«Вікторія Спартц стала ізгоєм серед української громади в Америці»
Відомий громадський діяч США розповів для «ВЗ» про настрої в американському суспільстві щодо війни в Україні
До Львова уже вісімнадцятий раз з початку широкомасштабного вторгнення рф приїхав віцепрезидент Світового конгресу Українців, президент Українського конгресового комітету Америки Андрій Футей. З 2003 року дипломат з українським корінням є Почесним консулом України в Клівленді (штат Огайо), членом Спілки української молоді у США.
До Львова Андрій Футей приїхав разом з двома колегами: американською шеф-кухаркою Рейчел Рей та підприємцем-ресторатором Джо Фералом.
У центрі професійної освіти імені святого Івана Боско Рейчел Рей провела для дітей кулінарний майстер-клас.
Приготувала сальтімбоку (тонкий шніцель з телятини зі скибочкою прошуто та шавлією), на десерт — шоколадне печиво. Страви готували разом з вихованцями модульного містечка «Маріяполіс», де понад два роки живуть вимушені переселенці зі сходу України. Наступного разу Рейчел Рей пообіцяла приготувати італійську лазанью.
Окрім кулінарної програми, Андрій Футей відвідав Національний реабілітаційний центр «Незламні», подарував обладнання для лікування поранених захисників.
«Як голова української діаспори в США турбуюся про українців, які постраждали від війни, відповідаю за Український конгресовий комітет Америки — «парасольку» для усіх організацій в США, — каже Андрій Футей для «ВЗ». — Від початку повномасштабного вторгнення активно допомагаю Україні. Я разом з шеф-кухаркою Рейчел Рей — амбасадори центру «Незламні». Цього разу привезли гуманітарну допомогу — лазер для лікування очей, обладнання для лікування катаракти. Військові, які лікуються в центрі «Незламні, справді, незламні. Коли їх бачу — завжди навертаються сльози. Їм потрібна підтримка».
«Якщо малим вдома щось казав англійською, тато робив зауваження…»
— Розкажіть про своє українське коріння. Чудово спілкуєтеся українською…
— Моя українська мова з американським акцентом (Сміється. — Авт.). У нас вдома не прийнято було говорити по-іншому, лише рідною українською. Крім того, я вчився у США в україномовній школі. Якщо малим вдома щось казав англійською, тато робив зауваження: «Турку, якою мовою ти говориш». Плюс виростав в українському середовищі в США — Спілці молоді, організації «Пласт». Ми розвивали в діаспорі нашу національну мову, культуру, ідентичність Для нас це було головним.
Мій тато родом з містечка Бучач Тернопільської області, мама — львів‘янка. Познайомилися батьки в США. Вони переїхали до Америки після Другої світової війни, тоді їм було по п‘ять років. Кілька років перебували у таборах Німеччини, згодом перебралися до США.
Я народився в США, у місті Клівленді (штат Огайо). Маю дві молодші сестри. З 1991 року, коли Україна отримала незалежність, активно приїжджаю на батьківщину, зокрема до Львова.
— Як зараз почуваються українські вимушені переселенці в США? Доки Штати готові надавати їм програму тимчасового прихистку?
— За програмою тимчасового прихистку Uniting for Ukraine (U4U) до США приїхало 250−300 тисяч українців. Отримують в середньому тисячу або півтори тисячі доларів допомоги на одного дорослого на місяць. Вчать безкоштовно англійську, беруть участь в різних програмах. Кожен штат Америки має свою форму допомоги українцям, які переїхали через війну. Один штат дає більше допомоги для закупівлі харчів, інший — безкоштовні школи для дітей. Наприклад, у штаті Юта майже немає українців, але програма захисту є.
Не треба вірити у міфи, мовляв, американське суспільство втомилося і уже не хоче допомагати українцям. Є результати соціологічних досліджень, де велика кількість американців готові надалі підтримувати. Американські родини стали спонсорами українських сімей, багатьох взяли до себе жити, при тому не отримують від держави компенсацій. Це про безкорисливу допомогу американців.
