«Тінь Бєні» не повинна тяжіти над президентом Зеленським...»

Український політикум наприкінці минулого тижня потрясла сенсаційна новина з Вашингтона. Держсекретар США Ентоні Блінкен заявив про санкції щодо одного з найбільших багатіїв України — одіозного Ігоря Коломойського. «Через причетність до значної корупції» йому і родині заборонили в’їзд до Сполучених Штатів. Це третій (після Павла Лазаренка, Дмитра Фірташа) український олігарх, якого за океаном покарали з таким формулюванням.

Та одним лише «безвізом» кара для Коломойського не обмежиться. Триває слідство щодо його підозрілих бізнес-оборудок у США, тож колишній власник «Привату» може втратити у Штатах ще й багатомільярдні матеріальні і фінансові активи. А нам цікаво, як американський пресинг Коломойського позначиться на українському житті. Чи протверезить він наш, не завжди законослухняний, політбомонд? Чи стане повчальним сигналом владі для справжньої, а не показної боротьби з корупцією? Зрештою, чи «розлучить» президента Зеленського з Коломойським, який так багато зробив для блискавичного сходження шоумена на політичний Олімп?

На цю тему розмовляємо із директором Центру дослідження проблем громадянського суспільства Віталієм Куликом.

— За які саме корупційні гріхи Коломойський потра­пив у немилість Вашингтона?

— Наскільки я розумію, йдеть­ся про так звані рейдерські за­хоплення у 2015 році, які від­бувалися під час перебування Коломойського на посаді голови Дніпропетровської облдержад­міністрації. Маю на увазі корпо­ративні конфлікти, пов’язані із частинами акцій і активів, які, у тому числі, перебували у США. Було подано кілька судових по­зовів проти Коломойського, по­зивачі стверджували, що «від­жим» їхніх активів в Україні відбувався за допомогою адмі­ністративних важелів і силових механізмів, коли Коломойський перебував на посадах.

— У заяві голови Держдепартаменту є слова про «по­стійні зусилля Коломой­ського, які тривають досі, з підриву демократичних про­цесів та інституцій». Розшиф­руйте, що малося на увазі…

— Це можна інтерпретувати, виходячи з матеріалів, які готу­вали представники Демокра­тичної партії США і експерти, наближені до самого Блінкена. Йдеться про період з 2015-го по 2019 р., коли й було зафіксо­вано політичну корупцію з боку олігарха: скуповування депу­татів, його участь у формуванні більшостей, політичні франши­зи, фінансування маніпулятив­них кампаній в Україні.

— Коли США оголосили санкції проти нардепа Дубін­ського, президентська фрак­ція «Слуга народу» виключи­ла його зі своїх рядів. Після санкцій щодо Коломойсько­го чи розірве з ним давні «братерські узи» чинний пре­зидент Володимир Зелен­ський? Чи може він вдарити по олігарху внутрішньоукра­їнськими каральними захо­дами — так, як через РНБОУ зробив це щодо Медведчу­ка?

— Ще у 2019 році я закли­кав: «тінь Бєні» не повинна тя­жіти над президентом Зелен­ським! І чим швидше розвіється ця тінь, тим краще Зеленському дихатиметься… Не скажу, що у 2020 році Коломойський і Зелен­ський були значними політични­ми партнерами. Десь із квітня-травня того року Коломойський перебував у певній опозиції до Банкової. Всіляко завдавав уда­рів по Зеленському і його ото­ченню, тиснув на нього. Це вже не була колишня єдина команда. А у нинішньому році, із введен­ням американських санкцій, між президентом і олігархом проля­гла прірва. Уже був політичний конфлікт між групою інтересів Коломойського і групою інтере­сів, яка зараз об’єднана довко­ла Зеленського. Сказав би так: у Зеленського зараз більший друг Ахметов, ніж Коломойський.

Санкції щодо Коломойсько­го — це, меншою мірою, удар по Зеленському. Це — сигнал Вашингтона для нашого пре­зидента про недопущення олі­гархічного консенсусу з Коло­мойським, на який дехто в його оточенні розраховував.

