Гібридне полум’я кремля на Закарпатті: москва продовжує руками європейських радикалів розпалювати міжнаціональні конфлікти

Брутально, показово, з розрахунком на ефект. І він не забарився — вже за кілька годин прем'єр Угорщини Віктор Орбан у Facebook звинувачує Україну у «вимаганнях, примусі та спалюванні церков». Наче за сигналом, тема активно поширюється угорськими ЗМІ.

Починається чергова хвиля надуманих звинувачень у бік Києва. Все надто знайоме, надто схоже на попередні атаки. І надто синхронізовано…

​Вуха кремля

​Ми простежили цілу низку подібних інцидентів за останні сім років. Їх об'єднує не лише почерк, а й спільний знаменник — і цей слід веде у бік москви. Щоразу, коли між Україною та Угорщиною зростає напруга, у прикордонних регіонах раптом виникають атаки на угорські установи, провокативні написи, підпали або погрози. Щоразу — у потрібний момент. І щоразу — реакція кремля не барилася.
​Цього разу — на тлі гучних заяв Дональда Трампа про готовність дати Україні зброю. кремлівські вуха знову визирнули з-за завіси диму. І ми маємо всі підстави твердити: це не випадковість, не інцидент, а чергова фаза довгострокової гібридної операції, в якій Закарпаття — поле бою, а об'єкт атаки — українсько-угорські відносини.

Провокація у Паладь-Комарівцях: іскра, що мала стати пожежею

​Вечір 16 липня 2025 року. Село Паладь-Комарівці, прикордонна місцевість Ужгородського району. Приблизно о 22:00 до поліції надходить повідомлення про загоряння церкви. На місці з’ясовується: підпалено вхідні двері храму, а на стіні — напис чорним аерозолем, що закликає до насилля проти угорців. Цей напис — не просто прояв вандалізму. Він є ретельно підібраним маркером, який має викликати реакцію. Його адресовано не місцевим — його адресовано політичним штабам у Будапешті та редакціям угорських ЗМІ. І, схоже, це добре розуміють у області Тому обіцяють якнайшвидше знайти виконавців.

Зокрема, голова Закарпатської ОВА Мирослав Білецький каже: «Правоохоронні органи вже працюють на місці. Триває розслідування, зловмисники будуть встановлені і покарані!Закликав усіх закарпатців зберігати спокій і не піддаватися на очевидні провокації. Це — чергова спроба дестабілізації ситуації у прикордонному регіоні. Ворог прагне посіяти ворожнечу, створити ілюзію міжнаціонального конфлікту та дискредитувати Україну як демократичну і багатонаціональну державу. Закарпаття було і залишається прикладом мирного співжиття людей різних національностей та віросповідань. І ми нікому не дозволимо зламати цей баланс…»
​Поки поліція та СБУ розпочинають слідчі дії, Орбан уже виступив із заявою: мовляв, проти угорців на Закарпатті ведеться кампанія залякування. Він перелічує «вимагання», «вбивства», «спалювання церков», не згадуючи жодного розслідування, жодного вироку суду, жодного доказу. Ось його допис у Facebook дослівно: «Підпалили церкву на Закарпатті, а на стіні написали: „Угорців — на ножі“. Примусова мобілізація, вбивства, підпали церков, підбурювання, залякування. Усе це відбувається з нашими, з угорцями на Закарпатті. Ми цього не допустимо, ви можете на нас розраховувати!»

Та InformNapalm миттєво вказує на інше: за їхніми даними, на Закарпатті запущено чергову ІПСО — інформаційно-психологічну операцію, в якій беруть участь російські агенти і деякі проросійські угорські політики. Сценарій знайомий. І він не новий. Ми це вже бачили…

Рік 2018: подвійний підпал зі слідами російських замовників

​У лютому 2018 року на Закарпатті відбулася серія атак на офіс Товариства угорської культури в Ужгороді. Спочатку — 4 лютого — пляшка з бензином, кинута у вікно. Через кілька тижнів — вже 27 лютого — вибуховий пристрій.

Ці атаки збіглися з приїздом українських і угорських високопосадовців та загостренням через розгляд закону «Про освіту». І знову — випадковість"?

Уже за кілька тижнів польські правоохоронці затримають трьох громадян Польщі. Всі — члени проросійської ультраправої організації «Фаланга», яка брала участь у війні на Донбасі на боці так званих «ДНР» і «ЛНР». В Ужгороді затримують ще кількох співучасників.
​На допитах вони говорять одне: діяли за вказівками німецького журналіста. Його ім'я — Мануель Оксенрайтер. Він — редактор проросійського журналу «Zuerst!», помічник депутата Бундестагу від ультраправої партії «Альтернатива для Німеччини» Маркуса Фронмайєра.

​Саме Оксенрайтер через Telegram давав інструкції, надавав кошти, координував дії. Мета? Провести провокацію, яка виглядала б як атака українських націоналістів на угорців. І дискредитувати Україну на міжнародній арені.
2021 рік: спроба теракту — і знову ФСБ
​У жовтні 2021 року СБУ офіційно повідомляє: на Закарпатті російські спецслужби готували серію терактів. Йшлося про підпал консульства, підрив автомобілів, пошкодження пам’яток історії, і навіть — замовне вбивство громадського діяча.

Організатор — уродженець Луганщини, завербований ФСБ. Місце операції — Закарпаття. Цілі — дискредитація України, створення ілюзії анархії, загострення відносин із західними партнерами.

​У тому ж році InformNapalm оприлюднює схему координації: радикали з європейським громадянством, фінансування з рф, медійне супроводження через лояльні політичні сили. У часовому просторі все відбулося традиційно на тлі дипломатичної напруги напередодні важливих переговорів.

Чому мовчить Будапешт? І кого це влаштовує?
​Коли у 2023 році польський суд визнав усіх трьох виконавців теракту в Ужгороді винними й імена замовників стали відомі всій Європі, єдиний Будапешт промовчав. Жодної заяви від лідерів закарпатських угорців. Жодного слова про фсб. Навіть сайт ТУКЗ обмежився перепостами з угорських медіа. Воно й зрозуміло, адже публічне визнання причетності російських спецслужб до атак на угорців в Україні автоматично підриває основну тезу угорської пропаганди — про те, що українська влада переслідує нацменшини. А разом із цим — і головні інструменти тиску на Київ, зокрема блокування перемовин щодо євроінтеграції.
​Угорщина має стратегічного партнера — Росію. Енергетичні контракти, газопровід «Турецький потік», робота проти антиросійських санкцій — усе це вимагає обережності в словах. Тому у риториці, наприклад Орбана, підпал, вчинений за наказом з Москви ніколи не звучатиме. Бо це незручно. Це — політичний дисонанс. Тому винних шукають деінде… Тобто — традиційно в Україні. І в цій грі немає випадковостей, бо вона — чергова розробка Луб’янки…