«Вся місцева судова влада просякнута агентурою Портнова»

Судова система України глибоко інфікована корупцією, потерпає від політичного впливу, від так званої портновщини — тому її треба негайно реформувати. Цю думку не втомлюється повторювати Дмитро Чекалкин, колишній дипломат, перекладач, випускник Військового інституту, громадський діяч, а ще — блискучий публіцист, політичний сатирик (читачі згадають його за гострими проєктами «Веселі яйця», «Операція проФФесор»). Дмитро Чекалкин піднімає із забуття відомих українців і водночас дає гострі оцінки манкуртам, вітчизняним політикам, які пливуть у фарватері кремля, вказує на небезпеку, яку ті становлять для Української держави. У ці дні пан Дмитро проводив творчі зустрічі в Одесі, тому у розмові з ним нас найперше цікавило, чим живуть одесити у розпал війни…

— У мене суперечливі вражен­ня, — каже Дмитро Чекалкин. — Туристи приїжджають в Одесу відпочивати. Мабуть, таким же піднесеним курортним настроєм проймаються і одесити. З одного боку, це добре. З іншого — країна у війні… На вулицях не видно того, що нагадувало б про наших героїв, про страшні наслідки ро­сійської агресії. Це прикрість. Не маємо права про це забувати. Та й на зовнішньому периметрі не­достатньо про це розповідаємо. Кадри розбомбленого драмте­атру у Маріуполі чи розбитого «ОХМАТДИТу» у Києві мали ста­ти пізнаваними у всьому світі. Як і фото нашого військовополоне­ного, в якого на животі окупанти паяльником зробили напис «сла­ва россии». Це має бути нагаду­ванням світу, яким жахом є росій­ська агресія…

— Ви не тільки багато пише­те, виступаєте, а й змушені за­хищати свою позицію у судах. Одним з ваших візаві був Ан­дрій Портнов. Суд першої ін­станції, Апеляційний фактично ставали на його бік, змушу­вали вас виплатити Портно­ву значну компенсацію за на­чебто завдані йому моральні збитки… Чи будете і далі бо­ротися, щоб відстояти спра­ведливість?

— Так, ми готуємо касацію до Верховного суду. Будемо споді­ватися, що там об'єктивно по­ставляться до таких «кейсів». Вся місцева судова влада і апеляційні суди просякнуті агентурою Порт­нова. І саме у Верховному суді можна було зазвичай відхилити безпідставні численні позови, які він пред’являв засобам масової інформації, громадським акти­вістам, що згадували його як од­ного із найдіяльніших контраген­тів російського впливу в Україні. Портнов був одним із найнебез­печніших з них, бо завдавав ве­ликої шкоди українській правовій системі, судочинству, підривав віру у можливість захистити свої права у судах.

Саме коли я виступав на за­сіданні Апеляційного суду у Києві, надійшло повідомлення про те, що Портнова застрелили… На всіх судових засіданнях я ви­знавав свою провину у тому сен­сі, що недостатньо активно бо­ровся з такими персонажами, як Портнов, бо, може, краще як хтось інший розумів, якими ви­сокими є ставки, наскільки сер­йозною є загроза існуванню на­шої держави з такою російською агентурою. На жаль, багато з моїх колишніх «однокашників», колег було задіяно у цих гібридних війнах по обидва боки фронту…

— Про Портнова кажуть як про «хрещеного батька судо­вої корупції». Це — метафора чи характеристика реальної ситуації в українській Феміді? Чим можна довести згубний вплив Портнова на судову гіл­ку влади?

— Портнова і Медведчука я на­зивав найдемонічнішими, інфер­нальними персонажами укра­їнської політики. Свого часу Медведчук дійшов висновку, що не треба намагатися контролю­вати парламентську більшість, де треба мати 250 лояльних де­путатів, — набагато ефективні­ше контролювати державу че­рез ключові судові ланки. Таким чином замість запобіжника-за­хисника демократії судова лан­ка перетворилася на інструмент свавілля і утисків. До цього Порт­нов доклався своєю «рефор­мою», яку впроваджував у часи Януковича. Портнов був кура­тором призначень у всіх місце­вих та обласних судах. Із 2010-го по 2014 рік всі кандидати у судді проходили співбесіди в його ка­бінеті. Він призначав на ці поса­ди цілком лояльних до нього осіб. Це завдало великої шкоди нашій державі. Я вже не кажу про те, що Портнов долучився до поя­ви шкідливої для України газової угоди з росією. Його «заслуга» — суперечливий Кримінальний ко­декс, сумнозвісні «харківські уго­ди», які подовжили російську присутність у Криму. А згадай­те драконівські закони, ухвалені 16 січня 2014 року!

— За загадкових обставин Портнов 21 травня загинув в Іспанії. Що ви про це думає­те? Хто міг стояти за цим вбив­ством? Кому воно вигідне?

