«Фотографія, яку я поширив, — узагальнення мужності і кваліфікованості українських медиків»

Соцмережі облетіла важлива новина — навіть у час вимкнення світла наші медики рятують життя пацієнтів. «Ворог б'є по нашій інфраструктурі. Знеструмленими залишаються лікарні, але українські кардіохірурги Центру дитячої кардіології і кардіохірургії продовжують операцію на серці! Світ повинен побачити це фото. Нас не зламати! Україна переможе!». Цей текст і фото, де українські кардіохірурги оперують у напівтемряві, виставив на своїй сторінці у соцмережах член головної Управи Українського лікарського товариства у Львові Олег Дуда.

Попри те, що цю операцію у надскладних умовах було зроблено не у Львові, а в столиці України — у Київському центрі дитячої кардіології, можемо під­твердити, що і у місті Лева у напівтемряві медики не відходять від операційних столів. Як дають собі раду в екстремальних ситуаціях, журналістці «ВЗ» розповів голова Українського лікарського товари­ства у Львові, заступник генерального директо­ра з хірургічної роботи Львівського онкологіч­ного регіонального лікувально-діагностичного центру Олег Дуда.

— Світло вимикають, до прикладу, у нашому он­коцентрі, тоді, коли бувають прильоти і удари по енергоструктурі. У кожній лікарні є резервне дже­рело живлення — генератор. Попри короткочасну затримку, генератор все одно вмикається. Однак генератори не можуть покрити велику потружність лікарні - такої, як онкоцентр. Бо у нас надскладна апаратура, яка потребує дуже багато світла. Муси­мо зрозуміти, що у таких переключеннях може бути збій, бо світло, що дає генератор, трохи інше. У мо­мент перемикання на генератор і навпаки, на ме­режу, відбуваються різні історії, під час яких багато апаратури згоряє. У нас недавно був випадок, що перемикання світла відбулося із затримкою. В опе­раційній дві-три хвилини світла не було взагалі. Хво­рий був під місцевим наркозом, і ніби був присутній при тому, що відбувається. Не просто чув, як йому роблять операцію, а й навіть чув вибухи! Але ми маємо спеціальні ліхтарики, які дають можливість навіть за таких перебоїв не зупиняти операцію, бо йде боротьба за життя людини. Усе це свідчить про те, що ворог б'є по інфраструктурі, яка обслуговує людей. Це не військові об'єкти. Це — тероризм, ге­ноцид, бо іншими словами те, що роблять рашисти, назвати не можна.

— А той знімок, який ви поширили?

— Я побачив фотографію Київського центру сер­ця, який очолює колишній міністр охорони здоров’я пан Ємець, і ми прирівняли себе до Києва. Як відо­мо, у Києві набагато частіше вимикають світло, чи воно просто зникає через бомбардування. Лікарі не виходили з операційної, не розводили руками, мов­ляв, ну, нічого тут не вдієш… Я поширив це фото, щоб показати, у яких складних умовах працюють лікарі. І ще раз підкреслити, який терор проти насе­лення влаштували росіяни в Україні. Так працюють медики у будь-якій лікарні України — чи то Терно­пільщина, чи Франківщина, чи інша область. Я маю своє фото — з нашої операційної, але саме ця фото­графія, яку я поширив, стала узагальненням муж­ності і кваліфікованості українських медиків.