Собор Святого Юра замаїли живими та акварельними квітами

1 листопада 1944 року зупинилося серце Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького. Владика Андрей вболівав за долю українського народу, сином якого був. В усіх царинах людського життя — чи то мистецтво, чи то екологія, чи наука, чи економічне життя — усюди докладав неймовірних зусиль, щоб українці, позбавлені природного права мати власну національну державу, досягали найвищих світових вершин, щоб за будь-яких, навіть несприятливих умов, залишалися європейською цивілізованою нацією.

У 80-ту річницю відходу до вічності Митрополита Андрея Шептицького у Соборі Святого Юра, у підземеллі якого спочиває Слуга Божий, львів'яни з всечесними отцями, вшанували пам’ять про видатного українця. У рамках культурно-мистецького проєкту «Квіти для Митрополита» відбулося відкриття художньої виставки акварелі знаної мисткині з Ужгорода Одарки Долгош-Сопко.

Про силу, справедливість, якою Господь наділив Андрея Шептицького, розповідали кураторка мистецьких проєктів Зоріана Мірус та Зенон Боровець.

— Мала за честь розповідати присутнім про Митрополита разом з катехитом, доцентом університету «Львівська Політехніка» Зеноном Боровцем, — розповіла журналістці «ВЗ» Зоріана Мірус. — Він — багаторічний член громадської ради «Святий Юр», а ще від самого початку задіяний у проєкті «Квіти для Митрополита», є автором щорічних сценаріїв. От і цього разу відбулася прем'єра його тексту «Остання молитва Владики Андрея за український народ» у виконанні акторів «Театру у кошику», яку поставила режисерка Ірина Волицька. Головним сценічним реквізитом дійства стало горне сідалище (крісло) Митрополита — цю реліквію, як символ присутності праведного Андрея у житті української нації представив отець Роман.

Колектив скрипалів Sempre Primo (керівник Оксана Матвієнко) виконав низку композицій, а спів чоловічого хору «Дударик Назавжди» під диригуванням Роксолани Гадзало, здавалося, долинув на самих небес.

Сцену «Остання молитва Владики Андрея за український народ» зіграли актори «Театру у кошику» — заслужені артисти України Лідія Данильчук та Роман Біль.

Недарма проєкт називається «Квіти для Митрополита», бо ж квітами — не лише живими, а й акварельними, вбраний Собор Святого Юра. Пані Одарка Долгош-Сопко приїхала із Закарпаття особисто представити власну виставку.

— Ще донедавна навіть не підозрювала, що свої роботи виставлятиму у церкві, — розповіла журналістці «ВЗ» художниця. — Для мене це неймовірне свято, бо показати свою творчість, а я привезла 14 робіт, у такому намоленому місці - велика честь. Пропозицію отримала від художниці Галини Отчич, яка керує проєктом «Квіти для Митрополита», та митця Романа Яціва. Приїхати до Львова з чоловіком стало ще одним приводом, ніби побувати вдома, адже я тут вчилася. Для мене Львів давно став рідним, бо маю тут багато друзів.

— Окрім своїх робіт, ви привезли подарунок Собору Святого Юра…

— Так, це кириличний рукопис, написаний 1401 року у Закарпатті. Це — унікальна книга «Королевське Євангеліє», що написане у нас, у Королево. Ця пам’ятка зберігається у нашому Краєзнавчому музеї. Це був проєкт — науково-прикладне дослідження, яким я керувала. Ми відтворили оригінал у факсимільному виданні, один з примірників якого привезли до Львова і подарували Собору Святого Юра.