На бальнеологічному курорті вулицю Джерельну на честь Тараса Бобанича перейменовано

Цього разу зміна назви розташованої в самому серці курорту вулиці знадобилася не з ідеологічних міркувань, як це донедавна робилось під час процесу дерусифікації, коли на території курортної ОТГ було демонтовано та перейменовано всі вулиці, пам’ятники та інші об'єкти — символи комуно-радянського минулого. Джерельну перейменовано на честь Героя України Тараса Бобанича. Найвищої державної нагороди України безстрашний воїн та командир удостоєний посмертно.

Не лише в місті «Нафтусі»

Не лише в Трускавці пишаються подвигом свого краянина, трепетно шанують пам’ять про нього, хоча саме тут народився майбутній воїн — 15 березня 1989 року. Сам Тарас Бобанич з гірського Орова походив. До адміністративно — територіальної реформи це село до складу Сколівського району входило. Але де Орів і де Сколе? Трускавець набагато ближче розташований. Не дивно, що абсолютна більшість жителів села, як колись, так і тепер у курортних закладах та інших установах Трускавця працюють. Немало орівчан до місця праці і назад додому пішки добираються. Якщо навпростець йти, то, як самі ж орівчани і стверджують, це не дуже далеко. Сім кілометрів — в один бік, і сім кілометрів — назад. У випадку з Тарасом Бобаничем ця традиція була порушена. Свої шкільні роки юнак провів у Стрию, де у 2006 році загальноосвітню школу № 9 закінчив. У 2011 році вищу освіту здобув. Випускником юридичного факультету Львівського інституту внутрішніх справ став.

Відразу ж після повалення режиму януковича

Як зазначено у життєписі Героя, у 2011−2015 рр. працював правником у ТзОВ «Юридична компанія «Де Лекс». Маючи тверді патріотичні переконання, цілеспрямовано готував себе до випробувань на політичній ниві. Спочатку — як член партії «Правий сектор», а згодом — як керівник Львівського обласного осередку партії.

До чого здатний, і на що готовий заради здійснення власних мрій довів під час Революції гідності, коли українці своє категоричне «ні» режиму януковича сказали. Після втечі президента-зрадника до росії і початку агресії росії на Донбасі долучився до оборонців української землі на східних теренах нашої держави. З липня 2014 року — командир Другого запасного батальйону Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». У 2015 році - один із координаторів акції товарної блокади адміністративного кордону із тимчасово загарбленим росією Кримом.

Серцем відчував, де бути слід

У Тараса Бобанича не було часу думати про себе. Належав до числа людей, які серцем відчували, де їхнє місце, і що потрібно зробити для того, щоб Україна, остаточно виборовши незалежність, стала сильною демократичною країною. Щоб наші люди не по закордонах своє щастя шукали, а повнокровним життям на своїй рідній землі жили. Щоб тут працювали і одружувались, дітей своїх народжували. Щоб всі ми, від смертоносної корупції звільнившись, процвітаючою нацією стали. Свої переконання, віру в гарне майбутнє України передавав підростаючому поколінню. Брав активну участь у військово-патріотичному вихованні молоді.

Молодший лейтенант Тарас Бобанич «Хаммер» загинув на самому початку теперішньої повномасштабної агресії росії проти України. Його життя обірвалось 8 квітня 2022 року поблизу села Вірнопілля Харківської області. Як командир підрозділу, мабуть, право вибору мав. Міг і легшу місію собі обрати. Але він вирішив по-своєму. Ціною власного життя побратимів прикрив. Навічно залишився тим, ким завжди був. Правдивим, чесним, жертовним.