«Очікування від саміту НАТО мають бути не завищеними, а реалістичними»
Так чи інакше форум Північноатлантичного альянсу буде для України кроком уперед, вважає політичний аналітик Олександр Сушко
/wz.lviv.ua/images/articles/_cover/493253/nato.jpg)
Через кілька днів погляди українців будуть привернуті до Вільнюса. У литовській столиці 11−12 липня відбудеться саміт країн-членів НАТО, на якому широко обговорять і «українське питання». У політичних і експертних колах називають цей форум багато в чому доленосним і навіть історичним — бо на ньому нам можуть ще більше прочинити двері до Північноатлантичного альянсу. Саме перебування у цьому союзі, переконані керівники нашої держави і, за останніми соціологічними опитуваннями, близько 90% громадян України, послужило б гарантією її державного суверенітету і територіальної цілісності, убезпечило б нас від агресивного сусіда. Якою мірою справдяться ці наші сподівання щодо НАТОвських перспектив? Що може привезти з литовської столиці українська делегація? Які новини з Вільнюса були б для нас прийнятними? Чи не занадто високо підносимо планку своїх бажань? Про це та інше — в інтерв'ю «Високого Замку» з виконавчим директором Міжнародного фонду «Відродження», експертом у сфері міжнародних відносин, розвитку громадянського суспільства Олександром Сушком.
/wz.lviv.ua/images/articles/2023/07/%D1%81%D1%83%D1%88%D0%BA%D0%BE.jpg)
Є сподівання на тривалу допомогу Альянсу Україні
— Робити якісь висновки зарано, бо поки що не завершено переговорів із країнами-членами НАТО, які, власне, мають вирішити, які саме формулювання буде вжито в офіційних рішеннях НАТО. Зрозуміло, що Україна хотіла би далекосяжних рішень, які дали б нам чіткий алгоритм вступу в Альянс. Водночас відомо, що консенсусу з цього приводу немає. На це є кілька причин. І перша з них така: багато країн вважають, що швидкий рух України до членства в НАТО означатиме їх пряме, негайне залучення до війни з росією, а вони цього не хотіли б. Крім того, є побоювання, що росія піде на дуже гостру ескалацію уже не тільки стосовно України, а й щодо інших країн. І що це може призвести до третьої світової війни.
Як на мене, це не так. Однак такі настрої дуже поширені у світі, зокрема у країнах НАТО. А оскільки для вступу нової країни у цей Альянс потрібен загальний консенсус усіх 31 країн-членів, то через це ми й не очікуємо рішення про наш вступ у НАТО, аж поки не закінчиться війна.
Нам важливо мати реалістичні очікування — щоб потім даремно не розчаровуватися. На сьогодні Альянс не готовий запросити Україну до членства у ньому. Але натомість, думаю, буде рішення, пов’язане з тимчасовим, перехідним форматом, який передбачав би серйозні гарантії для України. Зокрема, гарантії неприпинення воєнно-безпекової допомоги — аж до завершення війни. Відтак найбільш реалістичним підсумком цього саміту було би публічне, зафіксоване рішення щодо постачання Україні тих воєнно-технічних засобів, які дозволятимуть нам вести нерівну боротьбу з російським агресором стільки, скільки це буде потрібно. Ось так я сформулював би свої очікування.
— Кілька днів тому до Києва приїжджав президент Литви Ґітанас Науседа. Чи може бути, що він привіз в Україну чернетку рішення вільнюського саміту? Можливо, на Банковій дискутували щодо цього, уточнювали тези, робили правки? А може, нас морально готували до якогось стриманого, ліберального документа?
— Думаю, керівництво нашої держави ознайомлено з цими підготовчими документами. Вони не є секретом для політичної верхівки, українських дипломатів. Що конкретно привозив у Київ президент Науседа, ми не знаємо, але можна не сумніватися, що рішення, на які очікують, з українською стороною обговорюють.
— Трохи раніше прем'єрка Естонії Кая Каллас заявляла про якийсь «сюрприз» на саміті у Вільнюсі. Про що може йтися?
— Підкреслюю: мої очікування від саміту стосуються довгострокових зобов’язань щодо воєнно-технічної допомоги Україні. Бо поки що рішення, які ухвалюють у НАТО, є одноразовими, стосуються короткострокової перспективи, як мовиться, сьогодні на завтра. Зараз я сподіваюся на оголошення готовності до тривалої допомоги Україні. Бо у наших партнерів визріло усвідомлення, що нинішнє протистояння з росією буде, на жаль, затяжним, відтак потребуватиме тривалої допомоги Україні.
