«Росіяни обіцяли нам «кирдик»…
У неділю погляди журналістів, які висвітлювали події у Криму, були привернуті і до селища Перевального, що за 20 км від Сімферополя.
Саме там розташована українська бригада берегової оборони, яку з усіх боків заблокували російські військовики. Іноземці вимагали здатися, скласти зброю і не чинити опору. У разі відмови обіцяли вдатися до штурму. Українські командири прийняли рішення захищати свої позиції до останнього. Запросили приїхати журналістів, щоб вони задокументували свавільну поведінку російського війська. Коли напруження досягло апогею, «Високому Замку» вдалося додзвонитися до одного із заручників росіян.
— Нас з усіх боків обклали «гості», але ми їх до себе гостювати не кличемо, бо присягали не їм, — каже військовослужбовець Юрій Литвинов. — Рота їх точно набереться. Недалеко від нас стоять сім російських «КамАЗів». Росіяни ультимативно вимагають, щоб ми склали зброю, тоді, мовляв, відпустять з миром. Кажуть, що виконують наказ своїх командирів.
— Скільки наших хлопців тримають оборону?
— Не можу цього сказати, бо цю розмову слухають росіяни. Навіщо їм знати про наші резерви?
— Із зовнішнім світом підтримуєте контакти?
— Що робиться в інших частинах України, ми не знаємо. Вся інформація, що надходить до нас, — фейкова. Щоб прояснити картину, відправили у Феодосію нашого військового журналіста. Росіяни ж нам втовкмачують, що всі українські військові частини у Криму уже здалися. І ви, мовляв, робіть так само. Обіцяли видати російські паспорти, пропонували нову роботу. В іншому разі, буде нам «кирдик». Погрожували, що нашлють на нас бомбардувальники...
— Це правда, що деякі російські військові, яких висадили на півострів, просяться до наших казарм ночувати…
— Знаю, що у Саках українські військові, виходячи з гуманних міркувань, прийняли росіян нормально — пустили ночувати у готель. Бо нікого не провокували. А от нас провокують…
«Ніхто не збирається переходити на бік Росії»
В облозі російських солдатів у Криму і наша землячка — військова тележурналістка Аліна Деак
Із гарячої точки світу — українського Криму, що його окупували російські війська, — тяжко добути якусь інформацію. І все ж ми знайшли можливість дізнатися правду з перших уст. Кореспондент «Високого Замку» у Севастополі вийшов на зв’язок із заступником головного редактора телерадіокомпанії «Бриз» Міністерства оборони України, капітаном третього рангу Аліною Деак (на фото). Розмовляла по-військовому лаконічно, без емоцій. Разом з іншими підрозділами українського флоту частина, в якій на той момент «квартирували» тележурналісти, перебувала у протиправній облозі російських армійців…
—Коли ми розмовляємо з вами, ситуація у частині, куди нас викликали по тривозі, відносно спокійна, — каже Аліна Деак. — Ніхто з нас не приймав російської військової присяги — всі вірні українському народові. Над українськими кораблями — синьо-жовті прапори. І над українськими військовими частинами теж наші стяги…
Намагаємося нікого своєю поведінкою не провокувати. Ті, що за нами спостерігають, стоять тихо і мовчки...
— Напевно, дочікуються слушної нагоди, щоб вивести вас з рівноваги, щоб у вас здали нерви?
— Це тільки їм відомо, чого чекають… Ми є заручниками ситуації. Сидимо у своїх частинах і нічого не бачимо. Але точно ніхто не збирається переходити на бік Росії. Хоча спроби схилити наших моряків до цього були…
— Правда, що наші хлопці посилають цих іноземних вербувальників на три букви?
— Посилають…
— Який моральний стан українських військовослужбовців?
— Не скажу, що він — піднесений. Але всі перебувають на своїх робочих місцях, максимально зібрані. Ретельно виконують свої обов’язки.
— Чи отримуєте достатньо інформації про те, що відбувається у «великій Україні»?
— У нас доступні Інтернет, телебачення, телефонний зв’язок. Тож уявлення про події в країні є… Маємо і продукти.
— Якщо, не дай Боже, росіяни спробують вас атакувати, щоб роззброїти, як діятимете? І далі закликатимете їх до здорового глузду? Чи відповідь буде жорсткішою?
— Будемо закликати до порозуміння. Наш колектив не є збройною одиницею. Ми в складі повного колективу — дві редакції, відділ інформаційно-комп’ютерних технологій. Всі на робочих місцях. Наш робочий інструмент — диктофон.
— Гуляла інформація, що українські кораблі вийшли із севастопольської бухти і пішли у море, щоб не бути заблокованими. Гуляли чутки, що на фрегаті «Петро Сагайдачний» все ж піднято російський прапор…
— Зараз у засобах масової інформації поширюють багато дезінформації. «Сагайдачний» перебуває за межами Севастополя. Він повертається з Аденської затоки.
— Дізналися, що ви — уродженка Львівщини, у селі Гніздичеві Жидачівського району живуть ваші батьки. Кажуть, дуже переживають. Що хотіли б сказати їм та іншим краянам?
— Скажіть, щоб молилися за мир — і все буде добре…
