Спікер парламенту може стати учасником політпроєкту «Разумков-Кличко-Аваков»
На Банковій керівнику Верховної Ради створили образ «чужого серед своїх», вважає експерт
Із початком осінньої сесії парламенту експерти і журналісти значно уважніше, ніж раніше, вслухаються у слова голови Верховної Ради Дмитра Разумкова, намагаються розшифрувати його натяки. Із колись дисциплінованого члена Зе!-команди спікер все більше стає автономним політичним гравцем. Більше того — дистанціюється від глави держави, якому колись допомагав прийти до влади. Скажімо, має «окрему думку» на засіданнях РНБОУ і не голосує так, як би хотів її керівник. Підозріло ставиться до президентського законопроєкту про олігархів. Противиться РНБОУ-санкціям проти Медведчука, вважаючи, що карати порушників закону має не цей орган, а суд. За найменшої нагоди Разумков нагадує (очевидно, людям на Банковій), що Україна — парламентсько-президентська республіка, а не навпаки. Не раз публічно сперечався із Зеленським. Скажімо, щодо призначення Юрія Вітренка в уряд. А коли президент порадив переїжджати до Росії тим в окупованому Донбасі, хто вважає цю землю російською, керівник законодавчого органу парирував: «Треба зробити так, щоб жителі і Донбасу, і Криму, і всієї України почувалися українцями і точно нікуди не хотіли їхати. Це завдання всієї влади».
Стосунки президента і спікера нині нагадують сильно натягнуту струну. Дві перші особи країни стали майже чужими. Чим може закінчитися таке протистояння? Про це у розмові кореспондента «ВЗ» з директором Центру дослідження проблем громадянського суспільства Віталієм Куликом.
— Через що пробігла чорна кішка між Разумковим і Зеленським? Розбіжності між ними світоглядні чи, так би мовити, технічні?
— Так, Разумков і Зеленський розходяться. Це розлучення визначатиме всю інтригу нового політичного сезону. Частина політтусовки, аналітики розглядають Разумкова як того, хто може взяти участь у консолідації альтернативного до Зеленського політпроєкту, як учасника нового об’єднання, так званого тріумвірату Разумков-Кличко-Аваков. У такій конфігурації вони можуть «відкусити» частину виборчого електорату у «слуг» і в «ОПЗЖ», завоювати симпатії російськомовних громадян і ліберальної публіки, орієнтованої на Кличка.
Разумков має прихильну до себе групу депутатів у Верховній Раді. Він налагодив зв’язки у бізнес-колах, які можуть робити ставку на нього. Спікер дозрів до власної політичної гри.
— З чого почалося тертя між Зеленським і Разумковим?
— Коли останній вступив на посаду спікера, то неодноразово підкреслював (і говорив це особисто чинному президенту), що його завдання — «стояти над сутичкою», не бути «обслуговуючим персоналом» для Банкової чи для президентської фракції. Мовляв, тільки тоді, коли буде віддалений від «хотєлок» нинішньої влади, він як голова Верховної Ради матиме вплив на інші фракції, може впливати на порядок денний. Тоді йому довірятимуть інші політичні сили, тоді він може стати місточком для знаходження компромісу.
На Банковій не оцінили тонкощів гри. Вимагали від Разумкова «брати під козирок», хотіли безумовного виконання всіх забаганок команди Єрмака. Це був перший, особистісний конфлікт. А далі персонажі на Банковій почали нашіптувати Зеленському: дивіться, що про вас каже Разумков; ось що він зробив, а що — не зробив; Разумков не так себе повів, не так голосував; Разумков намагається створити власний політичний імідж. У такий спосіб Зеленському створили образ Разумкова як «не свого».
З іншого боку, у силу свого характеру Разумков є фігурою, яка достатньо важко і довго зближується. Через це він із самого початку тримався не осторонь президента, а трохи далі, ніж інші особи з оточення Зеленського. Можливо, зіграло свою роль «знакове» прізвище, те, що за Разумковим не було корупційних скандалів, що він не був родичем чи бізнес-партнером Зеленського чи його найближчих друзів. Спікера розглядали як людину медійну, яка може тримати удар, володіти аудиторією. У команді Зеленського він був найбільш підготовленим до політичної діяльності. У тому числі — до спікерства у Раді. Тому на Банковій робили ставку на Разумкова. Але той виявився не надто «ручним» в управлінні. Більше того, мав власне, відмінне від президентського, уявлення про роль і місце спікера у державній владі. А це не збігалося із планами керівника президентської канцелярії Єрмака, найближчих «любих друзів» Зеленського. І його самого. Не скажу, що Разумков був «дуже чужим» у Зе!-команді, але у нього завжди була своя думка на речі. Зараз ця думка возведена у принцип, який суперечить Банковій по всіх, навіть по дрібних питаннях.
