. У політикумі, експертному середовищі, серед простих смертних погоджувалися з думкою, що склад законодавчого органу є неадекватним, що його треба змінити, — аби відповідав новим, післямайданним настроям у суспільстві. Щоб у Верховній Раді не було апологетів старої, віджилої системи, які гальмують оздоровчі процеси у країні. Як кажуть мудреці, не можна у нові міхи наливати старе вино... Більш ніж прозорий натяк на таке “перезавантаження” зробив у перші хвилини свого президентства Петро Порошенко. Але, як тільки можливість запустити механізм оновлення депутатського корпусу стала реальною (вона з’явилася після штучного розпаду коаліції у минулий четвер), виявилося, що цілісної команди демократів, яка злагоджено діяла від зими 2013-го, з часів акції “Україно, вставай!”, уже немає. Її, на радість ворогам, розшматували міжусобиці, егоїстичні партійні та індивідуальні інтереси...

Ми не знаємо кулуарних подробиць підготовки політичного плану під назвою “розпад коаліції”. Але зрозуміло одне: він мав бути пророблений, узгоджений із партнерами і тимчасовими союзниками до найменших деталей. У ньому мали бути передбачені всі можливі ризики і відповіді на них. Більше того, цей проект мав передбачати ефективні дії його ініціаторів на багато кроків уперед. Однак складається враження, сценарій писали політичні аматори. Робили це поспіхом, з розрахунком на “а може, вийде...”.

Інакше чим пояснити нескоординованість хоча б самого демаршу? “УДАР” і “Свобода” оголосили про свій вихід з коаліції окремо від найбільшої фракції — “Батьківщини”? Більше того, за кілька годин до цієї сенсації лідер “тимошенківців” у парламенті Сергій Соболєв заявляв, що “коаліція міцна як ніколи”. Ледь не сектантський розпад більшості у “Батьківщині” сприйняли як удар у спину. Почалися взаємні звинувачення, які нагадали нам руйнівні перепалки “помаранчевих” у 2005-му. Кому це вигідно?

Виходячи з коаліції, вчорашні коаліціянти мали би бути на 100 відсотків упевненими, що це рішення не стане контрпродуктивним. Що не заблокує прийняття важливих рішень, потрібних для життя країни в умовах фактичної війни. І хоч президент висловлював надію, що вихід двох фракцій не паралізує роботу Верховної Ради, сталося якраз навпаки. Окремі депутати, які з прикрістю відчули близький кінець своєї парламентської кар’єри, пережили приступ образи і втратили бажання голосувати. У тому числі за закони, які підтримували нашу бідолашну економіку, її стратегічні сектори, військо.

Щоб не сталося такого облому, потрібно було заздалегідь провести довірливу розмову як серед “своїх”, так і серед “нейтралів”, які, згадаймо, забезпечували коаліції результативні голосування щоразу, коли була загроза їхнього провалу. У першу чергу, консультації про оновлення парламенту і шляхи реалізації такого плану мали б відбутися за круглим столом за участю глави держави, спікера парламенту, глави уряду, керівників провідних партій, фракцій і груп. Розмова мала би бути про те, як жити і співпрацювати після 26 жовтня, на коли планують вибори. Лише досягнувши кабінетного консенсусу, можна було виходити з радикальними ідеями на люди. Щоб потім не смішити їх.

Окрім іншого, коаліція перед своїм розпуском повинна була забезпечити фундамент демократичних реформ. Одним з каменів цієї основи мав би стати прогресивний закон про вибори народних депутатів на пропорційній основі, за відкритими партійними списками. Бо якщо восени обирати нову Раду за старими правилами, з мажоритарною складовою, у парламент потраплять багато недостойних людей, які можуть утворити проолігархічну коаліцію. Тоді для чого було город городити?

Неприємний осад залишили провалені у четвер-п’ятницю урядові законопроекти і у відповідь — нервова заява Арсенія Яценюка про відставку Кабміну. Біда не тільки в тому, що через політичну нестабільність моментально стрибнув угору долар. Посилилася тривога у суспільстві. Зате були оплески у Кремлі... Звістку про “бардак” у Києві, напевно, боляче сприйняли наші хлопці на передовій. Вони свою справу для країни роблять. Але чи роблять її політики, які ні з того ні з сього побили між собою горщики?

А тим часом...

У понеділок на закритому засіданні Кабміну під головуванням Арсенія Яценюка уряд вирішив повторно внести у парламент законопроекти, якими передбачено наростити фінансування армії, можливість оренди української газотранспортної системи іноземними інвесторами. Крім того, буде внесено законопроект про підвищення податків на надприбутковий бізнес. Арсеній Яценюк звернувся до всіх членів парламенту, “незалежно від їхнього політичного окрасу та бажання виграти на наступних парламентських виборах”, прийти у четвер, 31 липня, у Верховну Раду і проголосувати за ті закони, які необхідні українській державі.

