«Не можна робити жодних поступок з наших внутрішніх питань: це лише розпалює апетит…»

У Варшаві його сприйняли як образу пам’яті своїх співвітчизників, жертв польсько-українського протистояння на початку 50-тих років минулого століття. Відтак реакція керівництва Польщі, польського політикуму, громадськості була вкрай жорсткою — найжорсткішою за весь період наших відносин у часи Незалежності. Заклики до зваженості, стриманості тонуть у хвилях негативних емоцій…

Істерія вийшла з берегів

Посла України у Польщі викликали на розмову у тамтешнє МЗС і висловили протест. Віцеспікер польського Сейму та лідер ультраправої партії «Конфедерація» Кшиштоф Босак закликав заблокувати вступ України до Євросоюзу. Колишній президент Польщі Лех Валенса демонстративно зняв зі свого піджака значок у формі синьо-жовтого прапора, яким засвідчував свою солідарність з Україною в її боротьбі з російською агресією.

На знак протесту проти рішення Володимира Зеленського колишній посол Польщі в Україні Бартош Ціхоцький відмовився від українського ордена «За заслуги». У Польщі вже склали мапу «бандеризованої» України…

Різке похолодання у відносинах Польщі з Україною сталося навіть у спортивних контактах. Поляки відмовилися надавати свої стадіони для проведення міжнародних футбольних матчів за участі українських команд…

Ну і пік цього загострення — президент України, який раніше у свої міжнародні відрядження відбував із польських аеропортів, під час недавнього візиту до Великої Британії вибрав значно довший логістичний маршрут. До Лондона він добирався не як раніше, із Жешува, а через… молдовську столицю Кишинів, куди з Польщі перегнали літак президента України.

У Польщі не виключають, що у зв’язку із загостренням українсько-польських відносин Володимир Зеленський може у кінці червня не приїхати до Ґданська на конференцію з відновлення України…

У Києві намагаються якнайшвидше залагодити конфлікт і відновити добросусідські відносини з Польщею. Для цього у Варшаві з неанонсованим візитом побувала українська офіційна делегація на чолі з керівником Офісу президента Кирилом Будановим. За повідомленням польських медіа, на зустрічах з високопосадовцями Польщі обговорювали у тому числі «компромісну» (але для багатьох українців — неприйнятну) пропозицію: деталізувати «конфліктне» найменування — щоб, мовляв, воно мало на увазі лише тих упівців, які воювали проти радянської влади…

Однак, схоже, ці переговори не наблизили порозуміння між сторонами. Польський прем'єр Дональд Туск закликав Володимира Зеленського негайно провести пряму і відверту розмову з Каролем Навроцьким. При цьому Туск справедливо застеріг: «Якщо будемо сваритися через минуле, хтось інший виграє майбутнє…»

У минулий понеділок капітула (колегія) ордена Білого Орла розглянула звернення президента Польщі щодо позбавлення Володимира Зеленського цієї відзнаки і виклала главі державі свою думку, суті якої публічно не озвучила. У канцелярії Навроцького повідомили, що остаточне рішення президент Польщі ухвалить «у відповідний час».

У цьому питанні заслуговує на увагу позиція міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського, який сподівається на ухвалення «мудрого рішення». Він попросив главу своєї держави зважити всі політичні ризики можливого радикального вердикту. Водночас наголосив на подвійних стандартах: «Буде дивно, якщо орден Білого Орла залишать у колишнього канцлера Німеччини Ґерхарда Шредера, який бере гроші в російського диктатора путіна, а відберуть у людини, яка зараз очолює воюючу країну і бореться з ним».

Дехто хоче заробити дешеві політичні дивіденди

Прокоментувати ситуацію довкола «Білого Орла» кореспондент «Високого Замку» попросив народного депутата України Володимира В’ятровича, який свого часу очолював Український інститут національної пам’яті.

— Пане Володимире, в Україні воїнів УПА офіційно занесено до когорти борців за незалежність України. Вулиці, стадіони носять імена діячів цієї організації, повсюдно звучать повстанські пісні, упівське гасло «Слава Україні! — Слава героям!» стало офіційним вітанням Збройних сил України. Чому саме зараз у Польщі вибухово спалахнув зовнішньополітичний скандал щодо УПА?

— Підготовка до таких скандалів тривала у Польщі десятки років. Вперше на політичному рівні це виринуло у 2003 році, але тоді вистачило розуму польських і українських політиків, щоб це все спрямувати у русло єдино правильного політичного підходу — «Пробачаємо і просимо пробачення». Із 2013 року ситуація змінилася. Українську сторону тоді представляли відверто проросійські сили. Саме тоді 149 депутатів Верховної Ради України звернулися до Польщі із закликом визнати акції УПА геноцидом. Це було зроблено виключно на руку росії, але у Польщі це підхопили. Спочатку було ухвалено закон про те, що ці акції «мали ознаки геноциду», а у 2016 році врешті йшлося про «геноцид». У 2025 році у Польщі було ухвалено закон про «день пам’яті жертв геноциду».