— Чи належно Банкова зреагувала на демарш Держ­департаменту США? Був невеличкий коментар прессекретарки президента. Сам Зеленський у загальних сло­вах подякував США за допо­могу у боротьбі з корупцією. При цьому імені близького до себе олігарха не називав…

— Питання не лише у Коло­мойському. Це питання і Фірта­ша, і Медведчука. Не виключаю, що аналогічні санкції можуть бути і проти Ахметова. Якщо таке станеться, це означати­ме, що Америка не вибірково, а системно підштовхує українську владу до справжньої деолігархі­зації. У Зеленського є зараз ві­кно можливостей об’єднатися з політичними силами у парла­менті, які не входять в олігар­хічні пули, і розпочати деолі­гархізацію на ділі. Наприклад, вступити у парламентську коа­ліцію з «Батьківщиною», «Дові­рою», «Голосом». Так, це озна­чало би підрив монобільшості, кризу «Слуги народу». Водно­час уряд, який сформувала б нова більшість, дозволив би по­вести активний наступ на того ж Коломойського, Ахметова та інші олігархічні групи… Але така перспектива лякає Зеленсько­го. Очевидно, ми побачимо не­послідовну політику Банкової у питанні деолігархізації, де буде два кроки вперед і три кроки — назад.

— Коломойський — люди­на злопам’ятна. Якими мо­жуть бути його кроки у відпо­відь? Він може відкликати зі «Слуги народу» своїх людей, змусить їх ігнорувати важли­ві голосування у парламенті — і таким чином розвалить мо­нокоаліцію?..

— За великим рахунком, Ко­ломойський у Верховній Раді має близько 40 «штиків» — у «Слузі народу» і в деяких інших політичних силах, зокрема у групі «За майбутнє». Але ці полі­тичні сили і групи не надто дис­ципліновані у питаннях захисту якогось корпоративного інтере­су. Їх можна «нагнути», примуси­ти, але для цього треба зробити дуже багато речей. У тому числі — створити якийсь центр коор­динації, надати йому повнова­ження, гроші, ресурси, інфор­маційне забезпечення. Поки що таких дій з боку Коломойського не спостерігається. Так, у нього є «свої люди» у парламенті. Але не можу сказати, що «після кла­цання пальцями» вони почнуть робити те, що потрібно олігарху. У них є власні інтереси. У тих чи інших питаннях можуть підтри­мати олігарха, в інших — здатні проігнорувати його.

— Чи відважиться Коломой­ський припинити інформа­ційну підтримку Зеленського і його політсили на відомому телеканалі? Чи може він за­блокувати вихід на «плюсах» рідних президенту телепро­єктів «Кварталу 95»?

— Ставлення «плюсів» до Зе­ленського зараз має гібридний характер. З одного боку, вони підтримують його, з іншого — «мочать». Є питання політич­ної лояльності. Телеканал «1+1» не перетворився на інструмент пропаганди, як це було у випад­ку із телеканалами Медведчука. Агресивної пропаганди за Зе!-президента на «плюсах» немає, там намагаються балансувати. Як тільки «1+1» перейде межу (а це дуже мала ймовірність), не виключаю санкцій і щодо цього телеканалу.

— Якщо Зеленський зро­бить вигляд, що «справа Ко­ломойського» не стосується його, — як на це зреагують у Вашингтоні?

— Якщо не буде жодних дій у відповідь на санкції проти Ко­ломойського, а саме — продо­вження суду щодо «Привату», розслідувань у частині рейдер­ських захоплень, якщо не буде усунуто людей олігарха від пре­зидента — у США це можуть розцінити як небажання Зе­ленського співпрацювати з но­вою адміністрацією, працювати над українськими реформами. Президенту України треба по­казати певні дії у цьому напря­мі. М’яч на полі Зеленського. Від нього вимагають послідов­ності. Якщо боротьба із коруп­цією буде лише піарівськими заходами, у Вашингтоні так це й оцінять.

— І тоді про розмову з Байденом, візит до ньо­го, нові програми підтримки для України не може й бути мови?..

— Скажемо так: тоді це силь­но ускладнило б українсько-американський діалог. Який і без того складний…