Триріччя «референдуму» про «нові регіони»: «ювілей» позначився зростанням смертності серед населення

Засоби масової інформації росії присвятили «ювілею» серію брехливих пропагандистських матеріалів. Зокрема вони повні агітаційної брехні про те, що в окупованих регіонах відбулися «позитивні зміни». Приводяться слова владіміра путіна про те, що «сьогодні розгорнуто масштабну програму соціально-економічного розвитку, а по суті — «відродження наших споконвічних, історичних російських земель». Російський очільник чомусь гордиться, що після того, як російські війська, наступаючи, зрівняли з землею Бахмут, Маріуполь, інші міста, і продовжують ракетами і бомбами руйнувати Херсон, Покровськ, донецькі і запорізькі колись розвинуті промислові агломерації, вихваляється, що в «Донбасі і Новоросії», начебто, «збудовано та відремонтовано понад 23,5 тисячі різних об'єктів».

Жителям Криму і цих регіонів втокмачують відверту неправду. Так, кримські ЗМІ розповсюджують твердження старшого викладача Інституту політики та права МДГУ ім. Шолохова Костянтина Шадрова, який заявив, що в цих регіонах «немає жодних претензій щодо мови, щодо релігії — на сорти людей більше ніхто не ділить». Хоча кожному кримчанину і жителю Донбасу відомо на «сорти» українських людей ділили саме російські політтехнологи, і ніколи цього не робили українські політики. Крім того, кожен українець бачить, як переслідується в окупованих регіонах українська церква, як заборонена українська мова, як проводиться тотальна русифікація церкви, школи, громадського життя, заборонена свобода слова і зібрань, а віруючі «Свідків Єгови», наприклад, уже майже всі засуджені до тривалих строків позбавлення волі лише за віру.

Сотні кримських татар засуджені за фальсифікованими звинуваченнями в «тероризмі», до якого і не мали відношення. Член організації «Офіцери росії» Юрій Ситник договорився до того, каже: «люди набули суверенітету — захисту від політичних та економічних посягань… Ми всі хочемо просто жити: мати квартиру, шматок хліба, хорошу роботу, друзів, можливість відпочити на морі чи санаторії. Багато мешканців України цього позбавлено, вони не можуть так відверто говорити, як ми з вами говоримо. Я радий, що таке майбутнє з’явилося у тих, хто сьорбнув горя за київського режиму».

Цей «льотчик» мабуть забув, що окупація стала ознаменованою відкриттям репресій проти тисяч людей, які не хочуть жити в росії, у яких були всі блага, а тут прийшла росія і «звільнила» їх від всього, нажитого в Україні. В зв’язку з триріччям пропагандистські ЗМІ росії наповнились брехливими статтями про те, що люди в Україні жили погано, хоч відомо всім, що українські стандарти життя були вищі за російські, в країні не було поличного переслідування, дотримувались права людини. І, на жаль, люди, які не знайомі з доокупаційним життям в Україні, вірять їх брехні. А зараз вони звинувачують у всьому «колективний Захід». Той же Шадров каже, що «приєднання нових суб'єктів федерації показало усьому світу, що росіяни не хочуть чинити так, як їм диктує колективний Захід».

Про який диктат заходу говорить цей «всезнайка», якщо зараз на окупованій території все робиться за диктатом росії. Окупаційні адміністрації формують «свої» русифіковані кадри, русифікують програми навчання в дитсадках і школах, в вузах, не забезпечують окуповане населення необхідними матеріальними ресурсами, порушують їх права. На окуповані території переносяться всі вади російського життя — тотальна корупція, зловживання службовими можливостями, наркоманія і проституція. Роль росії зводиться до викрадення ресурсів і продукції з окупованої території. Зокрема Шадрін заявляє, що «необхідно включити нові регіони до російських технологічних ланцюжків: сільське господарство — Херсонщина та Запорізька область, промисловість — Донбас».

Однак, ці регіони настільки розбиті російськими бомбами і ракетами, що Запорізька і Херсонська області, які ніколи в Україні не були дотаційними, за даними мінфіну рф, минулого року показали дотаційність нових регіонів від 66% до 76%. Інакших результатів російського господарювання на півдні України і чекати не можна, оскільки окупаційна економіка не може бути рентабельною і політично, і економічно, оскільки левова частка продукції розкрадається російськими корупціонерами. Зараз окупанти за «новими регіонами» закріпили Крим, начебто, для передачі досвіду, і роблять вигляд, що окупований Крим може їх чомусь навчити. Але чому, крім тотальної русифікації і політичних переслідувань, він може їх навчити, якщо Крим сам дотаційний на 40%.

Як стало відомо на днях, кримський спікер Владімір Константінов у складі делегації росії, яку очолює Дмитро Медведєв, перебуває з робочим візитом до північної Кореї. Делегація росії поклала квіти до пам’ятників Кім Ір Сену та Кім Чен Іну, а також взяли участь у «святковому концерті», учасників якого привітав лідер Північної Кореї Кім Чен Ін. Ото приїдуть — і научать!

Між іншим, на окупованих росією територіях України окупаційна влада розгорнула справжній геноцид. Як повідомляє керівник Центру вивчення окупації Петро Андрющенко, «у тимчасово окупованому Маріуполі щодня помирає близько 20 людей. Це — понад 600 смертей на місяць і понад 7 тисяч на рік. Такий стрибок смертності в місті фіксують місцеві джерела, і це викликає шок навіть серед тих, хто вже бачив війну зблизька, бо ще у 2022−2023 роках у Маріуполі смертність була в два рази нижчою. Від цього порівняння холоне кров. Для розуміння масштабів трагедії слід зазначити: у першу хвилю COVID-19, коли система охорони здоров’я по всій країні ледве витримувала, у Маріуполі фіксували максимум 150 смертей на місяць при населенні у 500 тисяч осіб. Тепер — у місті, де залишилось менше ніж 100 тисяч жителів, смертність у чотири рази вища.

«Це просто геноцид. Цьому немає ані виправдання, ані пояснення», — зазначив Андрющенко. За його словами, умови життя під окупацією, відсутність медичної допомоги, антисанітарія та повна ізоляція міста створили смертельно небезпечне середовище для цивільного населення. OBOZ.UA пише, що інформацію про катастрофічну смертність підтверджують навіть люди, які співпрацюють із російськими спецслужбами. Серед них — колаборант Ваня «Бровеносець» Чушикін, який, за словами Андрющенка, «не схильний перебільшувати чи прикрашати дані». Маріуполь, який колись був потужним індустріальним і культурним центром на Азовському узбережжі, нині перетворюється на місто-привид. Люди виживають без лікарень, без ліків і без надії. Отакі наслідки трьох років окупації.