— Кажуть, що Зеленський ревнує через те, що, згідно із замірами соціологів, антирейтинг Разумкова нижчий, ніж у нього, президента…
— Це об’єктивно. Так було із багатьма спікерами на початку їхньої каденції. Спікер нарощував свій антирейтинг набагато меншими темпами, ніж президент. Бо з президента більше питають, ніж з голови Верховної Ради. Спочатку серед політичних фігур «згоряв» рейтинг Кабміну, потім — президента, а вже потім спікера. У цьому немає нічого дивного. Але об’єктивні закони соціології важко пояснити Зеленському.
— З'явилася інформація, що Зеленський силами монобільшості ще цього року може замінити «капризного» спікера лояльним до президента першим віцеспікером Стефанчуком. Наскільки реальною є така перспектива? Чи має Разумков золоті акції у ВР, які допоможуть йому вберегтися від відставки?
— Критичної маси голосів за усунення Разумкова зараз у парламенті немає. Тому Банкова запускає чутку про можливі дострокові вибори. Ми були свідками заочної дискусії на цю тему між Стефанчуком і Разумковим. Перший віцеспікер казав, що у президента є об’єктивні передумови для розпуску парламенту. А через деякий час Стефанчуку опонує спікер, заявляючи, що ніяких об’єктивних причин для перевиборів Верховної Ради немає. Це означає, що на депутатів тиснуть. Їх і громадську думку опрацьовують розмовами про дострокові перегони — і у такий спосіб роблять парламентаріїв «договороздатними». У тому числі — за потенційним голосуванням щодо Разумкова. Нардепам натякають: якщо ви не будете слухняними, то втратите преференції, які зараз маєте. Тому не виключаю, що у найближчий час буде спроба змістити Разумкова. Голоси за це назбирають і серед «слуг», і серед їхніх «союзників». А також — серед опонентів. Якщо з ними «попрацюють»…
— У розвиток вашої думки — свого часу на засіданні РНБОУ Разумков виступав проти санкцій РНБО щодо Медведчука, проти того, щоб РНБОУ визначала, хто є олігархом. Чи означає це, що у критичний для Разумкова момент вдячна за таку позицію «ОПЗЖ» і підконтрольні олігархам нардепи не голосуватимуть за усунення Разумкова зі спікерського крісла?
— Так, є всі підстави говорити, що опозиція не братиме участі у такому голосуванні. Швидше за все, вийде із сесійної зали. Тож «слугам» для результативного голосування доведеться шукати партнерів в інших фракціях. Але буде також група депутатів із президентської фракції, які не захочуть усувати Разумкова. Цей дефіцит доведеться кимось покривати.
— Зазвичай за кандидатами у президенти стоять дуже багаті люди, які фінансують їхню компанію і, відповідно, ставлять умови на випадок перемоги. За плечима якого олігарха стоїть Разумков? Кажуть, він останнім часом надто часто з’являється на каналах Ахметова…
— Разумков розкладатиме яйця у різні кошики. Крім каналів Ахметова, до нього є інтерес з інших груп впливу. Той же Фірташ (телеканал «Інтер» — І. Ф.) може долучитися до розкрутки Разумкова (якщо Фірташ уже цього не зробив). Є й інші олігарги — вони «не на слуху», але не менш грошовиті. Вони теж готові включитися у кампанію підтримки Разумкова, бо роздратовані діями Банкової. Тому у Разумкова може з’явитися необхідна йому фінансова подушка. Цього може бути достатньо для ефективного виборчого старту. Але якщо Разумкова усунуть зараз, за кілька років до нової президентської кампанії, він може просто не злетіти.
— Якщо «холодна війна» між Зеленським і Разумковим триватиме і спікер надалі буде «неслухняним», чи може президент вдатися до розпуску парламенту — щоб усунути з великої політики свого несподіваного опонента?
— Поки що Разумков — не опонент для Зеленського. У нього немає достатнього рейтингу, щоб конкурувати з президентом і щоб створити умови, коли відтягне від нього критичну масу голосів. Навіть математичне моделювання у найближчі пів року не буде показувати, що Разумков є для Зеленського критичним кандидатом у президенти. Таким кандидатом для нього поки що є Кличко. Тому саме щодо нього буде основний тиск Банкової. А Разумков — це те, з чим ще можна миритися і певною мірою терпіти.
Розпускати Верховну Раду заради зняття Разумкова з посади спікера ніхто не буде. Має з’явитися комплекс проблем, які президенту доведеться вирішувати таким радикальним рішенням. Це може бути втрата Банковою необхідної кількості голосів у парламенті для ухвалення критично важливих для Зеленського і Єрмака законопроєктів. Наприклад, щодо реалізації політичної частини Мінських угод. Або коли забракне голосів за новий держбюджет, за пакет законів щодо приватизації, за розширення повноважень президента, за новий закон щодо силових структур, зокрема — СБУ. Якщо Банкова побачить, що провали цих голосувань стануть системними, а ціна позитивного голосування стане надто високою (посади для партнерів чи субвенції), ось тоді Зеленський може піти на розпуск парламенту.
Читайте також: Чого чекати в новому політичному сезоні