«Автори російського проєкту «Бабиного Яру» хочуть перетворити це місце у своєрідний Діснейленд...»
Своїм меморіалом у Києві наближені до Путіна олігархи прагнуть звинуватити українців у масових розправах над євреями – вважає історик-політик Володимир В’ятрович
Останніми днями все частіше у політичних новинах звучить словосполучення «Бабин Яр». Ідеться про київський меморіал нацистським жертвам Голокосту. Точніше, про конфлікти щодо побудови цього комплексу в українській столиці. Значною мірою вони виникають через те, що за цією темою стоїть велика політика. Розіграти політичну карту на «Бабиному Яру» хочуть недруги нашої держави — щоб потім козиряти нею перед світом і дискредитувати Україну. Про це йдеться у розмові кореспондента «Високого Замку» з відомим істориком, колишнім керівником Українського інституту національної пам’яті, а нині народним депутатом Володимиром В’ятровичем.
— Пане Володимире, поясніть нашим читачам, у чому суть цього протистояння. Хто, з ким і через що конфліктує?
— Ми маємо конкуренцію двох проєктів меморіального комплексу «Бабин Яр». З одного боку — національного, який за участі вітчизняних експертів підготував однойменний Державний заповідник за підтримки Міністерства культури, Інституту історії й Інституту національної пам’яті. А з іншого боку, того проєкту, який фінансують російські олігархи — Павло Фукс, Михайло Фрідман, Герман Хан. Як відомо, частина з названих олігархів перебуває під світовими санкціями — за співпрацю із Владіміром Путіним…
Цій конкуренції вже кілька років. Ситуація почала докорінно змінюватися з кінця минулого року, коли згадані олігархи отримали як союзників державну владу в Україні. Нинішнє керівництво країни, замість того, щоб підставити плече проєкту державному, раптом оголосило про підтримку того, за яким стоять наближені до Кремля російські бізнесмени. Коли було озвучено цю дивну позицію, один із авторів російського проєкту, Ілля Хржановський, оскандалився тим, що запропонував перетворити «Бабин Яр» у своєрідний Діснейленд, де кожен охочий може стати чи то жертвою, чи то катом, який цю жертву вбиває…
Далі почалися дивні дії з боку Міністерства культури — воно погодило документи цього російського проєкту. Дійшло до того, що дозволило будівництво меморіалу на території колишнього… православного цвинтаря. Це є блюзнірством щодо євреїв, традиції яких забороняють розкопувати місця, де поховано людей, і провокацією щодо православної громади міста Києва.
Кілька місяців тому було повідомлення-попередження Служби безпеки України на ім’я президента — про те, що згаданий проєкт може бути небезпечним чинником політичної дестабілізації у державі. Однак через кілька тижнів після цього у Департаменті захисту національної державності СБУ, від імені якого було надіслано лист на Банкову, відбулися зміни. Експертів, які підписали цей лист, звільнили. Натомість з’явився інший лист від СБУ, в якому було анульовано попередні висновки і вже йшлося про відсутність будь-якої небезпеки у російському проєкті…
Зараз реалізація цього проєкту вийшла на стадію виділення земельних ділянок. Минулого тижня питання мали вирішувати на сесії Київської міськради. Розуміючи, що забракне голосів (проти проєкту виступають депутати від «Європейської Солідарності», «Голосу», «Батьківщини»), міський голова Віталій Кличко, який дуже наполегливо проштовхує цей проєкт, вирішив відкласти питання. Його спробують порушити на сесії Київради у четвер, 18 лютого.
— Чому Кличко підтримує те, чому противляться названі вами депутати?
— Його аргументація дуже дивна. На думку київського мера, немає нічого страшного у тому, що проєкт фінансують росіяни. Мовляв, росіяни є різними… Бачимо спробу прикритися емоціями у вирішенні справи державної ваги. А також — небажання київського мера побачити небезпеку того, що російський проєкт замість увічнення пам’яті жертв Бабиного Яру вкотре перетворюється на місце конфронтації і дискредитації українців.
