І в Держдумі працювали, і комбайном рулювали...
Ким були судді Конституційного Суду у «минулому житті»
Призначення двох нових суддів Конституційного Суду (новобранцями стали Олександр Тупицький та Олександр Литвинов) вкотре підтвердило: щоб одягнути мантію служителя української конституційної Феміди, бути знавцем конституційного права зовсім не обов’язково. Головне — наявність у біографії (родовій чи трудовій) донецької «прописки» і повне «послушаніє». І хай там скільки експерти на цивілізований Захід кивають, розповідаючи, що «судити» Конституцію і закони мають професіонали з конституційного права, «укладачі» КС своє знають — підсаджують у крісла суддів КС адвокатів, прокурорів, різнопрофільних служителів Феміди. Та ще цікавішими є сторінки ранньої, «доюридичної» біографії нинішніх «конституційників». Хтось слюсарем починав, хтось — помічником комбайнера, «воєнруком» у школі чи навіть фельдшером...
Колишніх слюсарів, токарів, зварювальників серед конституційних засідателів стільки, що на цілу бригаду вистачить. За бригадира — голова КС Анатолій Головін, який до армії працював електрослюсарем на заводі. У цеху починав свою трудову кар’єру і заступник Головіна Юрій Баулін — «токарував» на підприємстві з виробництва колінчастих валів.
Перший запис у трудовій книжці тоді ще майбутнього судді КС Сергія Вдовіченка — каменяр ремонтно-будівельного цеху на Маріупольському меткомбінаті імені Ілліча. Олександр Тупицький починав фрезерувальником, Віктор Шишкін — слюсарем. А випускник ПТУ Михайло Колос натирав трудові мозолі спершу за слюсарським станком, потім — біля електрозварки.
«Слюсарували» також Олександр Литвинов і В’ячеслав Овчаренко. А коли набридло бути трудягами, вирішили спробувати курсантського хліба. Литвинов — у Далекосхідному вищому загальновійськовому училищі, Овчаренко — у Полтавській «зенітці» (ще й «воєнруком» у середній школі встиг попрацювати).
Кому — погони, кому — «тєльняшка». Працюючи матросом на рятувальній станції, Олег Сергейчук про суддівську мантію міг хіба що мріяти. А ось про поштарську сумку і не думав, але тягати її довелося.
Михайло Запорожець — випускник будівельного технікуму зі стажем помічника комбайнера. А суддя Петро Стецюк після закінчення профтехучилища «помічникував» у машиніста тепловоза.
У далекому 76-му Михайло Гультай одягав на роботі не мантію, а білий халат. Після закінчення Коломийського мед-училища працював дезінфектором у сільській амбулаторії, а пізніше — фельдшером.
«Різноробочі» будні майбутніх служителів конституційної Феміди залишилися у минулому, щойно у руках щасливчиків зашарудів диплом юриста. Хтось в адвокати пішов, перед кимось двері прокуратури відчинилися. А далі — по висхідній. Є серед суддів КС вихідці з СБУ (у цій структурі голова КС Анатолій Головін дослужився до крісла начальника слідчого управління), Генпрокуратури (той же Головін був заступником генпрокурора, а Віктор Шишкін навіть очолював ГПУ у 1991-1993 роках). Хтось у чиновницьких кабінетах встиг попрацювати (Володимир Кампо був заступником міністра культури, а перед тим — у Держдумі* трудився; Олександр Пасенюк двічі обіймав посаду зама міністра юстиції, працював у президентській Адміністрації), хтось — під парламентським куполом (свого часу нардепами були Віктор Шишкін і Марія Маркуш).
* Державна дума України — орган, створений указом президента Кравчука (від 25 лютого 1992 року) з метою вироблення основних напрямів та принципів діяльності органів виконавчої влади. Не проіснувавши і року, був ліквідований як неефективний.