«Є відчуття, що багато українців хочуть повернутися в Україну»
Зараз є відчуття, що багато українців хочуть повернутися в Україну. Це відчутно за настроями наших зустрічей з діаспорою. В Америці нелегко жити, тут дорого. Багато хто з українців не хочуть асимілюватися у США. Найважче асимілюються пенсіонери. Залишили в Україні родини, сумують за ними. Молоді легше, бо значно швидше вивчають англійську та знаходять роботу.
«Американці захоплені працьовитістю українців»
— Яку роботу у США знаходять українські вимушені переселенці і скільки їм платять?
— Американське суспільство захоплене працьовитістю українців. Багато бізнесів США дають рекламу про пошук на роботу саме українців. Наприклад, шукають сантехніка лише з України або доглядальниць за дітьми чи людьми старшого віку. У попиті — механіки, прибиральники, будівельники, фахівці ремонту автомобілів. У всіх штатах США є гостра потреба в працівниках сфери гостинності — ресторанів, готелів. У ресторанах США часто зустрічаєш офіціантів з бейджиками Оксана, Юрій…
Технічним професіям платять по 35−40 доларів за годину. Це непогані кошти.
— У США активно працює промосковська ворожа агентура, яка хоче перехилити на свій бік українців, які приїхали за програмою тимчасового прихистку. Серед меседжів — «вас ваша держава кинула, ви тепер вічні біженці, нікому не потрібні». Як цьому запобігти?
— На це агентура кремля виділяє мільярдні суми доларів. Особисто не побачив ефекту від цієї інформаційної кампанії. Намагаються «працювати» з нашими переселенцями, які приїхали два роки тому, але марно… Є намагання давити насамперед на питання мови. Наприклад, ось ти в Україні спілкуєшся російською і над тобою знущаються, вважають тебе інакшим.
Агенти прорахувалися, бо люди, які приїхали через війну до США, бачать, що відбувається в їхніх містах — звірства російської армії, знищення міст, обстріли цивільних. Бачать жорстокість дикої російської орди.
Ефекту немає, але спроби посіяти ненависть і схилити на свій бік є. Навіть у конгресі США є спроби розсварити, аби врізати Україні фінансову допомогу.
«Наша громада вкрай негативно ставитися до Спартц»
— Чи США має залізне бажання надалі виділяти Україні кошти на важку зброю для контрнаступу?
— Допомога Україні — пріоритет для США. Цим питанням також займається спільнота української діаспори, щоб Америка надалі брала на себе це партнерство. Аби США давали якнайбільше зброї — літаків, ракет, які можуть вдарити навіть по москві. Питання зброї об’єднало українську діаспору в Америці: чи ти республіканець, чи демократ… Працюємо над тим, аби допомога існувала.
Неправда, що США може одного дня припинити допомогу Україні. Такі фейки поширюють російські групи впливу. 70% американців вважають, що Україні потрібніо допомагати фінансами.
Якщо йдемо говорити про допомогу з Білим домом, залучаємо представників латвійської, польської, єврейської діаспор. Щодо позиції угорців, то старше покоління угорської діаспори в США нас підтримує. Але деякі новоприбулі угорці інакше на це дивляться, солідарні з Орбаном.
— Як вам «поведінка» уродженки України, республіканки Вікторії Спартц, яка вносила поправки до закону, аби заблокувати виділення фінансової допомоги на ЗСУ?
— Вікторія Спартц — дуже велике розчарування. Особисто з нею знайомий, зараз навіть не вітаюся, головою не киваю у знак вітання.
Припускаю, на неї могли вплинути пропутінські сили. Наша громада вкрай негативно ставитися до Спартц. Розчаровані її позицією. Не дочекається підтримки нашої спільноти. Вікторія стала ізгоєм.
— Над якими проєктами зараз працюєте в США?
— Я республіканець. Взявся з нашою спільнотою діаспори за питання членства України в НАТО. Але нам догори треба йти, нести важку ношу. Саміт НАТО відбудеться у Вашингтоні. Доб’ємося свого: головне, щоб було спершу запрошення в НАТО. Співпрацюємо над цим з українським суспільством по цілому світу. Працюємо з нашими громадами у Європі, аби вони активно підтримали. Прогнозів щодо часу членства України не даю. Не думаю, що є питання «чи». Питання «коли».
