Цей вогонь не гріє, а спопеляє…

Щороку весною та восени повторюється одна й та ж історія: на присадибних ділянках, узліссях, сіножатях, поблизу ярів та берегів річок спалахують суха трава, кущі, молоді деревця та різний непотріб. Це — наслідок зумисних підпалів або недбалого поводження з вогнем (кинуті недопалки, забавки дітей з сірниками, тліюче багаття тощо), рідше — самозаймання від скла, яке у сонячний день спрацьовує як лінза. Густий дим стелиться на городах та поблизу сіл, де місцеві жителі мають свої земельні паї. Часто вогонь виходить за межі задуманої «ґаздами» площі випалювання, під час сильного вітру його не вдається втримати «в рамках» — і тоді він перекидається на сусідні некошені луки, господарські будівлі та хати, а також на лісові масиви, зумовлюючи значні пожежі…

Чим керуються люди, коли підпалюють суху траву? Пояснення звучать різні: «щоб було гарніше», «щоб було менше бур’янів», «щоб втекли змії і було безпечно ходити по гриби та ягоди», «у траві живуть кліщі, які кусають людей та худобу», «наші предки так робили», «то добре для землі», «зола поліпшує родючість ґрунту», «я зможу проконтролювати вогонь», «звірі та птахи встигнуть втекти».
Спробуємо з’ясувати, чи мають рацію палії, які у своїх діях не бачать нічого протиправного…

Втрачаємо гумус і корисних комах

Перший міф — про те, що випалювання трави поліпшує родючість ґрунту, знищує насіння бур’янів, відтак потрібно буде вносити менше добрив та витратити менше часу за зусиль на боротьбу із шкідниками.

Частково це таки правда, зола справді збагачує ґрунт мікроелементами, а вогонь може знищити насіння бур’янів, яке лежить на поверхні. Проте випалювання аж ніяк не знищує насіння бур’янів, яке перебуває на глибині 3−5 см та проростає навесні. А мікроелементи, які залишаються після пожежі, не компенсують втрат органіки, яка саме й забезпечує родючість ґрунту, оскільки саме рештки трав з часом стають складовою органічної речовини — гумусу. Під час пожежі також знищується велика кількість корисних комах — мурах та жужелиць, які є союзником людини, а не шкідниками сільськогосподарських культур.

Усіх кліщів багаття не знищить. Зате зашкодить мурахам

Другий міф — про те, що, випалюючи траву, вдасться знищити усіх кліщів та отруйних змій, тому, мовляв, луки стануть безпечними для людини: гадюка не вкусить, а кліщі не заразять хворобою Лайма чи енцефалітом.

Насправді, це не так. Позбутися кліщів повністю випалюванням неможливо з тієї самої причини, чому не можна позбутися їх за допомогою акарицидів (пестицидів для знищення кліщів). Вогонь та хімікати не знищують кладок яєць та личинок кліщів, які в момент обробки території перебувають в укритті (під корою дерев, під грудочками землі, камінцями). Крім того, кліщі активно «подорожують» на птахах, собаках, мишах, котах, домашній худобі тощо. З першою інфікованою твариною, яка потрапить на згарище, потрапить і самка кліща з кров’ю та відкладе свої кілька тисяч яєць у свіжі проростки трави. За дослідженнями науковців, єдиними місцями на луках, де майже немає кліщів, є ділянки, які не випалювали декілька років поспіль та на яких є колонії-мурашники лучних мурах — природних ворогів кліщів.

Дим шкодить нашому здоров’ю

Третій міф — про те, що нібито шкоду для здоров’я людей від диму перебільшено, «бо ми ж палимо дровами, та й що там такого отруйного може бути у тому димі від трави».

Насправді це не зовсім так. Коли ми палимо дровами, то в печі є тяга, дим піднімається високо над хатами, тому ми його напряму не вдихаємо. А дим від випалювання сухої трави, особливо коли в ній є багато вологи та трапляються пластикові пляшки або поліетиленові пакети, стає токсичним. Від нього печуть та сльозяться очі, «дере» у горлі та починається задушливий кашель. Це відбувається тому, що у продуктах низькотемпературного горіння трави є чадний газ, сполуки азоту, важких металів, зокрема свинцю та кадмію, бензопірен, діоксин, інші канцерогенні сполуки. Зрештою, подразнений димом епітелій слизової оболонки дихальних шляхів не здатен протистояти бактеріям та вірусам. Особливо небезпечно це для людей похилого віку, або для тих, хто страждає на бронхіти, бронхіальну астму чи ларингіт.

Жертвами стають люди і тварини

Четвертий міф — «я буду випалювати акуратно лише на своїй ділянці, зможу проконтролювати вогонь і він не становитиме загрози для лісу, господарських будівель чи інших людей».

Погодні умови вносять свої корективи у такі «благі наміри», особливо, коли здіймається сильний вітер, який роздмухує вогонь. Маленькі підпали часто призводять до великомасштабних пожеж, особливо весною, коли є великі масиви сухої трави поблизу узлісь та ярів — тоді впоратися своїми силами неможливо, доводиться залучати підрозділи Державної служби з надзвичайних ситуацій.

Особливо небезпечними стають зумисні підпали сухої трави, які спричиняють масштабні лісові пожежі. Через це страждають беркути, сови, орлан-білохвіст. Стихійне лихо зачіпає і великих тварин: ведмедів, лосів. Багатьом тваринам доводиться втікати, рятуючись від вогню, і вони потрапляють на територію сіл та містечок. Тварини, котрі втікають від вогню та вибігають до людей, можуть бути агресивними, дуже небезпечними. Але, якщо великі ратичні види ще можуть вціліти під час лісової пожежі, то зазвичай гинуть практично всі звірі, які живуть в сухій траві або на поверхні ґрунту — одні від опіків, інші - задихаються в диму. На згарищах дуже часто знаходять згорілі пташині гнізда зі слідами шкарлупи яєць, обгорілі «хатки» равликів, рештки гризунів та плазунів. Абсолютно всі тварини і птахи відчувають сильне занепокоєння, і цей стрес ще довго позначається на їхній поведінці. Варто згадати страшні фото та відео лісових пожеж в Австралії, які в 2020 р. призвели до загибелі близько пів мільярда тварин. Повірте, кадри з пожеж в українських Карпатах не менш драматичні…

Важливо знати і таке: під час пожеж знищується екосистема зі складними харчовими зв’язками, на її відновлення знадобиться багато років. Це підтверджують і очевидці, які бували в лісах відразу після пожеж: одне з найяскравіших їхніх вражень — мертва тиша, яка не порушується ні пташиним співом, ні шумом трави. Також треба мати на увазі, що втрати від знищення флори і фауни непоправні. Зникає природний генофонд! Невідомо, скільки вже втрачено рослин і тварин, які могли би принести користь людям. Зрештою, страждають і самі вони. Цього року зафіксовано вже не один летальний випадок, факти тяжких опіків, які сталися через підпали сухої трави. Тож добре подумайте, перш ніж взятися «прибирати» своє обійстя з допомогою сірника!

Як давати собі раду із «зайвою» травою? Ще зеленою скошуйте її на корм домашній худобі, птиці. Або ж використовуйте її як мульчу, складуйте, робіть компости, щоб отримати з неї органічне добриво.

Тільки не паліть!

Ірина ШПАКІВСЬКА, завідувач відділу екосистемології Інституту екології Карпат НАН України

Наталя ГОЦІЙ, старший викладач кафедри екологічної безпеки Львівського державного університету безпеки життєдіяльності