Плювок в обличчя українцям: так, на думку патріотичних співвітчизників, виглядає ганебна метушня довкола обрання Уповноваженого із захисту державної мови

Навіть не подякували…

Тарас Кремінь з його активною громадською позицією домігся значних результатів у захисті державної мови. Відтак цілком логічно було би запропонувати йому продовжити роботу на ще один період, закон це дозволяє. Але влада вчинила з точністю до навпаки — попрощалась і навіть не подякувала…

Тим часом українська інтелігенція, моральні авторитети, серед яких і легенда — Ліна Костенко, звернулися до уряду із проханням перепризначити мовного омбудсмена на новий термін — щоб продовжував обстоювати українське. Але влада зухвало проігнорувала голос української еліти.

Були часи, коли влада бодай трохи імітувала повагу до свого народу. Прислухалася до його думки. Коли громадянське суспільство негативно оцінювало ті чи інші процеси, робила крок назад, йшла назустріч загалу. Проте все частіше думку українців влада ігнорує.
Показово, що міняти Креміня вирішили після кількох мовних скандалів, де мовний омбудсмен засвідчив свою громадянську, державницьку позицію. Як-от у випадку зі скандальним номером шоумена Андрія Данилка («Вєрки Сердючки»), в якому артист, згадавши минуле, послуговувався російською… Кремінь різко виступив проти таких явищ.

«Пане Серьожа, я — аполітичний»

Новим Уповноваженим із захисту державної мови Кабмін вирішив зробити людину, яка не має жодного відношення до цієї теми — Олександра Завальського, актора дубляжу, колишнього співробітника телеканалу «Глас», який підтримував упц московського патріархату. Єдине, що привертає увагу до цього «фахівця», — показна вишиванка і дикторський голос. Своїх завдань на потенційно новій посаді він не знає, як і норм мовного закону.

Українці були шоковані світоглядом, манерою спілкування цього персонажа під час його інтерв'ю ведучому одного зі столичних телеканалів Сергію Смальчуку. Після того, як до журналіста він звернувся «пане Серьожа!», телевізор можна було вимикати.
Ведучий запитав Олександра Завальського, хто і коли запропонував йому стати Уповноваженим. Претендент відповів, що йому зателефонували, хто і звідки, не знає. Сказали, знають про нього все — і запропонували «балотуватися». Завальський згадав, що телефонував йому журналіст, російськомовний, знайомий з ним по колишній спільній роботі. Прізвища цієї людини, звідки вона, кандидат називати не хотів.

«Я у це не входжу, бо я — аполітична людина», — сказав Завальський. Хоча Уповноважений із захисту державної мови — призначення політичне.
На запитання, чи має претендент досвід правозахисної діяльності (це одна з вимог конкурсу) відповів, що досвід цей у нього… буде. На інші запитання, які стосувалися мовного закону і повноважень омбудсмена, реагував у тому ж стилі - «я не у матеріалі». Коли Сергій Смальчук поцікавився, як новий омбудсмен буде діяти щодо тих, хто, скажімо, у сфері послуг не хоче розмовляти державною мовою, пан Завальський розвів руками — і сказав, що для вирішення цієї проблеми українців треба вчити державної мови з дитинства. Старших, мовляв, не змінити.

«Українська мова стала маркером нашої ідентичності»

— Пане Тарасе, чи знаєте, з яких причин вас не захотіли включити до нового конкурсу? — запитали ми в колишнього мовного омбудсмена Тараса Креміня (на фото).

— 8 липня сплив п’ятирічний термін мого перебування на посаді Уповноваженого із захисту державної мови. За цей час змогли створити не тільки головну мовну інституцію країни, а й продемонструвати високу громадянську активність у питаннях захисту національної ідентичності, свободи і єдності. Питання конкурсу на цю посаду чітко визначено 50 статтею мовного закону. Відповідно до нього Уповноваженого призначає на посаду і звільняє Кабінет Міністрів. Урядової відповіді щодо причин неподання моєї кандидатури на другий термін я не почув.