Та драстична тема не зникала, її постійно розкручували у польському суспільстві. Останніми роками вона супроводжується якоюсь побутовою українофобією, яка пов’язана з тим, що на території Польщі зараз живе велика кількість українців. У польських медіа ми постійно бачимо історії про якихось хуліганів, які щось не те зробили, і в цих дописах обов’язково підкреслено, що це були саме українці. Що вони заїхали на якесь заповідне озеро, зловили там якусь заповідну рибу. Замість того, щоб за вчинене порушення, як всіх, карати за відповідними статтями кодексу, йде інформаційна хвиля про те, які українці погані… На цьому тлі і визріла нова хвиля скандалу, з якого, як і під час всіх попередніх хвиль, польські політики хочуть отримувати для себе політичні дивіденди. І отримують.

Польське суспільство нині вкрай накручене антиукраїнською істерією — відповідно засуджувати українців, виявляти свою силу у тому, щоб доносити їм своє бачення історії, для польських політиків вважається нормальним. Настільки нормальним, що, по суті, в цьому є консенсус між президентом Навроцьким і тими, хто йому опонує, — маю на увазі прем'єр-міністра Туска. Їхня риторика не особливо відрізняється…

— І це, як на мене, щось нове і дуже небезпечне. Чи став безпосереднім приводом для нового нагнітання такої істерії указ президента Зеленського про присвоєння Окремому центру спеціальних операцій «Північ» Сил спеціальних операцій Збройних сил України почесного найменування «імені Героїв УПА»?

— Навряд. Все одно вибух такого характеру був би. До цього указу, який у загальному говорить про УПА і який викликав таке обурення у Польщі, була ще низка указів президента України про найменування військових частин, які безпосередньо пов’язані з тими людьми, які творили, очолювали український національно-визвольний рух. Я кажу про 131-ий окремий розвідувальний батальйон імені Євгена Коновальця, про 190-ий навчальний центр імені генерал-хорунжого Василя Кука, а також — про 31-шу окрему механізовану бригаду імені генерал-хорунжого Леоніда Ступницького, який очолював штаб УПА-Північ, саме тієї, яка діяла на Волині. Жодних істерик з польського боку ці кроки президента України не викликали. Зараз комусь захотілося заробити певні політичні бали. У Польщі стало нормою, коли заради такого бажання приносять у жертву дипломатичні відносини між сусідніми країнами. Та, врешті-решт, приносять у жертву можливості самої Польщі.

Зараз відбуваються важливі історичні події. Символічно, що президент Зеленський вилітав у Велику Британію не через Польщу, а через Молдову. У Лондоні відбулася важлива зустріч у контексті майбутнього Європи і світу — у форматі «Велика Британія-Франція-Німеччина-Україна». Без Польщі. Польща настільки занурилася в облаштування зручного для себе минулого, що не помічає, як сьогодення і майбутнє вислизає у неї з рук…

— Як ви сприймаєте позицію української делегації на чолі з Будановим на переговорах у Варшаві? І запропонований начебто компроміс: уточнити, що йдеться про УПА, яка воювала з радянським союзом…

— А ми не знаємо, якою була позиція української делегації! Все, що публічно відомо — наразі із польських медіа. Знаючи, як у таких випадках поводяться польські політики, не виключаю, що повідомлення про «компроміс щодо УПА» було інформаційним вкидом, щоб українців змусити на щось погодитися. Це «тактика доконаних фактів». Я свого часу був учасником кількох таких переговорів, за результатами яких потім з медіа дізнавався про щось зовсім інше, ніж ми домовлялися. Допоки не почую офіційної інформації з українського боку, говорити, що були неприйнятні поступки, зарано.

— Як політик, як історик, що ви порадили б зробити нашим державним функціонерам, щоб погасити вогонь напруженості між нашими країнами? При тому не зробивши політичних помилок?

— Ми не можемо цей вогонь погасити. Це можуть зробити лише з польського боку, бо звідти його розпалювали. Не можна робити жодних поступок, які стосуються українських внутрішньополітичних питань, бо це тільки розпалює апетит, і тиск та шантаж триватиме. Сподіваюсь, тверезі голови з польського боку зупинять це божевілля.

— Не випадає нам сваритися з Польщею — вона допомагає вистояти у війні з росіянами. Зокрема, є транспортним хабом, через який в Україну надходить зброя для захисту від агресора…

— Головна перевага Польщі у питаннях допомоги Україні - її територіальна близькість до нас. Якщо подивитися на цифри польської допомоги, то вони дуже далекі від лідерських. Здається, Польща вже не входить у десятку країн, які найбільше допомагають нам. Такою позицією до України Польща сама себе десуб'єктизує - замість того, щоб виступити цілеспрямованим, впевненим у собі суб'єктом, який напряму налагоджуватиме стосунки з Україною, розуміючи потребу польсько-української співпраці і для власної безпеки, і для безпеки регіону. Це геополітична помилка Польщі, яка втрачає ініціативу у співпраці з Україною. Польські політики роблять ставку на геоісторії замість геополітики.

А тим часом…

Колишній міністр закордонних справ Польщі Яцек Чапутович (працював в уряді Матеуша Моравецького), коментуючи конфлікт між Польщею і Україною, заявив: «Політика Польщі щодо України вже давно ворожа. Президент Кароль Навроцький зробив її ще гіршою. Я колись назвав це „політикою гієн“… Ми хочемо обстоювати свої інтереси, коли інша країна стікає кров’ю та є слабкою. І, звичайно, ми програли».