«Свою кіпу Саша подарував греко-католицькому священику»

Вже років з двадцять триває дискусія про те, що одну з найдовших і одну з центральних вулиць міста — Червоноармійську — треба перейменувати. Позитивну відповідь дала сесія Чернівецької міської ради. На ній депутати прийняли рішення перейменувати вулицю Червоноармійську на вулицю Героїв Майдану. Вулицю Чапаєва — на вулицю Олександра Щербанюка (на фото), чернівчанина, Героя Майдану, який загинув від кулі снайпера. Вулицю Івана Стасюка перейменували на вулицю Небесної сотні. На цій вулиці мешкає багато студентів (саме там розташовуються всі гуртожитки ЧНУ ім. Ю. Федьковича), а власне студенти перші в Україні розпочали 21 листопада акції протесту. Чернівчанину Олександру Щербанюку депутати посмертно присвоїли звання “Почесного громадянина міста Чернівців”. Коли ховали чернівецького Героя Майдану, люди у похоронній процесії, що рухалася вулицею Червоноармійською до цвинтаря, скандували: «Вулиця Героїв!».

Пропозицію щодо перейменування вулиць винесли на обговорення громади кілька днів тому. Але навіть цих кількох днів було достатньо, аби викликати у місті значний суспільний резонанс. Жваво обговорювали ідею й на засіданні міської топонімічної комісії. Думки висловили й авторитетні місцеві науковці. Доктор історичних наук, професор ЧНУ Василь Ботушанськийзауважив:

— Щонайменше ста вулицям у місті після прийняття Україною незалежності годилося б змінити назву. На сьогодні лише приблизно п’ята частина списку перейменована.

У Чернівцях до сьогодні є бульвар Героїв Сталінграда, вулиці маршала Жукова, Ватутіна тощо…

— Саша Щербанюк був надзвичайно активною людиною, — розповідаєІнна Рехло, керівник єврейської месіанської общини «Бейт Сімха» («Будинок радості»).Вона добре знала покійного, адже Олександр був учасником общини. — Завжди був у русі, там, де щось відбувалося. Освічена й глибока людина. Дуже багато читав. Найперше — серйозну богословську літературу. Любив Біблію. Вивчав іврит. З дружиною Наталею у шлюбі прожили понад двадцять років. Виховали двох дітей… Сиротами залишилися донька Ольга (їй 22 роки), син Даниїл, котрому виповнилося 15. Знаю, що перебуваючи на Майдані, Саша постійно молився. Тісно спілкувався із чернівецьким греко-католицьким священиком — отцем Василем Гасинцем, з котрим познайомився у Києві. Саша подарував йому свою кіпу. Мені би хотілося, аби пам’ятали Сашу як людину, з котрої треба брати приклад. Кожного разу, коли він повертався з Майдану, не було такого, щоб не приходив на богослужіння. Але в общині ми про це не говорили, як і про політику загалом. І якби він мене запитав тоді, що треба робити, аби в країні був мир і спокій, то я б йому відповіла: «Молись». Я би ніколи не сказала: «Їдь». Але він вірив, що треба робити саме так. Така його життєва позиція: Олександр не припускав бездієвості. Він щиро вірив, що був потрібен саме там...