«Задовбетесь «денацифікувати» країну, де населення будує для армії укріплення»
Історія про те, як українці в одному з сіл на Київщині свою землю захищали
Українці усьому світу демонструють, що не бояться ворога! Бачимо, як люди у Херсоні чи Новій Каховці, незважаючи на озброєних окупантів, виходять на мітинги з українськими прапорами... Військова тележурналістка Євгенія Китаїва розповіла про те, як селяни захищали свою землю на Київщині (західна сторона). Про це з журналісткою поділився військовий, пан Олег. Здається, що ця історія нереальна. Але все – чиста правда! Євгенія пана Олега знає давно. Тому він про все розповів їй на одному подиху (лексика військового збережена).
«Ми приїхали у це село і почали займати оборону, – розповів військовий пан Олег. – Хлопці потрохи копати почали... Не окоп, а таке, щоб можна було впасти туди під час обстрілу. Знаєш, коли у людей городи починаються, всі прив’язують на вєлік до рами лопати і йдуть шось сажать. Це була така сама картина, тільки їхало на мене на цих роверах майже все село... Чоловіки, жінки, всі! Пригнали і дивляться на мене... Ну, типу, командуй! Кажуть: «Синку, де копать?». У мене відібрало мову. Стою, як телепень, дивлюсь... Вони відкручують свої лопати від вєліків... Кажу, не треба нічого, красно дякую, самі впораємось! Но того вже ніхто не чув... Лопати пішли в хід.
За кілька днів суне на нас колона кацапської техніки... У мене необстріляні молоді пацани кричать: «Танкі...». Тут розвертаюсь, до нас народ із села хмарою валить і кричить: «Хлопці, танки кацапські, шо дєлать? Кажіть, як помагать?». Дивлюсь на це і плачу... Валую їм: «Бігом назад... А ну, по хатам!». Та ніхто й не думає.
Пруть з голими руками! Я своїх пару смикнув, кажу: «Розверніть бігом їх додому!».
Підбігає до мене мужик, 73 роки, і каже: «Синку, дай гранату! Я все життя комунальником пропрацював і знаю, як комунікації під ліс ідуть. Зараз по трубі на перехрестя вискочу, гранату кину і назад в трубу». Я ледь не здурів з цих людей...
Бій цілий день. «Арта» крайню вулицю накрила... 25 хат горять, але всі живі. Ми ж цю техніку довбемо... Вони зрозуміли, що не прорвуться, давай на нас з флангів. Палим їхні танкі, бехі, все, що бачимо. Розлітаються їхні Т-90...
Під вечір інтенсивність падає... Отходять скоти... Мої кажуть: «Може, відпочинемо?». Я собі думаю, потомились хлопці, відпускаю. Дивлюсь, скидають броню, кидають зброю і бігом місцевим хати тушить. Я знов плачу... І сам біжу помагать.
Русняві! Задовбетесь «денацифікувати» країну, де населення бігом біжить будувати для армії укріплення, а армія біжить рятувати людям хати. Тупо зариють вас! Всім вам, фашисти, кінець».
Читайте також: «Щоб перемогти, потрібно показники втрат ворога довести до 100 тисяч убитих, полонених і поранених»