Бої за Уповноваженого із захисту державної мови

Через два тижні, 8 липня, збігає термін його подвижницької роботи. Але замість того, щоб і надалі довірити цій патріотичній, принциповій людині стояти в обороні державної мови, як того вимагає у своєму зверненні громадськість (серед них — Ліна Костенко, Сергій Жадан, Оксана Забужко, Юрій Андрухович, Андрій Курков, Ада Роговцева, Ірма Вітовська, Наталя Сумська, Рефат Чубаров, Сергій Квіт), українська влада її заклик відверто ігнорує.

Претендент на мовного омбудсмена підпрацьовував у московському патріархаті

Спочатку претендентами на Уповноваженого ви­сунули людей, які не відповідають критеріям цієї поса­ди — і, зрозумівши, що їх використовують, вони зняли свої кандидатури. А тепер мовним омбудсменом уряд (з подачі прем'єра Шмигаля) хоче призначити особу, професійні якості якої і чесноти викликають великі за­стереження.

Йдеться про маловідомого 67-річно­го актора Олександра Завальського, у кар'єрі якого десять років праці на ре­лігійному телеканалі «Глас», що його фі­нансує… ворожий до всього українсько­го московський патріархат. У соцмережах пригадують, як пан Завальський виступав проти штрафування порушників мовно­го законодавства, як захищав російський репертуар Данилка-Сердючки…

Народний депутат Володимир В’ятрович заявив, що «нахабна атака на одну з ключових мовних інституцій відбу­вається саме тоді, коли послаблення за­хисту нашої мови вимагають на так зва­них „переговорах“ російські агресори».

Більше на цю тему — у розмові корес­пондента «Високого Замку» із Уповно­важеним із захисту державної мови Тарасом Кремінем.

Були погрози, спроби дострокового звільнення…

— За п’ять років роботи мовним ом­будсменом чи не чинили на вас тиск з високих кабінетів?

— Не тільки посада Уповноваженого, а й мовний закон «заважали» п’ятій коло­ні, ворогам Української держави. Коли я йшов на посаду Уповноваженого із за­хисту державної мови, розумів, з якими ризиками зіткнуся. Водночас мав усві­домлення, як саме повинна працювати ця інституція, хто в ній має працювати і які методи та шляхи треба запропонува­ти громадянам України з тим, щоб кож­ну зі статей мовного закону, яка набувала чинності щопівроку, не тільки сприйняли у суспільстві, а й було втілено. З повагою ставлюся до всіх громадян, для яких За­кон про мову став важливим складником нашої національної єдності, духовної не­зламності, нашої екзистенційної бороть­би за основи національної ідентичності.

Про тиски на мене, спроби звільнити достроково з посади говорити не хочу, але це було. Це триває і сьогодні - коли на відкритий конкурс мою кандидатуру навіть не було подано у числі номінан­тів. Небезпека того, що російська про­паганда і надалі буде використовувати так званий «захист російськомовних», є. Хочеться вірити, що Кабмін, який очо­лює галичанин Шмигаль, зробить усе від нього залежне, щоб цей конкурс став справді елементом нашої національної єдності. Не розколював суспільство, не викликав сумнівів. І максимально сприяв поступу до Перемоги.

— Чи звучали на вашу адресу фізич­ні погрози?

— Звичайно, це було. Було б дивно, якби мені не погрожували не тільки за мою професійну діяльність, а й за по­літичні погляди. Я оприлюднював своє ставлення до всього, що відбувається в інформаційному просторі, у гуманітар­ній політиці, до того, що відбувається на тимчасово окупованих територіях. Вва­жаю цю посаду надзвичайно важливою для Української держави. Безперечно, Закон про мову є серед складників нашої національної безпеки і оборони. І влас­не від стабільної діяльності таких інсти­туцій, які впроваджують державну мовну політику або захищають мовні права гро­мадян, дбають про історичне минуле або створюють нові можливості для розвитку української культури, духовності, і зале­жить рівень нашої сили та відповідаль­ності перед викликами майбутнього.

Наша інституція є унікальною, флаг­манською. На теренах Європи ніде не­має захисників державної мови. Будемо сподіватися, що досвід, який ми набули за п’ять років, буде корисним на десяти­ліття наперед у питаннях захисту наших національних інтересів.

Факти лінгвоциду з боку росії стали матеріалами кримінальних справ

— Яким ухваленим рішенням за ці п’ять років пишаєтеся найбільше?

— Завдяки нашим громадянам україн­ська перейшла свій рубікон, і переважна більшість наших співвітчизників розмов­ляють державною. Впевнений, що і від нашої роботи залежала ця позитивна ди­наміка українізації в Україні. Українською заговорили у моєму рідному Миколає­ві над Бугом, працюють мовні курси у за­карпатському Береговому. Приємно, що ми змогли охопити місцевими мовними програмами (таких у нас 481) всі без ви­нятку області.

Маємо позитивну репутацію серед наших зарубіжних партнерів. Моє пере­бування в Європейській федерації на­ціональних мовних інституцій — це про гарантований шанс мати українську як мову міжнародного спілкування, офіцій­ну мову Європейського Співтовариства. Приємно, що нас бояться російські зло­чинці. Бо факти лінгвоциду, які фіксуємо із 2022 року, долучено до кримінальних проваджень у справах Європейського суду з прав людини, міжнародних кримі­нальних судів.