— Я посилаюся на інтерв'ю, яке дав у росії товариш Портнова — екснардеп від партії регіонів, ко­лаборант Олег Царьов (для чита­чів «ВЗ» цитуємо уривок із цього інтерв'ю: «Андрій призначав усіх суддів… Кваліфікаційна комісія була під ним і значна частина суд­дів в Україні була ним призначена. Це означає, що він міг зателефо­нувати, попросити, запропонува­ти…»). Царьов стверджував, що Портнов оперував величезними сумами, брав по 10 млн доларів за вирішення питань щодо вне­сення того чи іншого персонажа у санкційні списки або виключення з них, накладання арешту на май­но, вартість якого іноді сягала де­сятків мільярдів доларів. Відпо­відно, у таких справах це ризик величезний. Там було залучено як українських дійових осіб, олі­гархів, так і російських.

Портнов завжди поводився вкрай нахабно, зухвало. Сам Ца­рьов казав у своєму інтерв'ю, що Портнов цинічно поводився на­віть з людьми, перед якими мав зобов’язання. Відповідно до того, яку величезну кількість судо­вих справ він одночасно контролював, збільшувалися і ризики. Хтось, очевидно, вирішив про­блемне питання із Портновим ось таким радикальним чином…

— Було повідомлення, що не так давно Портнов приїжджав в Україну, без проблем виїжджав за кордон. Що він начебто мав зустріч на Банковій. Чим він цікавий був нинішній вла­ді? І чим ця влада була цікава йому?

— Влада намагалася за допо­могою Портнова вивести з по­літичної арени всіх своїх полі­тичних — реальних чи уявних — конкурентів. Намагалася мак­симально збільшити тиск на По­рошенка, на будь-яких інших опозиціонерів, які могли проя­вити себе у політичній бороть­бі найближчим часом. Бо на кону «зеленої» команди не тільки по­літичне, а й фізичне життя, їхня свобода. Адже вона припустила­ся страшних помилок і розуміє, що відповідальність буде рано чи пізно покладено на них — за провал підготовки до оборони. За те, що вони знехтували попе­редженням численних наших за­хідних партнерів — не проводи­ли мобілізації, яку мали би вести ще з вересня 2021-го. За те, що вчасно не оголошували воєнно­го стану, не проводили належ­ним чином фортифікаційних ро­біт. Наші партнери ще задовго до повномасштабного вторгнен­ня казали Зеленському, Єрмаку, Кулебі, наполягали: рийте окопи, рийте траншеї! Вони ж замість цього рили під українських гене­ралів, під опозицію.

Розуміючи міру всієї відпо­відальності, яку на них буде по­кладено за безвідповідальність, на Банковій намагалися корис­туватися послугами Портнова — щоб знешкодити своїх опонентів, своїх противників. І залишити­ся при владі. Саме до цього, як на мене, Портнова намагалися максимально залучити. І не тіль­ки його — всю його команду. На­віть юристи, які захищали Порт­нова у судах, свого часу були найактивнішими фінансистами, які вкладали гроші у виборчу кам­панію не тільки нинішнього пре­зидента, а й партії «Слуга наро­ду». А потім продовжували цю співпрацю. На це може вказува­ти той факт, що колишній адво­кат Портнова (маю на увазі пана Татарова), який захищав його у справах щодо державної зради, зараз очолив весь правоохорон­ний блок у нинішньому Офісі пре­зидента…

— Портнову був лише 51 рік, він був військовозобов'язаним, але, поза тим, без проблем виїжджав за кордон. Як і його старший син…

— У нього були малолітні діти. Але все одно мав отримати від­повідний дозвіл від ТЦК. Треба було з’ясувати, яким чином він перетинав кордон, бо свого часу кандидатура Портнова не прохо­дила відповідної перевірки.

— Кажуть, матеріали вбив­ства Портнова іспанська вла­да приховала від української влади? Що це могло б означа­ти? У таких випадках зазвичай між правоохоронними органа­ми країн відбувається співпра­ця…

— Напевно, серед інших вер­сій вбивства іспанці розглядають і політичні мотиви. Тому право­охоронці не мають права розго­лошувати матеріали цієї справи тим, хто може бути потенційно обвинуваченим. Я виступаю за те, щоб міжнародні розслідувачі, зокрема такі, як Христо Грозєв, доєдналися до цієї справи. Їхні послуги були б корисними, щоб з’ясувати всі зв’язки і контакти Портнова. У тому числі - в україн­ських державних органах.

— Із загибеллю Портнова чи вмерла в Україні портновщи­на?

— Не вмерла. Не випадково на­родний депутат Володимир Ар'єв у своїй петиції закликає ухвалити відповідне рішення для очищен­ня, перезапуску, переформату­вання судових органів. Для того, щоб їх вилікувати від портновщи­ни.

— Чи з’явився нині «спадкоємець» Портнова у незаконному впливі на судові органи Украї­ни? Свого роду новий «смотря­щий» за ними…

— Думаю, ці функції частко­во перебрав на себе Татаров. Не впевнений, що у нього є всі ва­желі впливу, але значною мірою саме він взяв на себе цю роль…

— Якими можуть бути на­ступні кроки тих, хто стоїть за вбивством Портнова?

— Ми ж не знаємо, які саме сили було задіяно для цього вбивства… Ходять різні версії - що до цього причетні різні сили — від наркоторговців до російських олігархів, українських. Тому не брав би на себе відповідальності робити прогнози.