Думки з приводу

Тарас БЕРЕЗОВЕЦЬ, політтехнолог, політолог

Вибори 26 жовтня втрачають сенс, якщо відбудуться за старою системою, із закритими списками. Скажіть, як проводити мажоритарні вибори на Донбасі, навіть якщо до того часу вдасться звільнити ці дві області від терористів? А що робити з 15 мажоритарними округами у Криму? Чи вони пустуватимуть, і замість 450 народних депутатів у Верховній Раді буде 435? Вихід бачу у повній “пропорціоналці” з відкритими списками. Не ідеальний вихід, але оптимальний.

Олександр ПАЛІЙ, політолог

Розвал коаліції відбувся надто неорганізовано, з елементами напруження між її учасниками... Порошенко не раз казав про закон щодо парламентських виборів за відкритими списками — сподіваюся, його таки встигнуть провести через Раду. ...

Ігор ТАНЧИН, політолог

Оголошення перевиборів було анонсовано давно, і є вимогою народу, тож не треба робити вигляд, що демарш “Свободи” і “УДАРу” був несподіванкою.

Якби Яценюк мовчки тягнув лямку “в.о.”, то наприкінці року на нього повісили би провину за всі економічні труднощі й негаразди. І відправили б у відставку з клеймом “невдаха”... Подавши у відставку, Яценюк змушує Порошенка вступити з ним у переговорний процес, тим самим із заручника ситуації перетворюючись на повноцінного політичного гравця.

Ігор ЖДАНОВ, президент Аналітичного центру “Відкрита політика”

Позачергові парламентські вибори під час воєнних дій — недопустимі. У мене таке враження, що живу у країні, в якої немає проблем на сході, в якої все гаразд з економікою, і ми можемо гратися в якісь політичні ігри. Коли на тлі воєнних дій проводиться передвиборна кампанія, коли знову у нас будуть воювати всі проти всіх — це недопустимо. Вибори зараз не на часі ще й тому, що нардепи, які готуються знову прийти у парламент, не будуть голосувати за непопулярні закони, які сьогодні потрібні країні. Глибоко переконаний, що вибори у парламент треба було би проводити відразу після завершення антитерористичної операції.

Тарас СТЕЦЬКІВ, народний депутат кількох попередніх скликань

Спочатку “УДАР”, “Свобода” і “Батьківщина” ніяк не могли вирішити, чи йти на дострокові вибори. “Свобода” їх не хотіла (бо є проблеми з проходженням). “Батьківщина” їх хотіла весною 2015-го (бо Юля вважає, що Порошенко “провисне” до весни).

На виборах наполягав “УДАР” під тиском президента. І виборів хотіло суспільство. У результаті Порошенко знайшов аргументи для “Свободи”, і вона з “УДАРом” вийшла з коаліції, кинувши “Батьківщину”. Та, своєю чергою, образилася і відповіла відставкою Яценюка... У цій відставці більше бажання Яценюка втекти від відповідальності і відкрити собі дорогу до подальшої політичної кар’єри, ніж протесту проти відхилення урядових пропозицій. Яценюк не мав права подавати у відставку...

З іншого боку, безвідповідально повелися фракції “УДАРу” і “Свободи”, які провалили фінансування армії в зоні АТО і реформу ГТС України, яка прив’язувала нас до Європи і давала газ на зиму. У цьому питанні позиція уряду була правильною, а неголосування “Свободи” — щонайменше, непрофесійним.

Мирослава ГОНГАДЗЕ, журналіст телепрограми “Час-Тайм”

Арсеній Яценюк зробив великий внесок у стабілізацію країни і взяв на себе величезну відповідальність у найкритичніший момент. За це він заслужив подяки. Водночас його демарш був недержавницьким кроком. Відмежувашись від проблем напередодні виборів, він може не здобути, а втратити вагу. По- державницьки було би “впрягтися” і продовжувати витягувати країну з прірви, а потім розділити перемогу з президентом.

Юрій КЛЮЧКОВСЬКИЙ, голова правління Центру політико-правових реформ

З одного боку, позачергові вибори до парламенту вкрай необхідні. Насамперед тому, що склад парламенту кричуще не відповідає сучасному стану суспільства, його настроям. Головне, щоб не сталося так, що виборці голосують в один спосіб, а парламент складається зовсім з інших політичних сил. Такі речі неприпустимі. З цієї точки зору, будь-яка система, яка використовує одномандатні виборчі округи, котрі знамениті своєю корупціогенністю, неприйнятна.

У той же час існує небезпека того, що внаслідок руйнування однієї коаліції може народитися інша — антиукраїнська. У цій Раді уже було 250 депутатів. які складали коаліцію на базі Партії регіонів. Зараз вони трішечки “відійшли”. Коли виникне питання їхнього виживання як депутатів, не знаю, куди вони повернуться...