Крах медіаімперії Ахметова
Що її спричинило і якими будуть наслідки?
Звістка про те, що найпотужніший український олігарх Рінат Ахметов припиняє вести свій медіабізнес, відмовляється на користь держави від усіх ефірних і супутникових телевізійних ліцензій своїх каналів, стала інформаційною бомбою. Адже медіаімперія донецького багатія була провідним виробником новин, політичних ток-шоу (“Україна”, “Україна 24”), розважальних, пізнавальних, спортивних програм. А значить, мала величезний вплив, у тому числі – політичний на багатомільйонну аудиторію, додавала статусності її власникові.
Крах медійних проєктів Ахметова пов’язаний не стільки з війною (хоча внаслідок бойових дій він зазнав збитків загалом більш як на 4 млрд доларів). А, вочевидь, з тиском політичним. Свої нинішні проблеми “найбільший приватний інвестор” пов’язує із так званим законом про олігархів, ухваленим ще задовго до початку масштабних бойових дій. Ахметов потрапляв під його дію, бо мав величезні (на суму, більшу від 1 мільйона прожиткових мінімумів) активи, значний вплив на засоби масової інформації, був кінцевим бенефіціарним власником суб’єкта господарювання, який займав монопольне становище...
Себе до олігархів Ахметов не зараховує, але прописані в антиолігаргічному законі вимоги змушували б його розлучитися з частиною своїх активів, а саме – медійними. Тому так і робить. “Короткий шестимісячний термін, визначений законом для продажу медіаактивів, і російська воєнна агресія проти України не дають можливості компанії SCM продати медіабізнес на ринкових умовах”, – зазначив Ахметов у своєму зверненні. І повідомив, що цього тижня відмовиться від усіх ліцензій на ці ресурси.
Декотрі аналітики кажуть: війна завдала доволі чутливого удару по амбіціях Ахметова, зруйнувала багато його мрій – знищила оновлені промислові гіганти, паралізувала його улюблений і доволі коштовний стадіон, знекровила футбольну команду “Шахтар”. А тут ще закон про олігархів, який через ймовірність внесення Ахметова до “чорного списку” зробив би його підсанкційним. Навіщо йому, який преспокійно живе у Лондоні і має реноме законослухняного бізнесмена, цей “менінгіт”? Існує версія, що Ахметов вирішив остаточно згорнути свої справи в Україні і вести бізнес виключно за кордоном. Бо там безпечніше...
Яка доля чекає колишню медіаімперію Ахметова в Україні? Чи втримає її на своїх плечах знесилена війною державна машина? Кому можуть перепродати ці активи? Якою буде редакційна політика оновлених медіа? Куди підуть чотири тисячі працівників цих інфоресурсів, яким Ахметов раніше платив доволі пристойні суми, які не порівняти з державними зарплатами? Куди “емігрують” телевізійні зірки ахметовських каналів (Шустер, Суханов, Голованов, Денисов та інші)? Зрештою, де українці побачать улюблену “гру мільйонів” – яку раніше дивилися на ахметовських каналах ФУТБОЛ 1/2/3?
На всі ці питання ми намагалися знайти відповідь у людей, наближених до медійних дитят Ахметова. Але всюди мовчали – вочевидь, “відходили” від сенсаційної і такої неприємної для них новини дня.
– Наші почуваються розгубленими... – на умовах анонімності сказав кореспонденту “Високого Замку” один із “метрів” суперпопулярного колись ахметовського телеканалу. – Це повний “абзац”! Ніхто не знає, що буде завтра. Повна невизначеність!..
Заскочені сенсацією телевізійні експерти і чиновники від ТБ. Член Громадської ради при Національній раді з питань телебачення і радіомовлення Олександр Глущенко припускає, що канали Ахметова цілковито припинять свою діяльність. А підписники цих ресурсів (мабуть, йдеться про ФУТБОЛ 1/2/3) через форсмажорні обставини компенсації за неотримані послуги не отримають...
Коментар для «ВЗ»
Отар Довженко, головний редактор видання “Детектор медіа”
– На мирному житті це, може, якось відбилося б. Але на теперішньому, воєнному, не позначиться ніяк. Все одно всі телеканали транслюють марафон “Єдині новини”. Канали Ахметова виробляли 1/6 цього марафону в межах свого 6-годинного блоку. Розставляли там якісь свої акценти. Не назвав би їх пропагандистськими. Так, не забували піарити свого власника і його інші бізнеси.
Зараз в Ахметова до кінця тижня дороблятимуть свій блок і зупиняться. Вивільнені шість годин мовлення отримає хтось інший, або ефір перерозподілять між п’ятьма медіагрупами.
Не сказав би, щоб під час війни канали “Україна”, “Україна 24” або інший ресурс ахметовської медіагрупи були сильно впливовими. Для ринку це, очевидно, удар, шок. Бо ця група мала великий шматок аудиторії, рекламних грошей.
– Хто заповнить нішу “України”, “України 24”?
– Якщо вам зараз запропонують корову чи коня, купувати їх не будете – бо у теперішньому житті вони вам не потрібні. Така ж ситуація з ліцензіями на мовлення. Вони були цінними у мирний час, коли існував ринок політичного впливу. Маючи всеукраїнське покриття, власник телеканалу міг впливати на електорат, домовлятися з політиками. Зараз цього немає. Бо всеукраїнські канали транслюють спільний марафон, який курирує влада. Ринок політичного впливу на телебаченні монополізований нею. Невідомо, коли завершиться гаряча фаза війни – до кінця цього чи наступного року, через два-три роки. Марафон триватиме до кінця воєнного стану. Те, що комерційне українське телебачення в стані анабіозу не доживе до кінця наступного року, а зникне, – очевидно. Вивільнені частоти мовлення нікому не будуть потрібні. Вже вивільняється і вивільниться ще більше інших частот. Їх теж виставлятимуть на конкурс – вони теж нікому не будуть потрібні. Телевізійне мовлення коштує дорого, заробити на ньому неможливо. Мета у власників телеканалу одна: заробити собі політичні дивіденди. Зараз у нікого немає таких перспектив, бо невідомо, коли будуть наступні вибори...