— У чому саме небезпека російського задуму? Експерти кажуть про наративи Кремля, які начебто хочуть закріпити у цьому меморіалі…
— Основою державного, українського проєкту є бажання вписати історію Бабиного Яру в українську історію. Бо йдеться про місце на території нашої країни. І Голокост — це частина української історії. Крім євреїв, протягом двох років у Бабиному Яру нацисти знищували тисячі інших не угодних їм людей, серед яких були представники ромського народу, радянські військовополонені, українські націоналісти, звичайні мирні люди, хворі…
За концепціями, які презентував російський проєкт, Бабин Яр взагалі виривають з контексту української історії — українців там немає. Це місце представляють як світовий символ пам’яті жертв Голокосту. На жаль, там фактично не йдеться про інших жертв, які загинули на цьому місці. Зважаючи на те, як спекулятивно російська пропаганда використовує тему Голокосту, небезпідставними є побоювання, що в авторів російського проєкту буде бажання звинуватити українців у масових розправах над євреями, показати цю історію як історію про українців-колабораціоністів.
— Як ви оцінюєте позицію щодо майбутнього меморіалу професора Центру досліджень Голокосту та геноцидів в Амстердамі — нідерландця Карела Беркгофа? Свого часу він в інтерв’ю «Високому Замку» казав, що ваш погляд на це питання — необ’єктивний. Чи можна вважати, що Беркгоф теж іде у фарватері російської пропаганди?
— Карел Беркгоф був одним з тих дослідників, експертів, яких запросив згаданий російський проєкт на роль провідного науковця. Він брав участь у розробці цієї концепції. Але десь рік-півтора тому оголосив, що виходить із російського проєкту. Він скептично ставиться до того, що хочуть реалізувати Фукс, Фрідман, Хан, Хржановський. Люди, які мали відмінний від мого погляд на концепцію «Бабиного Яру», зараз поступово відмежовуються від того, що пропонують російські олігархи.
— В який спосіб варто було би діяти українській владі, щоб вшанування жертв Бабиного Яру було належним?
— У нас є Національний заповідник «Бабин Яр», створений ще за часів Віктора Ющенка. Цей заповідник має власну концепцію меморіалу, який розробили українські науковці, історики, його обговорюють світові вчені. Ця концепція є готовим рецептом того, що треба робити для достойного вшанування жертв Бабиного Яру. Держава має підтримати його — насамперед фінансовими ресурсами. Тим самим було би підкреслено державну повагу до цих жертв. Не можна сприймати аргументи на кшталт «слава Богу, знайшлися російські бізнесмени, які готові дати кілька мільйонів доларів, бо це зніме навантаження на наш бюджет». Ніхто з російських олігархів просто так не викине мільйони доларів задля того, щоб допомогти українцям розібратися з їхньою історією.
Думка з приводу
Йосиф Зісельс, співголова Асоціації єврейських організацій і громад України
У нас було вже кілька суворих «війн» по «Бабиному Яру», коли ми захищали цю територію від «варягів». Від тих, хто хоче прийти й подарувати нам щось таке неймовірне, від чого «буде всім щастя». А вони будуть білі й пухнасті і на весь світ говоритимуть: бачите, ми це зробили — а Україна не змогла!
Я і тисячі таких, як я, категорично проти російського проєкту. Україна повинна сама створювати такий меморіал. Сама, своїми зусиллями — з допомогою міжнародних бізнесменів, можливо, навіть із Росії. Але керівництво цим проєктом, його концепція, основні експозиції повинні бути українськими.
Я не хочу «хорошого проєкту», за яким стоять Путін і Сурков!
У 2016 році приходять до нас три російські мільярдери — Михайло Фрідман, Герман Хан і Павло Фукс. Кажуть: ми вам подаруємо меморіал і музей, даємо на це 100 млн доларів… Це пастка! Безкоштовний сир буває тільки у мишоловці. Не вірю, що без дозволу Путіна, без його благословіння наближеним до нього мільярдерам дозволять вкласти 100 млн доларів у країну, з якою він воює, яку він грабує, територію якої анексує!
Фукс казав мені: ми побудуємо ваш вселенський проєкт! Кращий, ніж в Ізраїлі, ніж у Вашингтоні. Приєднуйтесь до нас! Я казав йому: земля, де ви збираєтеся будувати, — місце цвинтаря. Мене з дитинства привчали, що не можна будувати на цвинтарі, турбувати прах померлих…
Український проєкт дуже гідний. Дуже чутливо ставиться до традицій різних народів… Гроші на меморіал можна було би знайти, якби наша влада ставала на бік українського проєкту. Але Зеленський, не розібравшись, схвалив російський…