Самопроголошений монарх тероризує швейцарські громади через земельні лазівки

БЕРН, Швейцарія — Символічний жест, який кілька років тому вважали просто ексцентричною витівкою, переріс у серйозне юридичне та політичне протистояння для швейцарських муніципалітетів. Мешканець кантону Берн Йонас Лаувінер, який у 2019 році проголосив себе «королем Йонасом I», зумів заснувати власну «земельну імперію» посеред республіки, чия конституція взагалі не передбачає монархічного устрою.

Скориставшись специфічною юридичною лазівкою, яка дозволяє заявляти права на безхазяйні території, Лаувінер офіційно оформив у власність близько 150 ділянок загальною площею понад 117 тисяч квадратних метрів. Проблема набула державного масштабу через те, що до рук самопроголошеного монарха потрапили об'єкти критичної інфраструктури: дороги, сільськогосподарські угіддя та транзитні зони, якими щодня користуються тисячі громадян.

Наразі численні швейцарські громади намагаються повернути території через суд або викупити їх. Муніципалітети звинувачують Лаувінера у шантажі та спробах нажитися на публічному майні, оскільки він вимагає за ділянки десятки тисяч франків або ж перейменування інфраструктурних об'єктів на свою честь. Крім того, виникають побоювання, що власник може зажадати плату за проїзд чи обслуговування цих територій.

Сам «король» усі звинувачення відкидає, запевняючи, що діє суто в межах правового поля, а фінансові вимоги покривають лише витрати на утримання земель. Попри постійні скандали, Лаувінер успішно конвертує свою медійність у політичний капітал. У 2024 році він став депутатом міської ради Бургдорфа як незалежний кандидат і вже оголосив про наміри балотуватися до вищих ешелонів влади Швейцарії. Поки новоспечений політик заявляє про прагнення до спокійного життя, його земельні володіння та кількість судових позовів проти нього продовжують стрімко зростати. Схожі прецеденти використання правових лазівок для створення квазідержавних утворень чи приватних територій раніше фіксувалися і в інших країнах, зокрема, подібні спроби «суверенних громадян» спостерігалися у сша, німеччині та росії, проте саме у Швейцарії справа дійшла до реального контролю над дорогами загального користування.