Використовуємо тактику «тисячі порізів»
Військовий експерт Петро Черник закликає не вестися на поширювані сценарії «великого наступу»
Ось уже тиждень якось майже непомітно, неафішовано Сили оборони України ведуть наступальні дії. Є офіційна інформація про сім визволених населених пунктів. Українські стяги знову з’явилися у Левадному, Лобковому, Новодарівці, Нескучному, Сторожевому, Макарівці, Благодатному! У чому особливості, відмінності нинішнього наступу від осіннього? — Про це та інше розпитуємо у військово-політичного експерта, полковника ЗСУ у відставці Петра Черника.
— Найкраще нинішні дії ЗСУ розбирати порівняно із минулорічною харківською операцією, яка характеризувалася штурмом і натиском. Противник на той момент ні технічно, ні кількісно, ні психологічно не був готовим до такого типу нашого наступу. Тоді нам вдалося захопити його зненацька, російські підрозділи не змогли у той момент побудувати розгалуженої якісної системи оборони.
Але противник вчиться, цього не можна недооцінювати. Зробивши висновки насамперед з харківської операції, противник побудував доволі серйозну лінію укріплених районів по всій лінії розмежування — завдовжки тисячу кілометрів. Наші поступові невеликі кроки зараз є найправильнішим способом під час вогневого контакту з противником виявити його вогневі рубежі, артилерійські позиції, ворожі точки, де приховано зберігається техніка. І найголовніше: вступаючи у бої, змусити рухатися ворожу логістику. Бо бій — це нескінченне використання найрізноманітніших боєприпасів — від стрілецької зброї і до мінометів, артилерії. Усе зарухалося! Маючи серйозну перевагу у розвідувальних засобах, будемо бачити ворожі тили. Філософія нашого успіху полягатиме у винищуванні якомога більшого матеріального ресурсу росіян із забезпечення бойових дій.
У нас спостерігається дещо викривлена реальність, завищені очікування «великого контрнаступу». Це підігрівається деякими західними медіа, навіть деякими політиками — мовляв, українці завдадуть одного великого, прямого, нищівного удару. Як на мене, це хибна стратегія. Найшвидше будемо використовувати тактику «тисячі порізів». Ось так, як відбулося звільнення семи сіл, так відбуватиметься і надалі.
Чому так? Не забуваймо: чисельний потенціал противника і надалі залишається дуже великим. Стійкість їхньої боротьби таки висока — попри те, що дуже хочемо побачити деморалізацію російського війська. Вони будуть помирати «за путіна!», «за родіну!» і ще чорт знає за що. А якщо так, то ми не маємо права на «жуковщину» — тобто на лобові атаки. Маємо пам’ятати, що ціна життя нашого солдата дуже висока, відтак всі наші воєнні операції мають бути «хірургічними», з якомога меншими втратами.
Ми зараз спостерігаємо класичну, третю фазу «індустріальної» війни — стратегічне виснаження. І попри те, що противник такий чисельний, має багато озброєння, він не зможе у довготривалій стратегічній боротьбі протистояти великому колективному Заходу. Великий колективний Захід усе ж потужніший за росію. Ми з кожним тижнем, з кожним місяцем будемо отримувати від Заходу все більше і більше якісної зброї. У нас наростає «авіаційна коаліція». Упевнений, саме ця техніка стане технікою перемоги на полі бою.
— Деякі фахівці називають нинішні наші атаки певними маневрами, промацуванням ворога, розвідкою боєм. Мовляв, напрямок майбутнього головного удару тримають у секреті…
— Так і має бути! Хто ж у здоровому глузді покаже ворогові напрямок головного удару чи серію головних ударів? Усе відбудеться там, де має відбутися. Пам’ятаймо стару як світ стратогему: війна — це шлях обману. А приховану концентрацію сил і засобів на одному чи кількох напрямках описав ще прусський військовий реформатор генерал Карл фон Клаузевіц. Саме так відбуватиметься і цього разу. У частині стратегічних замислів, частині ведення воєн, у частині розуміння балансів — нічого не змінилося із часів китайського мислителя Сунь-цзи, який стверджував, що по-справжньому виграшні стратегії ніколи не повторюються.
Ми говорили з вами про блискучу харківську операцію ЗСУ. Не менш блискучою була херсонська операція. Успішною була київська операція. Усі вони відрізняються між собою за задумом і кінцевою метою. Серія операцій, яка обов’язково прокипить у циклі сухої погоди в Україні (а це від теперішнього дня до глибокої осені), в обов’язковому порядку складеться. А де, як, якими силами, якими тактичними маневрами, якою кількістю бронетехніки, артилерії і авіації - це все нам треба залишити у «режимі тиші».
— Як у цих наступальних діях показала себе нова західна зброя?
— Показала себе блискуче! Не треба купуватися на інсценізаційні картинки ворога про наші втрати! Так, ми дещо втратили — один «Леопард», кілька «Бредлі». Ми застосували цю потужну техніку, щоб зрозуміти, наскільки серйозними є інженерні й мінні поля противника. Треба було зрозуміти, наскільки у нього пристріляна артилерія. Для виявлення цього ми застосували західну техніку, що дозволяє максимально зберегти життя і здоров’я наших військовослужбовців. «Бредлі» дуже добре захищена від великокаліберних кулеметів та навіть легкої артилерії. Із допомогою цієї техніки ми «промацали» ворога. Так, на жаль, зазнали і втрат — але це війна. Зрозуміли логіку роботи противника, зробили висновки. Немає жодних сумнівів, що подальші кроки будуть виключно на нашу користь.
А щодо рівня західної техніки — наведу універсальне порівняння: російський автомобіль «Волга» не може виграти забіг на 10 км у німецького «Мерседеса». Вся радянська техніка — це автомобіль «Волга», вся західна техніка — це «Мерседес»! Останній обов’язково виграє перегони.