При вході в маршрутку – усмішка, на здачу – цукерки

На роботу цей чоловік щодня приходить у краватці-метелику, випрасуваній сорочці, а іноді й у смокінгу. Водій маршрутного таксі №45+22, що курсує на Лівому березі Києва, Олександр Остапенко (на фото) вже звик дивувати нових пасажирів та бачити усмішки “постійних клієнтів”. Про епатажного водія знімають сюжети для телебачення, пишуть газети, поширюють інформацію користувачі соцмереж, для яких водій став ледь не героєм.

На відміну від своїх колег, на роботу “дядя Саша”, як його називають маленькі пасажири, вдягає фрак і метелик, іноді ще й циліндр. Зупинки оголошує виключно літературною мовою, яку не часто можна почути у Києві. Привітний водій з усіма вітається, а зі здачею дає цукерку “Джеллі”. “Роздавати цукерки в транспорті — це мій винахід, — коментує Олександр Остапенко. — Менделєєв винайшов хімічну таблицю елементів, а я — цукерки роздавати. Шість років тому про мене газета написала, що я дарую цукерки пасажирам, ось тепер іншого виходу немає — треба підтримувати імідж”. Люди заходять і одразу починають усміхатися, хочуть одне одному допомогти — позитивна атмосфера притягує пільговиків, яких завжди впускає у маршрутку пан Олександр. Від нього завжди можна почути «Проходьте», «Дуже приємно, що ви прийшли», «На милицях прийшли, дуже приємно».

На інших автобусах водій із метеликом облаштував годинник і шторку, як у театрі. “Завіса відкривається, я виходжу у свій маленький зал, маленький театр на колесах... І починаю показувати людям щось таке, чого по телевізору не покажуть, там зовсім інша програма”. Пасажири, які проїхалися у такій казковій маршрутці, переповідають про пана Олександра легенди.