— Чи була публічна реакція Кабміну на звернення суспільних авторитетів щодо вашого повторного призначення? Що відповіли в уряді на аргументи Ліни Костенко?

— Ані публічної відповіді, ані офіційної не бачив. Голоси видатних українців, які увійшли до шкільних підручників, яких вивчають у провідних університетах світу, ба більше — які стояли біля витоків відновлення Української Незалежності, — це голос свободи і гідності, а також величезної підтримки тих процесів, які започатковані нашою мовною інституцією. Як зауважила Ліна Костенко, «поле культури — це поле нашої світоглядної битви. Ми зобов’язані її виграти. І ми обов’язково переможемо».

На початку повномасштабного вторгнення усвідомлення державної мови стало критерієм ціннісних поглядів наших співгромадян.

— Як ви оцінили б свого потенційного наступника — актора Олександра Завальського?

— Закон про мову визначив чіткі критерії до претендента на посаду Уповноваженого із захисту державної мови. Це має бути громадянин України, не молодший за 35 років, він повинен мати вищу освіту, вільно володіти державною і англійською мовами, мати досвід правозахисної діяльності, досвід захисту державної мови. Всі три претенденти — пан Завальський, якого відрекомендувала міністерка юстиції, пан Полянський, якого рекомендувало Міністерство культури, а також пані Івановська — від Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, за три місяці від початку оприлюднення їхніх прізвищ у публічному просторі як претендентів на посаду Уповноваженого, не сказали жодного слова про свою стратегію, пріоритети на наступні п’ять років. Не підтвердили свою відповідність кваліфікаційним вимогам, які визначено законом. Пан Завальський зробив декілька спроб провести «круглий стіл» і дати інтерв'ю. Яка якість цієї розмови? Українці висновок зробили.
Посада Уповноваженого не повинна бути ареною політичних сутичок і протистоянь. Українська мова стала об'єктом геноциду у місцях тимчасової окупації. Стала предметом політичних маніпуляцій з боку країни-агресора. Питання державної мови — це і зміцнення державної єдності та територіальної цілісності, національної безпеки. Ці слова, до речі, із 3 статті мовного закону, якою визначено завдання Уповноваженого. Українська мова повинна бути забезпечена і шляхом дотримання правопису та інших стандартів державної мови. Повинна бути панівною замість поширених іншомовних слів. Вона не повинна бути вульгаризованою та змішуваною з іншими мовами. Повинна бути поширеною і такою, що задовольняє мовні потреби закордонних українців. Вона повинна бути засобом комунікації серед представників національних меншин.

— Чим будете займатися після звільнення?

— Маю безліч пропозицій — у сфері освіти і науки, у питаннях правозахисту, управління проєктами. Залишаюся вірним освіті. Мене зачекалися студенти. Так само, як і мої колеги, з якими продовжуватимемо розбудовувати величезну інфраструктуру під назвою «Реформи української освіти». Питаннями популяризації української мови займався мій батько, Шевченківський лауреат, видатний поет. Я — освітянин у третьому поколінні. Буду сподіватися, ця робота надалі приноситиме користь українському суспільству.

Коментар

Андрій СМОЛІЙ, юрист-міжнародник, політолог, громадський діяч:

«Влада, Кабмін „послали“ сотні українських інтелектуалів, митців, письменників. Зрештою, „послали“ українську мову. Це черговий і один з найбридкіших плювків в обличчя всьому українському.
На місце пана Тараса збираються „всадити“ кого завгодно — тільки не фахівця та патріота. Все це на радість прорашистам типу „вєркі сєрдючки“, „алхім“, „пріходько“ чи іншим. На радість „ваті“. На радість всім, хто в Україні зневажає українське і хоче далі будувати росію-2. І на радість путіністам. Саме вони вимагають повернути до України „мову росії“, хочуть знищення Закону про мову».