«Ми не будівельники і кошторисники!»

Освітяни Львівщини обурилися: відтепер згідно з постановою КМУ № 1512 директори навчальних закладів мають не лише займатися поточним чи капітальним ремонтом, але й аналізувати ціни на усі закупівлі (у тому числі будівельні матеріали)… Близько вісімдясяти керівників підписали звернення до президента України, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, аби у згадану постанову внесли зміни. Освітяни вважають, що у такий спосіб їх намагаються… підставити. Вони мають займатися освітнім процесом, а не занурюватися у будівельні нюанси. Для цього зокрема не мають відповідної кваліфікації.

У департаменті освіти і науки Львівщини пояснюють:

«Основні проблеми замовників при застосуванні постанови КМУ № 1512. Відсутність кваліфікованих фахівців. Більшість бюджетних установ, органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств та закладів не мають у штаті кошторисників або спеціалістів з аналізу цін на матеріальні ресурси. Проведення такого аналізу потребує спеціальних знань у сфері ціноутворення у будівництві, кошторисного нормування та роботи з ЄДЕССБ.

Значне навантаження на уповноважених осіб та структурні підрозділи. Постанова № 1512 покладає на замовника додаткову функцію, яка раніше здебільшого виконувалась проектувальниками або підрядними організаціями. Аналіз цін необхідно проводити під час складання інвесторської кошторисної документації та узгодження договірної ціни, що істотно збільшує обсяг роботи замовника.

Суттєві часові витрати. Для якісного проведення аналізу необхідно сформувати перелік матеріальних ресурсів; ідентифікувати їх відповідно до Кодифікатора будівельної продукції; зібрати комерційні пропозиції та цінову інформацію; перевірити виробників, імпортерів та постачальників; підготувати звіт та внести дані до ЄДЕССБ. Для великих об'єктів будівництва це може охоплювати сотні або навіть тисячі позицій матеріалів.

Відсутність достатньої кількості спеціалізованих організацій на ринку. Хоча постанова дозволяє делегувати проведення аналізу цін третім особам на договірних засадах, на практиці ринок таких послуг лише формується.

Додаткові бюджетні витрати. Замовники змушені передбачати окремі кошти на залучення експертів або організацій для проведення аналізу цін. Це збільшує адміністративні витрати на підготовку та реалізацію будівельних проєктів.

Ризик затягування процедур закупівель. Проведення аналізу цін стає окремим етапом підготовки закупівлі та узгодження договірної ціни. У разі виявлення невідповідностей або необхідності повторного аналізу строки реалізації проєктів можуть суттєво збільшуватись.

Високий ризик помилок та відповідальності. Замовник фактично несе відповідальність за обґрунтованість прийнятих цін на матеріальні ресурси. Помилки при аналізі можуть стати предметом перевірок Держаудитслужби, органів державного фінансового контролю та правоохоронних органів. При цьому єдиної усталеної практики застосування нових правил поки що немає.

Проблеми з оперативністю оновлення цінової інформації. Будівельний ринок характеризується постійними коливаннями цін на матеріали. Замовник змушений регулярно перевіряти актуальність інформації, що створює додаткове адміністративне навантаження та ризик використання застарілих цінових показників.

Необхідність розроблення внутрішніх процедур. Багато замовників змушені додатково розробляти власні порядки проведення аналізу цін, визначати відповідальних осіб, механізми перевірки та погодження результатів, що потребує додаткових організаційних ресурсів".

В.о. директора Самбірського фахового коледжу економіки та інформаційних технологій Юрій Кміть каже:

—  Постанова Кабінету міністрів 1512 передбачає аналіз цін у проєктах. Тобто керівник державного комунального закладу — чи це школа чи лікарня — зобов’язаний сам робити аналіз цін на усі закупівлі.

Замовляти і платити за аналіз цін відносно проєкту він може у сертифікованій компанії (чи у проєктної організації), а може робити сам. Тобто замовляти і платити за аналіз цін він може, але перенести відповідальність за те, хто виконав цю роботу, не може. Тобто заплативши за послугу, керівник сам відповідає за її результат. Це абсолютний нонсенс, не відповідає ні Конституції, ні законодавству.

У нас є експертиза будівельного проєкту. Але експертиза будівельного проєкту не експертує ціни за будматеріали. Тобто Кабінет Міністрів вигородив державні і недержавні експертні організації щодо експертизи кошторису проєкту. Вони цінами не займаються. Вони займаються тим, що легше, за що гроші можна взяти… А те, що найскладніше, зокрема, аналіз цін, різні ринкові ситуації, вони кинули на директорів шкіл. А ми що будівельники і кошторисники?

На свій страх і ризик маємо підписувати документи і розуміти — чи правильно зроблений аналіз цін будівельних матеріалів чи неправильно.

Ті, хто надав нам послугу щодо аналізу цін, за неї не відповідають. А ми — відповідаємо. Не маючи ані повноважень, ані кваліфікації. Це призведе до того, що директори взагалі перестануть щось будувати, ремонтувати. Бо автоматично потрапляють у ризик кримінального переслідування…

— Як би мало бути в ідеалі?

— Аналізом цін мала би займатися проєктна організація, або державна експертиза будівельних проєктів і кошторисів. Їм чомусь це не дають… Проєктна організація виграє тендер на ведення проєктних робіт. Подає свої пропозиції, робить проєкт. Проєкт йде на експертизу. А вони що зробили? Директор школи чи лікарні має аналізувати ціни, які є у проєкті. Чи вони добрі чи погані…

Хочуть перекласти відповідальність на керівника, який у функціональних обов’язках цього не має. Вони і не зобов’язані цим займатися. Хіба в законі про освіту написано, що директор має мати будівельну освіту і розбиратися в аналізі цін? Відповідальність на нього покладено за кінцевий результат.

— Це ще й дуже ризиковано для директорів…

— Усі спецпідрозділи — БЕБ, поліція, прокуратура, йшли у якусь свою фірму, отримували там ціну, вона виявлялася дешевшою, ніж у проєкті, і вони звинувачували керівника у тому, що він допустив переплати. Такою є практика протягом останніх трьох років…

Директори навчальних закладів написали звернення до президента України, до Верховної ради та Кабінету міністрів. Це звернення підписали вісімдесят керівників.

Освітяни Львівщини не вимагають скасувати згадану постанову, але вважають, що обласні адміністрації або обласні ради мають створити відділи капітального будівництва. Керівник навчального закладу у разі потреби міг би туди звернутися.

Європейські кошти, які надходять до України, особливо контролюють перевіряючі органи. Так, контроль потрібен, часто так буває, що ціни завищують, але не можна усю відповідальність за це покладати на керівників навчальних закладів.

Фахівець з питань будівництва пан Богдан Ільків каже:

«У Європі усі будівельні проєкти контролює Міжнародна федерація інженерів-консультантів FIDIC. Вони супроводжують проєкт від початку і до його завершення. Несуть повну відповідальність. Так як Україна рухається до Європейського Союзу, то має адаптувати своє будівельне законодавство до міжнародного законодавства. Таке враження, що зараз посадовці повертаються до найгірших радянських часів… «.

У багатьох європейських країнах законодавча система побудована так, що усю відповідальність за такі проєкти несе будівельна компанія. Освітяни відповідають лише за навчання.