Наші дії мають бути раціональними, а не кон’юнктурними
— Місяць тому президент Володимир Зеленський заявляв, що не бачить сенсу брати участь у саміті НАТО у Вільнюсі, якщо за його підсумками Україна не отримає конкретних сигналів щодо того, коли зможе приєднатися до Альянсу. Мовляв, не варто даремно тратити час… Чи може статися так, що наше керівництво образиться, не поїде до Вільнюса, а пошле туди другорядних осіб?
— Необхідно використовувати всі інструменти дипломатичного тиску для того, щоб забезпечити результат, який максимально відповідав би очікуванням українців. Утім, цей результат не буде на сто відсотків таким, яким хочемо його бачити. Так чи інакше, буде певний компроміс.
Але також розуміємо, що саміт у Вільнюсі не є таким, на якому ухвалюватимуть остаточні рішення. Рішення у столиці Литви будуть проміжними. Тому нема проблеми у тому, щоб узяти участь у такому заході на найвищому рівні. Так чи інакше, крок уперед буде зроблено! До того ж на саміті мають намір задіяти новий інструмент політичної співпраці для країни, яка не є членом Альянсу, — постійно діючу Раду Україна-НАТО. Зрозуміло, це не зовсім те, що ми хотіли б. Однак нам слід розуміти, що за умов повномасштабної війни з росією не слід розраховувати на те, що всі країни-члени НАТО будуть готові до ухвалення рішень, які можуть трактуватися як крок до війни з росією. Значна частина урядів країн Альянсу не готові піти на такі рішення — бо їх не підтримають їхні суспільства.
— Якщо перед самим самітом Збройні сили України різко активізують свої дії і досягнуть вагомих успіхів на полі бою, чи це якимось чином позначиться на позиції деяких членів Північноатлантичного блоку, вигідно для нас змінить рішення саміту?
— З одного боку, важливо, щоб Україна демонструвала успіхи своїх наступальних дій. На це, без сумніву, дивляться, на це зважають, і це є одним із чинників, який впливає на ухвалення рішень. Однак я не став би ставити у залежність рішення саміту НАТО від конкретних подій на полі бою. Ситуація там динамічна і залишатиметься такою, все одно не буде остаточною. Я дуже не хотів би (і, сподіваюся, так не буде) — щоб дії Збройних сил України моделювалися через намагання зробити щось до певної дати. Як на мене, це непрофесійно і безвідповідально. Тому не очікую, що ЗСУ «під певну дату» вчинятимуть якісь надмірні дії, які не відповідають загальному задуму наступу української сторони. Наші дії мають бути раціональними, добре спланованими, їх мають планувати професіонали на основі професійних оцінок ситуації на полі бою, а не на підставі календаря політичних подій.
А тим часом…
«Якщо не буде обіцянок, то не буде і пробачень…»
Президент України Володимир Зеленський ще не вирішив остаточно, чи поїде на липневий саміт НАТО у Вільнюсі. Таку заяву зробив прессекретар глави держави Сергій Никифоров. За його словами, все залежатиме від ситуації на фронті. Речник президента сказав: «Ми зазвичай не коментуємо заздалегідь, не анонсуємо з міркувань безпеки. А взагалі все залежатиме від ситуації на полі бою. Вам потрібно звернути увагу на заяви президента, він чітко ці обставини вже описував».
Водночас Володимир Зеленський закликав президента США Джозефа Байдена запросити Україну в НАТО, навіть якщо членом Альянсу Україна стане після закінчення війни. Про це Зеленський сказав в інтерв'ю телеканалу CNN. «Він (президент США. — Ред.) підтримує наше майбутнє в НАТО, але запрошення зараз стало б величезною мотивацією для українських солдатів», — наголосив президент України.
Своєю чергою, деталями інтенсивної підготовки до головної події липня поділився міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба. Розповідаючи про дипломатичні контакти МЗС перед самітом Альянсу, Кулеба вжив рядки з пісень популярних українських виконавців Олександра Пономарьова та Віктора Павліка:
«Ми з ранку до ночі бачимо Вільнюський саміт і постійно ведемо перемовини… Зараз ми увійшли в дуже інтенсивну фазу перемовин. Вони непрості. Вже є здобутки, але ще не ті, які повністю нас задовольняють. Тому будемо працювати до останньої хвилини, щоб отримати максимальний для України результат…»
Коли Дмитра Кулебу запитали, що буде, якщо Вільнюський саміт НАТО не виправдає очікувань України, глава МЗС відповів так: «Буде саме так, як у пісні співається: якщо немає обіцянок, то не буде з нашого боку й пробачень… Життя не зупиниться, але якщо не буде завтра те, що нам треба, то ми виб'ємо це післязавтра. Працюємо на результат. Певні серйозні результати вже вимальовуються, але ми завжди працюємо на максимальний результат».