Радісно, що наші діти почали краще і більше розмовляти українською. А від того, якою мовою розмовляють наші діти, залежатиме те, якою мовою розмовляти­ме Україна у майбутні десятиліття.

Ці та багато інших заслуг — наші спіль­ні з громадянами, які розмовляють укра­їнською, спонукають до цього інших і під­тримують наше незламне військо.

— Як відреагували у Кабміні на звернення української інтелігенції пе­репризначити вас Уповноваженим?

— Звернення, під яким підписалися видатні українські діячі культури, мисте­цтва і спорту, уважно прочитали не тіль­ки у Верховній Раді, не тільки у Кабміні, а й усюди, де ухвалюють важливі для роз­витку нашої держави рішення. Сподіва­юся, це звернення не тільки почують, а й візьмуть у роботу.

— Як ви оцінюєте таку репліку Олек­сандра Завальського, претенден­та на мовного омбудсмена: «Україн­ців необхідно зацікавити, щоб вони переходили на українську мову, а не змушувати до цього»?..

— Зацікавлення українців розмовляти українською мовою входить до сфери ді­яльності Міністерства культури і страте­гічних комунікацій. З такими тезами зга­даний вами пан міг би подати документи на посаду міністра культури. Там точ­но знають, що їхнє міністерство відпові­дальне за формування державної мов­ної політики. Посада Уповноваженого із захисту державної мови передбачає на цій посаді людину, яка має бездоганний досвід правозахисної діяльності, захисту державної мови. Яка не тільки вільно во­лодіє українською, а й мовами Євросо­юзу. У цьому питанні я маю відповідність критеріям, які визначені мовним зако­ном. Тому сподіваюся, що на його вимо­ги, а також на критерії відбору уважно ди­витимуться в уряді, зокрема ті міністри, які пропонували кандидатури на мовно­го омбудсмена. Це принципово важлива річ. Бо питання захисту — це питання ав­торитету, досвіду, навичок, яких у жодно­го із кандидатів я не помітив.

У сотні разів збільшили присутність української в Інтернеті

— Що криється за фразою пана За­вальського про «добротливе віднов­лення статусу української мови»?

— Така позиція так само відповідає стратегічним пріоритетам Міністерства культури та стратегічних комунікацій. Воно точно могло би підійти до діяльнос­ті цього міністерства. Але це — не про ко­манду Уповноваженого із захисту дер­жавної мови. Не можна виконувати закон про мову наполовину. Його втілюють від­повідно до ухвалених у 2019 році норм. Він абсолютно відповідає Конституції України і рішенню Конституційного Суду про конституційність мовного закону. Тому Уповноважений — це не про комп­роміси. Уповноважений — про реальний захист мовних прав громадян України у всіх сферах суспільного життя.

— Пригадую, ви колись казали, що ми перейшли від «лагідної україніза­ції», на яку, очевидно, було відведено час, до українізації наступальної.

— Саме зараз її час. Питання насту­пальної українізації стало принципово важливим для громадян України з по­чатку повномасштабного вторгнення — попри те, що окремі статті мовного зако­ну ще не набули чинності. Скажімо, про обов’язковість державної мови в Інтер­неті, у друкованих медіа загальнонаці­онального або регіонального значення. Тому питання наступальної україніза­ції - це дієвість реальних механізмів за­хисту наших співгромадян в усіх сферах суспільного життя. Починаючи від по­чатку великої війни, нам вдалося у сотні разів збільшити присутність української мови і в Інтернеті (де вже практично не­має стартових сторінок чужинською мо­вою). Українська домінує під час освіт­нього процесу, у сфері обслуговування, яка стала переважно українськомовною. Це якраз ті сфери, де траплялися най­більше порушень мовного закону.

Згадайте: у нас немає чиновників, які не володіють державною мовою і не ма­ють відповідного сертифіката. У нас не­має спортсменів, які фотографуються із представниками країни-агресора і її пра­порами. Українська у нас скрізь! Це від­повідає нашому світогляду і орієнтирам, екзистенційному спротиву і, звичайно, вимогам закону, який в умовах війни на­був стратегічно важливого значення.

— Як ви ставитеся до планів кан­дидата Завальського зайнятися ви­вченням причин російськомовності в Україні? Невже їх досі не знають?

— Усі спроби дискредитувати нашу ін­ституцію не на совісті претендентів, а на совісті тих, хто організував це цькуван­ня нашої інституції і мене особисто. Дуже дивно, що це збіглося у часі із мовними скандалами, на які провокували окремі естрадні виконавці і спортсмени. І на які наштовхує російська пропаганда, осо­бливо у контексті останніх заяв кремля про «посилення захисту російськомов­них в Україні». Це хибна дорога довкола нашої інституції, яка може мати незво­ротні негативні наслідки.

А тим часом…

У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт про автоматичне про­довження повноважень Уповноваже­ного із захисту державної мови на час воєнного стану. Ініціатором законо­проєкту є народний депутат Микола Княжицький («Європейська Солідар­ність»).